Справа № 127/32006/25
Провадження 2/127/7149/25
11 грудня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
позов зареєстрований судом 09.10.2025 року і мотивований тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є опікуном онука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2025 року № 138/1064/25 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір - 605, 60 грн. Цією ж постановою відносно ОСОБА_1 було закрито провадження у справі за ст. 184 ч. 3 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Вказане стягнення їй присуджено на підставі протоколів про адміністративні правопорушення, складених посадовими особами ювенальної поліції Могилів-Подільського відділення ГУ НПУ у Вінницькій області серії ВАД № 306879 та № 679666 від 09.04.2025 року.
Із постановою суду від 27.05.2025 року позивачка не погодилась та оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2025 року скасовано в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та прийнято нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного правопорушення.
У зв'язку із наведеним позивачка понесла матеріальні витрати, також їй спричинено моральну шкоду.
Зокрема, ОСОБА_1 сплатила 605, 60 грн. судового збору згідно постанови суду від 27.05.2025 року, 908,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 10 000 грн. за надання їй послуг, пов'язаних із правничою допомогою. Крім того, позивач витратила 506 грн. на придбання квитків для проїзду до м. Вінниці на засідання суду. Загалом 12 020 грн.
Зазначаючи правовою підставою ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію», ст.ст. 16, 1173, 1174 ЦК України, ОСОБА_1 просила стягнути з держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України матеріальну шкоду в розмірі 12 020 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., та 1 211, 20 грн. судових витрат у даній справі.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
14.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Ухвалою від 12.11.2025 року витребувані докази.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала на підставі викладеного у ньому. Суду пояснила, що вона є опікуном онука ОСОБА_2 , 2010 р.н., який має певні проблеми зі здоров'ям. ОСОБА_3 навчається в загальноосвітній школі. ОСОБА_4 неодноразово піддавався булінгу з боку однокласників. Вважає, що онука провокують до негативних вчинків та «підставляють». Хтось із хлопців через мобільний телефон ОСОБА_4 опублікував у шкільній групі фотографії порнографічного характеру. Ярослав не робив жодних протиправний дій, однак, щоб не було адміністративного провадження, визнав свою вину і вибачився перед вчителями та учнями. За наслідками цієї події працівником поліції ОСОБА_5 був складений протокол за ст. 184 КУпАП, який був направлений для розгляду в суд, хоча вона попереджала, що дитина має вади здоров'я психічного характеру. В подальшому адміністративне провадження відносно неї було закрите апеляційною інстанцією, проте вона понесла витрати: сплатила 605, 60 грн. судового збору згідно постанови суду від 27.05.2025 року, 908, 40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 10 000 грн. за надання їй послуг, пов'язаних із правничою допомогою. Крім того, вона витратила 506 грн. на придбання квитків для проїзду до м. Вінниці. Загалом - 12 020 грн., які просила стягнути з держави Україна в особі ГУНП у Вінницькій області і ДКСУ. У зв'язку із вказаними обставинами вона та її сім'я, діти зазнали моральної шкоди. Безпідставним складенням протоколу за невиконання нею обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання неповнолітніх дітей було принижено її честь та гідність, порушені зв'язки із оточуючими, виникли проблеми зі здоров'ям у неї та у ОСОБА_4 . Моральну шкоду оцінила в 10 000 грн., яку також просила стягнути з відповідачів на її користь.
В судовому засіданні представник Державної казначейської служби України - Кравчук С.О. позов не визнав, підтримав обставини, викладені у відзиві (а.с. 56-61). Вважає, що позивач не довела позовних вимог. Державну казначейську службу залучено безпідставно, оскільки служба жодних дій, внаслідок яких сталось порушення прав та законних інтересів позивачки, не допускала. Згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, які передаються до ДКСУ до виконання згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
В судове засідання представник ГУ НП у Вінницькій області - Ільяшова В.В. не з'явилась, причини неявки суду не від повідомила. Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність представника.
03.11.2025 року від ГУНП у Вінницькій обл. надійшов відзив на позов (а.с. 26-35), згідно якого відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679666 від 09.04.2025 року, ОСОБА_1 07.04.2025 року ухилилась від покладених на неї ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків по вихованню свого неповнолітнього підопічного онука - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 07.04.2025 року о 00.38 год. розсилав відео дитячого порнографічного характеру в класну групу. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 306879 від 09.04.2025 року, ОСОБА_6 07.04.2025 року о 00.38 год. розсилав фашистську символіку в групу «8-В клас. Зарубіжна література», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-3 КУпАП, однак, не досяг віку притягнення до адміністративної відповідальності. При розгляді справи судом, ОСОБА_1 свою вину визнала та щиро розкаялась, повідомила, що онук має проблеми із психікою. В судовому засіданні ОСОБА_6 повідомив, що розмовляв з другом, йому стало нудно і він надіслав ці фото в групу «Зарубіжна література», розкаюється у вчиненому. Під час розгляду справи судом надійшов лист з ліцею, в якому навчався ОСОБА_6 , згідно якого підопічний ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , учень 9-Г класу, який 07.04.2025 року опублікував дитячу порнографію, нацистську символіку та неякісні фото вчителя фізики ОСОБА_7 у класній групі у месенджері «Вайбер», розкаявся і вибачився за свою ганебну поведінку перед учнями класу, учителем зарубіжної літератури ОСОБА_8 та вчителем фізики ОСОБА_7 . Зауважила, що під час складання протоколу на працівника поліції покладено обмежену функцію: фіксації та збирання доказів, оцінку яких здійснює суд під час розгляду справи по суті. Наголосила, що протокол був складений працівниками поліції правомірно, в межах їх повноважень, а сам факт складання протоколу, за наслідками розгляду якого закрито провадження у справі, не може бути підставою для відшкодування шкоди.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 25.02.2011 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.01.2011 року № 2-о-1/11 його матір - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатною. Відомості про батька дитини записані згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначеним рішенням виконкому призначено опікуном онука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно повідомлення КНП «Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 24.02.2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проконсультований дитячим психіатром, дитячим неврологом, його діагноз: F84.3 Дезінтегративний розлад дитячого віку, надано лікарські рекомендації.
На утриманні позивачки також знаходиться ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Аліментів на утримання дітей позивачка не отримує.
08.04.2025 року до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення вчительки ОСОБА_8 із проханням прийняти міри до учня 8-В класу ліцею № 4 м. Могилів-Подільський, який 07.04.2025 року в групі вайбер розповсюджував фашистську символіку та непристойні відео.
Згідно письмових пояснень учителя фізики ліцею № 4 ОСОБА_7 , вона є класним керівником 8-В класу, де навчався учень ОСОБА_11 . На даний час (08.04.2025 року) він закінчує школу екстерном. 07.04.2025 року, коли вона прийшла на роботу, їй показали відео порнографічного характеру та фотографії з фашистською символікою, які опублікував учень ОСОБА_12 зі свого номера НОМЕР_1 . Також він опублікував її фотографії, зроблені без її дозволу.
Згідно письмових пояснень учителя зарубіжної літератури ОСОБА_8 , 07.04.2025 року о 00.38 год. в робочу групу учень ОСОБА_12 надсилав відео порнографічного характеру (дитяча порнографія), декілька десятків фотографій А.Гітлера та фашистської символіки, а також фотографії вчительки ОСОБА_7 , зроблені без її дозволу. Після чого вона одразу створила іншу групу для учнів та повідомила директору ОСОБА_13
09.04.2025 року працівником поліції Могилів-Подільського РВП Національної поліції України у Вінницькій області Туренко Н.С. (а.с. 49) було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679666 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, яка 07.04.2025 року ухилилась від виконання покладених на неї ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків по вихованню підопічного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 07.04.2025 року о 00 год. 38 хв. Розсилав відео дитячого порнографічного характеру в групу 8-В класу «Зарубіжна література».
09.04.2025 року працівником поліції Могилів-Подільського РВП Національної Поліції України у Вінницькій області - Бессарабець А.В. (а.с. 50) було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 306879 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП, яка 07.04.2025 року ухилилась від виконання покладених на неї ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків по вихованню підопічного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 07.04.2025 року о 00 год. 38 хв. розсилав фашистську символіку в групу 8-В класу «Зарубіжна література».
На первинну заяву ОСОБА_14 їй було надано письмову відповідь, повідомлено про складення протоколів за ст.ст. 184 ч. 1, 184 ч. 3 КУпАП, які направлено для розгляду в суд. Із неповнолітнім ОСОБА_6 було проведено профілактичну бесіду щодо дотримання законодавства України та недопущення протиправної поведінки в подальшому. Зазначена подія (вчинена ОСОБА_15 07.04.2025 року о 00.38 год.) не містить ознак кримінального правопорушення та підлягає розгляду та прийняття рішення згідно ЗУ «Про звернення громадян».
Директор ліцею № 4 м. Могилів-Подільський - А.Горобець 28.04.2025 року повідомив, що підопічний ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , учень 9-Г класу, розкаявся і вибачився за свою ганебну поведінку перед учнями класу, учителем зарубіжної літератури ОСОБА_8 та вчителем фізики ОСОБА_7 .
Постановою Могилів-Подільського міськрайсуду Вінницької області від 27.05.2025 року № 138/1064/25 відносно ОСОБА_1 було закрито провадження у справі за ст. 184 ч. 3 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір - 605, 60 грн.
У постанові суду від 27.05.2025 року, крім іншого, зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала та щиро розкаялась, зазначивши, що у онука є психічні проблеми.
ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що розмовляв із другом, йому стало нудно і він надіслав ці фото в групу «Зарубіжна література», розкаюється у вчиненому (а.с. 8-9)
Із постановою суду від 27.05.2025 року позивачка не погодилась та оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Могилів-Подільського міськрайсуду Вінницької області від 27.05.2025 року скасовано в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді попередження та прийнято нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного правопорушення (а.с. 11-13).
У постанові суду апеляційної інстанції вказано, що доказів вини ОСОБА_1 матеріали цієї справи не містять.
Згідно консультативного висновку спеціаліста від 08.12.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз, за наслідками якого ризик серцево-судинних ускладнень дуже високий, надано лікувальні рекомендації.
Згідно медичного висновку від 09.12.2025 року, у ОСОБА_1 відсутні захворювання, розлади або стани, за наявності яких вона не може взяти дитину під опіку.
Наразі ОСОБА_12 , 2010 р.н. навчається на 1 курсі в Могилів-Подільському медичному фаховому коледжі на відділенні «Медсестринство» ОПП Лікувальна справа за регіональним замовленням
02.06.2025 року між ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання юридичних послуг № В-02062504, за яким виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику скласти проект апеляційної скарги, надати юридичний супровід з питання підготовки та подачі апеляційної скарги, надати юридичну консультацію з даного питання. Вартість юридичних послуг - 10 000 грн. (п.4.1).
Оплата 10 000 грн. позивачкою підтверджена квитанцією від 02.06.2025 року (а.с. 14).
Оплата позивачкою судового збору - 605, 60 грн. (а.с. 14) підтверджена квитанцією від 27.05.2025 року, оплата судового збору - 908, 40 грн. (а.с. 15) - квитанцією від 05.06.2025 року.
Про купівлю квитків Могилів-Подільський - Вінниця 08.07.2025 року - 253 грн. та Вінниця-Могилів-Подільський 08.07.2025 року - 253,00 грн. позивачкою надано чеки (а.с. 16).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку із неправомірним притягненням її до адміністративної відповідальності їй завдано матеріальну шкоду - 12 020 грн. і моральну шкоду, яка полягає в негативних явищах, заподіяних їй та її родині діями посадових осіб Національної поліції та суду, було принижено її честь та гідність, також були завдані моральні переживання через порушення звичайних зв'язків з оточуючими. Дані обставини викликали у неї та у неповнолітнього ОСОБА_12 постійну нервову напругу, тривогу, в неї погіршився сон, з'явився страх осуду зі сторони близьких та знайомих, виникли проблеми зі здоров'ям. Спричинену їй моральну шкоду ОСОБА_1 оцінила в 10 000 грн.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівників поліції під час складання протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
Законом України «Про Національну поліцію» визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про національну поліцію»).
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України (ст.ст. 8, 9 Закону).
Статтею 18 Закону України (ч. 1, 2) «Про Національну поліцію» визначені основні обов'язки поліцейського:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її по требують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію»).
Зокрема, згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», одними із основних повноважень поліції відповідно до покладених на неї завдань є:
1) здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень;
4) вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події тощо.
Отже, на виконання та в межах наданих їм повноважень, на підставі письмової заяви вчителя ОСОБА_8 працівниками поліції 09.04.2025 року відносно ОСОБА_1 , опікуна неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 184 ч. 1, ст. 184 ч. 3 КупАП.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, як однім із джерел доказів у справі). Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст. 184 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Отже, дії зі складання протоколів про адміністративні правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такі протоколи, крім тих, що пов'язані з розглядом цих протоколів судом.
У разі відповідності протоколів про адміністративні правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками поліції під час складання протоколів усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій поліцейських щодо складання таких протоколів. Така позиція узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.01.2025 року № 335/6977/22).
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії поліцейських щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулось через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Однак, судами у постановах від 27.05.2025 року, від 08.07.2025 року, або іншими доказами, що зібрані у даній справі, не було встановлено невідповідностей протоколів вимогам закону або протиправних дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, які мають ознаки свавільності.
Могилів-Подільським РВП здійснено перевірку за заявою ОСОБА_1 відносно поліцейських, які складали протоколи про адміністративні правопорушення, проте оскільки 28.04.2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про те, що неповнолітній ОСОБА_12 повністю визнав свою вину і те, що претензій до поліцейської Бесарабець А.В. немає, проведення перевірки було зупинено (а.с. 89-90).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також те, що позивачем не надано доказів про невідповідність дій працівників поліції вимогам закону при складанні протоколів відносно ОСОБА_1 , а також в зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів про очевидну невідповідність протоколів вимогам закону або інших протиправних дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, або які мають ознаки свавільності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Судовий збір слід залишити за рахунок держави.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 141, 263-265ЦПК України, суд,
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Судовий збір залишити за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
відповідач - держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 4532187
держава Україна в особі Державної казначейської служби України, 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567640
Повне судове рішення складене 19 грудня 2025 року.
Суддя: