Справа № 479/907/25
Провадження № 1-кс/474/172/25
Іменем України
24.12.25р. с-ще Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
розглянув скаргу ОСОБА_3 на постанову заступника начальника СВ Відділення поліції № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 від 16.08.2025р. про закриття кримінального провадження, внесеного 24.05.2025р. до ЄРДР за № 12025152290000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, -
встановив:
До слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від Миколаївського апеляційного суду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник), в якій останній просить скасувати постанову заступника начальника СВ Відділення поліції № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 (далі - слідчий) від 16.08.2025р. про закриття кримінального провадження, внесеного 24.05.2025р. до ЄРДР за № 12025152290000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (далі - оскаржувана постанова).
Скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній постанові слідчий дійшов висновку про те, що в ході досудового розслідування матеріали кримінального провадження, будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували наявність ознак кримінальних правопорушень передбачених КК України в обставинах викладених в заяві скаржника про вчинення кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження та вони спростовуються отриманими доказами, що свідчить про відсутність в діях посадових осіб Кривоозерської селищної ради та інших осіб ознак кримінальних правопорушень передбачених КК України.
Водночас, скаржник вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки слідчий безпідставно дійшов висновку, що факт вчинення кримінального правопорушення не знайшов свого підтвердження. Вказані обставини свідчать про те, що слідчий не забезпечив ефективного розслідування у даному кримінальному провадженні, а проведене досудове слідство не було ретельним, всебічним та повним. Тобто слідчий не вжив усіх можливих заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події кримінального правопорушення, а також не здійснив усіх необхідних процесуальних дій та дослідження доказів. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Так, скаржник вказує на наступне:
- під час досудового розслідування в якості свідків були допитані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - особи, яким передано спірну земельну ділянку; ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - працівники Бурилівського старостинського округу; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - працівники Кривоозерської селищної ради. Отже, слідчими були допитані лише свідки, які зацікавлені у закритті кримінального провадження. При цьому, не допитані ОСОБА_14 , який неодноразово згадується в постанові про закриття кримінального провадження та проживає в суміжному домогосподарстві відносно спірної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Також, не допитано сусідів, заяви яких додавались до Акту Кривоозерської селищної ради про відсутність будівель на земельній ділянці: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 . Не досліджено їхні заяви та не встановлено обставини вказані в них;
- слідчим не досліджено та не надано оцінки обставинам на які, посилався у своїй заяві скаржник. В оскаржуваній постанові слідчий дає оцінку лише обставинам, які підтверджують його висновки про закриття кримінального провадження;
- слідчим також не досліджено обставини, які встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/4237/22 від 27.12.2022р., яким визнано протиправною бездіяльність старости Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області щодо не надання на реєстрацію в Спадковому реєстрацію заповіту покійної ОСОБА_17 від 19.02.2004р. зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради та зобов'язати старосту Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області подати Державному підприємству “Національні інформаційні системи», або його філіям, на реєстрацію заяву про реєстрацію заповіту покійної ОСОБА_17 від 19.02.2004р., зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради. При цьому, слідчим детально досліджено рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11.09.2024р., хоча його заява не стосувалася вказаного рішення, а неправомірності дій посадових осіб Кривоозерської селищної ради та Бурилівського старостинського округу;
- скаржник вважає, що слідчим не досліджено та не надано оцінку документ, які були долучені до заяви про вчинення кримінального правопорушення та які наявні в матеріалах кримінального провадження.
В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу просив її задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. Водночас, 24.12.2025р. звернувся до слідчого судді з заявою про розгляд скарги за його відсутності, в якій заперечує проти задоволення скарги.
Згідно приписів ч. 3 ст. 306 КПК України неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухав пояснення скаржника, дослідив матеріали скарги та кримінального провадження, вважаю встановленим наступне.
10.12.2024р. скаржник звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою від 28.11.2024р. про вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364 та 367 КК України, яка була скерована до Відділення поліції № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області та зареєстрована 17.12.2024р. за № 2961. Відповідальним за розгляд заяви скаржника визначено слідчого ОСОБА_18 .
У вказаній заяві скаржник вказує, про вчинення, за попередньою змовою групою осіб у тому числі, які здійснюють повноваження держави у місцевих органах влади, а саме: голови Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (далі Кривоозерська селищна рада) ОСОБА_19 , старости Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (далі Бурилівський СО) ОСОБА_8 , підбирача інформаційного та довідкового матеріалу Бурилівського СО ОСОБА_7 , землевпорядника Кривоозерської селищної ради (2016-2020рр. землевпорядника Бурилівської сільської ради) ОСОБА_20 , яка є дружиною ОСОБА_7 , Фермерського господарства “Адоніс-ОМ» в особі голови ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_5 (які мають родинні відносини з вищевказаною сім'єю ОСОБА_21 ), неправомірних дій для надання в приватну власність домогосподарства, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , та яке, як стверджує скаржник, належало його покійній бабусі.
24.05.2025р. на підставі ухвали слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19.05.2025р., за заявою скаржника від 28.11.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12025152290000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
16.08.2025р. слідчим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, винесено оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, обґрунтовуючи своє рішення слідчий зазначив, що вивчивши зібрані в ході досудового розслідування матеріали кримінального провадження, будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували наявність ознак кримінальних правопорушень передбачених КК України в обставинах викладених в заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження та вони спростовуються отриманими доказами, що свідчать про відсутність в діях посадових осіб Кривоозерської селищної ради, та інших осіб ознак кримінальних правопорушень передбачених КК України.
Закриваючи кримінальне провадження слідчий мотивував своє рішення посилаючись на показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - особи, яким передано спірну земельну ділянку, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - працівники Бурилівського старостинського округу, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - працівники Кривоозерської селищної ради. А також обставини, які встановлені судом під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування від 11.09.2024р. Номер судової справи та суд, який ухвалив вказане рішення слідчим не вказано.
Водночас, щодо доводів скаржника, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення та долучених до останньої документів, слідчий зазначив, що документи долученні ОСОБА_3 як докази до заяви, в ході досудового розслідування оглянуті та долученні до матеріалів кримінального провадження. Викладена в них інформація вивчена взята до уваги під час розслідування кримінального провадження та прийняття вказаного рішення. При цьому, фактично слідчий не надає їм оцінки в оскаржуваній постанові, не вказує бере він їх до уваги чи відхиляє
Також слідчий вказує, що під час досудового розслідування, з метою об'єктивного розслідування кримінального провадження були вчиненні дії щодо отримання документів, зокрема від Кривоозерської селищної ради. Однак в оскаржуваній постанові слідчий не зазначає, які документи були отриманні та не надає їм оцінки.
Встановив вказані обставини, приходжу до такого висновку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування заявником, потерпілим може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
Частиною 4 ст. 38 КПК України визначено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтями 84-86 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 1 ст. 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Частинами 1 та 2 ст. 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
В свою чергу, ч. 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
З огляду на приписи чинного законодавства обґрунтованим слід визнавати рішення слідчого, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин підтверджених доказами, які були досліджені і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а також якщо рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, закриваючи останнє, слідчий не дотримався вищевказаних приписів кримінального процесуального законодавства, як і належної правової процедури під час здійснення досудового розслідування.
У розумінні вимог кримінального провадження, відсутність в діянні складу кримінального правопорушення передбачає наявність самої події, у якій відсутні певні ознаки (обов'язкові елементи конкретного складу) кримінального правопорушення. За таких обставин рішення про закриття кримінального провадження повинно містити вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні.
У своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення скаржник вказує на конкретних осіб, які, на його думку, причетні до вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
Однак, закриваючи кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, слідчий виніс постанову, яка не містить вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні.
Крім цього, слідчий фактично не надав оцінку доводам скаржника та долученим ним документам, не допитав свідків вказаних скаржником. Оцінюючи доводи та документи долученні скаржник слідчий обмежився загальним формулюванням, що вони оглянуті, долученні, а наявна в них інформація взята до уваги.
З оскаржуваної постанови не зрозуміло, які слідчі дії, окрім допиту свідків та дослідження судового рішення, були здійсненні. Також не зрозуміло, яке судове рішення в ній оцінюється, та яке мають значення обставини встановленні в ньому, для встановлення наявності чи відсутності в діях конкретних осіб ознак кримінального правопорушення.
Матеріали кримінального провадження містять ряд документів отриманих під час здійснення досудового розслідування, однак слідчий в оскаржуваній постанові не надає їм жодної оцінки, в тому числі не зазначає підтверджують чи спростовують вказані документи твердження скаржника.
Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що встановленні обставини ставлять під сумнів будь-які результати проведеного досудового розслідування, а тому не має необхідності окремо давати оцінку кожному твердженню скарги.
З огляду на вищевикладене в сукупності слідує, що в цілому скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303-307, 369-372 КПК України, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову заступника начальника СВ Відділення поліції № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 від 16.08.2025р. про закриття кримінального провадження, внесеного 24.05.2025р. до ЄРДР за № 12025152290000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, - задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника СВ Відділення поліції № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 від 16.08.2025р. про закриття кримінального провадження, внесеного 24.05.2025р. до ЄРДР за № 12025152290000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1