Справа № 127/30785/25
Провадження 2/127/6800/25
24 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за заявою представника позивача, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розгляд якої відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.12.2025 у вищевказаній справі було ухвалено рішення.
Представник позивача у позові заявив про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому просив суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом було враховано, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така позиція узгоджується із правовим висновком здійсненим Великою Палатою Верховного Суду 19.02.2020 у постанові по справі № 755/9215/15-ц.
В зв'язку із вищевказаним судом було встановлено позивачу п'ятиденний термін після ухвалення рішення (до 15.12.2025) для надання суду доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вищевказане судове рішення було вручене стороні позивача 11.12.2025.
Зважаючи на те, що цивільна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно вирішення питання про судові витрати здійснюється в порядку письмового провадження.
12.12.2025 представником позивача було двічі направлено суду заяву про ухвалення додаткового рішення із доданими до неї доказами щодо розміру понесених позивачем судових витрат.
Однак, суд зауважує, що в даному випадку не вирішується питання про ухвалення додаткового рішення на підставі заяви представника позивача, поданої в порядку ст. 270 ЦПК України. В даному випадку питання про судові витрати вирішується за заявою представника позивача на підставі ч. 1 ст. 246 ЦПК України. Такі процесуальні заяви не є тотожніми і наслідки їх вирішення різняться.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання, яке не було вирішено судом, а механізмом довести суду розмір понесених витрат, як умову для їх розподілу.
Судом встановлено, що докази розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано представником позивача у строк, встановлений судом. Однак, представником позивача не надано доказів надіслання або надання доказів розміру понесених позивачем витрат іншому учаснику справи - відповідачу.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати, зокрема, на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних, зокрема, з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вищевказане було роз'яснено учасникам справи у рішення суду від 10.12.2025, як і порядок подачі доказів в ухвалі від 02.10.2025.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов'язку та ненаправлення іншій стороні копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.
У випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви про відшкодуванні витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання.
Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду висловленою у постановах від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18, від 24.03.2021 у справі № 756/2399/18.
У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат, у тому числі на правову допомогу, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
Вищевказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
При розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не мав можливості подати письмові заперечення щодо розміру заявлених позивачем до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, тим самим скористатись передбаченим ч. 5 ст. 137 ЦПК України правом.
Враховуючи вищевикладене та положення ч. 9 ст. 83 ЦПК України, суд не бере до уваги докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, подані представником позивача 12.12.2025. Таким чином, позивачем не надано докази щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у встановлений судом строк.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі неподання відповідних доказів понесення судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно із п. 6 та п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення заяви представника позивача про вирішення питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог без розгляду.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду висловленою у постановах від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18, від 24.03.2021 у справі № 756/2399/18, від 30.06.2022 у справі № 640/1175/20, від 21.09.2022 у справі № 725/1301/21.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 83, ч. 8 ст. 141, ст.ст. 246, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена 24.12.2025.
Суддя