Справа № 489/4815/25
Номер провадження 2/489/2613/25
Іменем України
24 грудня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
встановив
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Зареєстрованими особами у вказаній квартирі є Позивач ОСОБА_1 , Відповідач ОСОБА_2 . Разом з тим, відповідач не проживає у вказаній квартирі з 2020 року, не несе витрати на утримання квартири, комунальні платежі не сплачує (має заборгованість зі сплати за надані комунальні послуги, інших домовленостей між позивачем та відповідачем не встановлено, чим підтверджує втрату свого інтересу до житла. Відповідач зареєстрований в квартирі з 26.11.1992 року, але Актом про непроживання від 06.06.2025 року підтверджується відсутність проживання відповідача з 2020 року, тобто більше 05 років.
З цих підстав просив суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали суду заяву, в якій просили розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз'яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №429759151 від 03.06.2025 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано.
Як слідує з Витягу з Департаменту з надання адміністративних послуг ММР від 19.06.2025 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 26.11.1992.
Відповідно до акту про непроживання від 06.06.2025 відповідач не проживає з 2020 року у квартирі АДРЕСА_4 .
Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).
В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" №2 від 12.04.1985 зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/5887/17 від 27.08.2021 аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 490/12384/16-ц від 24.10.2018 зазначено, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично не проживає за цією адресою понад 6 місяців (з 2020 року), що підтверджується Актом від 06.06.2025. Будь-яких доказів, які б підтверджували інше, до суду не надано, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.12.2025. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв