Справа №490/10684/25
Провадження №1-в/490/189/2025
про звільнення від покарання, у зв'язку з усуненням законом карності діяння
24 грудня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого (в режимі відео конференції) ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суд м. Миколаєва клопотання засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз: 20.05.2021 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, вироком Веселинівського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2023 року на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки,
про звільнення від відбування покарання та приведення вироку у відповідність, у зв'язку з усуненням законом карності діяння за яке був засуджений.
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 ,. про звільнення від відбування покарання.
Клопотання мотивоване тим, що згідно з діючим законодавством, з врахуванням набранням законної сили закону про декриміналізацію по ст. 185 КК України, оскільки сума шкоди менша 3028 грн., просить переглянути його справу, згідно якої: вироком Веселинівського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2023 року по справі №472/939/21 його було засуджено до 2 /двох/ років позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, було приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва №1-кп/489/604/21 та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 3/трьох/ років позбавлення волі.
В судовому засуджений ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 вказав, що клопотання засудженого підлягає задоволенню, провив суд задовольнити клопотання.
Провідний фахівець відділу по контролю за виконанням судових рішень ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" ОСОБА_5 суду повідомила, що ОСОБА_4 тримається в умовах слідчого ізолятора згідно вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 року, який підлягає виконанню, та ухвали Ленінського районного суд м. Миколаєва від 14.03.2024 року, згідно якої ОСОБА_4 тимчасово залишено в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" до закінчення розгляду кримінального провадження.
Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_4 , думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Веселинівського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2023 року по справі №472/939/21 ОСОБА_4 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
В свою чергу, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року по справі №489/979/21 (провадження №1-кп/489/604/21) ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді 2/двох/ років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 /два/ роки з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року №3886-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вироком Веселинівського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2023 року по справі №472/939/21 суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за наступних обставин: 19.08.2021 року в обідній час ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку ОСОБА_6 , який розташований по АДРЕСА_2 , в одній із кімнат помітив ноутбук, після чого в нього виник умисел на його викрадення з даного житлового будинку. Реалізуючи свій задум, діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив з кімнати будинку таємно викрав не працюючий ноутбук марки «LENOVO G 575» вартістю 500 грн.
Таким чином, судом в межах судового розгляду по справі №472/939/21, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив крадіжку, вчинену повторно тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України.
Також, згідно з вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року по справі №489/979/21 (провадження №1-кп/489/604/21), 06 липня 2020 року приблизно о 15:38 год. ОСОБА_4 знаходячись на ганку приміщення шиномонтажу ФОП ОСОБА_7 , розташованому за адресою АДРЕСА_3 , діючи повторно, з корисливих мотивів, в результаті раптово виниклого умислу, спрямованому на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу викрав належне потерпілому ОСОБА_8 майно, а саме мобільний телефон «Lenovo K53a48» вартістю 1500 грн, з флеш-картою Micro-SD на 64 Gb вартістю 202 грн та навушниками Panasonic RP-TCM55GC-V вартістю 249 грн, чим спричинив останньому матеріальну шкоду в сумі 1951 грн. Вищевказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Таким чином, судом в межах судового розгляду по справі №489/979/21, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив крадіжку, вчинену повторно тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Тобто, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України.
Таким чином, зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.
У той же час суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 2021 рік складав 1135 грн. (50% від 2270 грн.). Тобто два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для кваліфікації кримінального правопорушення, за цей період складають суму в розмірі: 1135 грн. х 2 = 2270 грн.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 2020 рік складав 1051 грн. (50% від 2102 грн.). Тобто два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для кваліфікації кримінального правопорушення, за цей період складають суму в розмірі: 1051 грн. х 2 = 2102 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону №3886-IX та ст. 5 КК України, розмір вартості майна у 2020 році, за яке настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, було змінено до 2102 грн, а у 2021 році до 2270 гривень.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Як вбачається з вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 року по справі №472/939/21, ОСОБА_4 викрадення майна вчинялося 19.08.2021 року на суму 500 грн., що є сумою меншою, ніж з яких настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України.
З огляду на наведене, з урахуванням правил призначення покарання, суд вбачає підстави для звільнення ОСОБА_4 за епізодом кримінального правопорушення, вчиненого 19.08.2021 року, що кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України.
Оскільки ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання у зв'язку із декриміналізацією вчинених ним діянь за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 року по справі №472/939/21, то підлягав би виконанню вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року по справі №489/979/21 (провадження №1-кп/489/604/21).
Водночас, згідно вироку Ленінського районного суд м. Миколаєва від 20.05.2021 року по справі №489/979/21 (провадження №1-кп/489/604/21), ОСОБА_4 викрадення майна вчинялося 06.07.2020 року на суму 1951 грн., що є сумою меншою, ніж з яких настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України.
Виходячи з наведеного, суд вбачає підстави для звільнення ОСОБА_4 за епізодом кримінального правопорушення, вчиненого 06.07.2020 року, що кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання на приведення вироків у відповідність, згідно Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від призначеного покарання за вирком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 року по справі №472/939/21 у виді 2 /двох/ років позбавлення волі, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом карності діяння, за яке він був засуджений.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від призначеного покарання за вирком Ленінського районного суд м. Миколаєва від 20.05.2021 року по справі №489/979/21 (провадження №1-кп/489/604/21) у виді 2 /двох/ років обмеження волі, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, звільненого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом карності діяння, за яке він був засуджений.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під арешту негайно.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 7 /семи/ днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1