Справа № 946/10324/25
Провадження № 1-кс/946/2478/25
24 грудня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про арешт майна, -
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162150001585 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.12.2025 до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 16.12.2025 приблизно о 16:00 годині невстановлена особа за адресою: Одеська область, м Ізмаїл, проспект Незалежності,181 з супермаркету Таврія В" таємно, в період воєнного стану, викрала дитяче харчування "Мамако" Premium 12+ міс в кількості 2 банок, вартістю 1598,61 гривень за кожну та дитяче харчування "Мамако" Premium 6-12 міс в кількості 1 банки, вартістю 1721,40 гривень, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зникла заподіявши тим самим матеріальну шкоду (ЄО30264).
Під час досудового розслідування, 22.12.2025 слідчим було складено протокол огляду та видачі речових доказів, в ході проведення якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно видала у присутності двох понятих майно, а саме: банку сухої дитячої суміші торгової марки «Мамако» 2 на основі козячого молока (6-12 міс), вага 800 гр. та дві банки сухої дитячої суміші торгової марки «Мамако» 3 на основі козячого молока (12 + міс), вага 800 гр. В ході складання протоколу видачі та огляду ОСОБА_5 зазначила, що вказані: банку сухої дитячої суміші торгової марки «Мамако» 2 (6-12 міс) та дві банки сухої дитячої суміші торгової марки «Мамако» 3 (12 + міс), 16.12.2025 вона викрала з торгового залу магазину «Таврія-В» за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 181.
Крім того, 22.12.2025, на підставі постанови слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-,кінозйомки, відеозапису, старший контролер ПП «Таврія Плюс» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав зняти показання технічного приладу з функцією відеозапису шляхом копіювання відеозаписів з камер відеоспостереження, які розташовані у торговому залі магазину «Таврія-В» за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 181, за 16.12.2025, а саме наступні відеозаписи: «Берет товар.dav», «Вихід.dav», на яких зображено момент, як невстановлена особа вчинила крадіжку майна з торгового залу магазину «Таврія-В», що в свою чергу має значення для даного кримінального провадження.
Як зазначає слідчий у клопотанні, враховуючи той факт, що вказані предмети мають значення речового доказу по вищевказаному кримінальному провадженню, виникла необхідність у накладенні арешту.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.
Власник майна у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
В силу ст. 107 КПК України технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст.2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, слідчим суддею враховуються розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для інших осіб.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на видане 22.12.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - банку сухої дитячої суміші торгової марки «Мамако» 2 на основі козячого молока (6-12 міс), вага 800 гр. та дві банки сухої дитячої суміші торгової марки «Мамако» 3 на основі козячого молока (12 + міс), вага 800 гр., з правом видачі під відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Накласти арешт на оптичний DVD-R диск з двома відеозаписами з камер відео спостереження магазину «Таврія-В», які розташовані за адресою: м. Ізмаїл, просп. Незалежності, 181, за 16 грудня 2025 року, а саме наступні відеозаписи: «Берет товар.dav», «Вихід.dav», на яких зображено момент, як невстановлена особа вчинила крадіжку майна з торгового залу магазину «Таврія-В», що в свою чергу має значення для даного кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1