Справа № 211/13907/25
Провадження № 2-а/211/271/25
іменем України
24 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Ніколенко Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
адвокат Соколов Володимир Віталійович від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 207 від 02.05.2025, винесену начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 02.05.2025. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 207 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до суті правопорушення вказаної постанови: військовозобов'язаний ОСОБА_1 , отримавши повістку № 02/84 від 19.04.2025 керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 про прибуття за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин не з'явився. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн. Оскаржувана постанова № 207 від 02.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена з грубим порушенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: зміст постанови про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП - не конкретизований опис обставин, установлених під час розгляду справи; за відсутності події адміністративного правопорушення; без з'ясування обставин справи; за відсутності доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з цих підстав підлягає скасуванню. Тому представник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 скористався правом подання відзиву на позов та представник відповідача Проненко В.С. 10.12.2025 скерувала до Електронного кабінету в ЄСІТС відзив на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, відповідно ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 03.12.2025 була отримана відповідачем 03.12.2025. Також 29.11.2025 одночасно з поданням позову до суду представником позивача адвокатом Соколовим В.В. відповідачу було скеровано, шляхом направлення документів до Електронного кабінету в ЄСІТС, копію позовної заяви з додатками, які були отримані ІНФОРМАЦІЯ_5 о цього ж дня о 21:12. Відповідач правом подання відзиву до суду не скористався.
11.12.2025 представником позивача адвокатом Соколовим В.В. скеровано до Електронного кабінету в ЄСІТС відповідь на відзив, в якій представник відхиляє заперечення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Дружківка).
26.04.2025 стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержантом ОСОБА_3 складено протокол № 19/1816 про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (а.с. 19, 20). Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , отримавши повістку № 02/84 від 19.04.2025 керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 про прибуття за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин не з'явився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 2101 КУпАП. До відділу №1 Краматорського РУП ГУНП 25.04.2025 за вих. № 19/1807 направлено звернення щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військовозобов'язаний ОСОБА_1 доставлений 26.04.2025 працівниками відділу №1 Краматорського РУП ГУНП до КНП «ЦМКЛ» для проходження ВЛК. Таким чином, в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Громадянину ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 02.05.2025 о 10 год. 00 хв. У графі «Пояснення і зауваження» позивачем зазначено: «З правопорушенням не згоден».
02.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 207 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 22 зв., 23). Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, суть правопорушення полягає в тому, що відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин. Відповідно до ч. 4 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до абзац 1 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , отримавши повістку № 02/84 від 19.04.2025 керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 про прибуття за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин не з'явився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. До відділу №1 Краматорського РУП ГУНП 25.04.2025 за вих. № 19/1807 направлено звернення щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військовозобов'язаний ОСОБА_1 доставлений 26.04.2025 працівниками відділу №1 Краматорського РУП ГУНП до КНП «ЦМКЛ» для проходження ВЛК. Відповідно до п. 3 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Таким чином, за викладених вище обставин, враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за відсутністю пом'якшуючих обставин та, враховуючи, що обтяжує правопорушення, що воно скоєне під час дії в країні воєнного стану, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 постановив визнати військовозобов'язаного ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить доказів отримання її позивачем. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з пропуском строку оскарження, оскільки як ІНФОРМАЦІЯ_8 , так і ІНФОРМАЦІЯ_9 не надано доказів вручення оскаржуваної постанови позивачу.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Об'єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частинами 5, 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Згідно вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що він не отримував повістки про виклик до ТЦК та СП, тому відповідно не міг з'явитися у дату та час, визначену в повістці.
Отже, виходячи з наведених правових норм, у контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин.
Згідно із частин 1 та 2 ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Керуючись ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Слід також зазначити, що абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, судом при дослідженні наданих позивачем доказів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП був виключно факт неявки по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у ході розгляду справи судом встановлено, що ані протокол, ані оскаржувана постанова не містять інформації щодо дати явки за повісткою. Відповідачами, у свою чергу, не долучено до матеріалів справи повістки, за якою начебто був викликаний позивач та докази її отримання ним. Крім того, відповідачами не надано жодного доказу, який би спростовував доводи сторони позивача.
При вирішенні питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, з'ясування обставин щодо порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, щодо встановлення факту неявки особи на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в тому числі щодо існування поважних причин такого неприбуття, є обов'язковим.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це систематизована сукупність ознак та обставин, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. До неї відносяться: саме протиправне діяння; шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_8 об'єктивна сторона правопорушення, що інкримінується позивачу, не розкрита. Зокрема, не визначено суть протиправної поведінки позивача та її шкідливих наслідків, не зазначено час, місце, умови, способи вчинення правопорушення та не встановлено обставин щодо фактичного неприбуття позивача на виклик до ТЦК, причини неявки тощо. Крім того, як зазначалося вище, не доведено сам факт направлення повістки позивачу та отримання її ним.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі наведені у позові факти, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на викладене вище, постанова по справі про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову у справі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн., відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 132, 139, 159, 241, 243, 244, 246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову № 207 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України, винесену 02 травня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24 грудня 2025 року.
Суддя Д.М. Ніколенко