"24" грудня 2025 р. Справа153/1897/25
Провадження2-а/153/55/25-а
Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу №153/1897/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом, який мотивований тим, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що йому інкримінується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідач свою постанову мотивував тим, що будучи належним чином повідомлений, а саме рекомендованим листом, він не прибув у встановлений термін на 14.00 год. 18.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим спричинив порушення ч.3 ст.17 ЗУ «Про оборону України», ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та адміністративного права, а також такою, що порушує права позивача, оскільки адміністративних правопорушень він не вчиняв, виклику до ТЦК не отримував, а тому зобов'язань про явку до ТЦК протягом зазначеного часу не мав. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем було направлено повістку про виклик позивача на 14.00. 18.09.2025, рекомендованим листом за місцем реєстрації позивача, яка вручена не була, у зв'язку з відсутністю адресата за місцем реєстрації. Однак вказане не відповідає дійсності, так як, відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, із змінами затвердженими постановою КМУ №1147 від 08.10.2024 "Рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату. У разі відсутності адресата за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК". Вказав, що він проживає та зареєстрований за однією адресою, місця проживання не змінював, однак до нього листоноша не приходила та у телефонному режимі не повідомляла про наявність Повістки ТЦК, у зв'язку з цим йому не було відомо про виклик до відповідача. 06.08.2025 він їхав з міста Вінниці до міста Ямполя оскільки регулярно відвідує Вінницьку міську лікарню у зв'язку з тим, що 04.03.2024 отримав закритий перелом зовнішнього виростка лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, осадно лівого ліктьового суглоба відповідно до медичної виписки №4069 від 04.03.2024. Позивач вказує, що близько 12.00 год. на блок посту біля міста Ямпіль його спинили працівники поліції перевіривши електронні бази йому повідомили, що він знаходиться в розшуку відповідно до електронного звернення Е2326323 від 04.06.2025. Разом з працівниками поліції, того ж дня, він прибув до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на нього склали протокол №605 від 06.08.2025. Ознайомившись з ним, він не погодився оскільки вказані факти не відповідали дійсності. Пояснюючи, що він має 3 групу інвалідності з дитинства, що підтверджуються посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 та довідкою Томашпільського міжрайонного МСЕК №925149 серії 12 ААА. Також, 20.12.2022 він пройшов комісію ВЛК, де був визнаний непридатним до військової служби відповідно до групи 2 ст.74А; 62А Наказ №115 від 09.12.2022. Отже. 09.12.2022 взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 та знятий з обліку 09.12.2022 відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 . Також, ніяких повісток він не отримував за місцем проживання, більш того оскільки він ставав на облік 09.12.2022, по ньому була сформована повноцінна особова справа, де вказувалась вся інформація та його особистий номер телефонна. Ніяких повідомлень та дзвінків він не отримував. Пояснивши ситуацію представникам ТЦК та СП вони з ним погодились, та запропонували йому написати дві заяви: про зняття з розшуку та отримання відстрочки за третьою групою інвалідності, що він і зробив, після чого покинувши територію ТЦК та СП. 20.10.2025 обновивши програму Резерв+ він побачив, що знов знаходиться в розшуку та 29.10.2025 знов прибув до другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому повідомили, що знов будуть складати на нього протокол і ніякої відстрочки у нього не має. Зі слів представника ТЦК та СП йому була надіслана повістка №2675 від 10.09.2025 з вимогою з'явитися для проходження медичного огляду та уточнення даних на 18.09.2025 на 14.00. Також, був складений протокол №771 від 21.10.2025, позивач не погодившись з протоколом, написав в ньому пояснення, що повістки та інших повідомлень він не отримував, хоча його номер телефонна є в справі. Також позивач вказує, що на запитання про відстрочку представник ТЦК та СП повідомив, що ніякої інформації у них немає, та він повинен сам її оформити через програму Резерв +. А саме, подати електронну заявку на відстрочку в програмі Резерв + у нього не вийшло, оскільки данні про його інвалідність не підтягувались самою програмою. Побачивши це, позивач прибув до відділу УПСЗН Ямпільської міської ради, де вияснилось, що в реєстрі є помилки щодо інформації стосовно нього. Працівники УПСЗН виправили вказані помилки, після чого інформація обновилась та позивач отримав відстрочку в програмі Резерв+. Ознайомившись з протоколом він побачив, що розгляд його постанови назначено на 29.10.2025 о 9.30 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прибувши 29.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 щоб надати пояснення стосовно протоколу та захистити своїх прав, зареєструвався в журналі відвідувань та став чекати коли його викличуть. Близько до обіду до нього спустився представник ТЦК та повідомив, що його справа розглянута та вручив йому постанову №2737 від 29.10.2025 про накладення на нього штрафу у розмірі 17000 грн. На його зауваження щодо розгляду протоколу без його участі він не відреагував. Вручив йому постанову під підпис, та рекомендував оплатити штраф. Ознайомившись з текстом постанови, він побачив напис, що « ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився» хоча він чекав, що його викличуть довгий час. Отже, позивач вважає, що під час складання протоколів і розгляду справи про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП допущено істотні порушення процесуальних норм КУпАП та спецпроцедури ст.279-9 КУпАП, що є підставою для скасування постанови №2737 від 29.10.2025, а саме порушено право на участь у розгляді справи, неправильне застосування ст.279-9 КУпАП та не доведено «належне повідомлення» про виклик (повістку), порушено вимоги до складання протоколу (ст.256 КУпАП) і підготовки до розгляду (ст.278 КУпАП), також не з'ясовано всі істотні обставини (ст.280 КУпАП). Позивач звертає увагу, що відповідно до норм, у Законі, який набрав чинності 19.05.2024, також згідно із Законом "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язаним необхідно уточнити персональні дані протягом 60 днів. На виконання даних норм, позивач, уточнив свої облікові та інші персональні дані, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, згідно «Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ за №560 від 16.05.2024, а саме за допомогою застосунку Резерв + 01.06.2024, зазначивши місце проживання та номер телефону. Отже, позивач вказує, що всі ці обставини, свідчать про відсутність у його діях адміністративного правопорушення. Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2737 від 29.10.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000 грн. та провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАп - закрити.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 04.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, поновлений пропущений з поважних причин строк звернення до суду та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали, на підставі яких ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 про розгляд справи повідомлявся належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№R067050936977, в якому стоїть відмітка про отримання 08.12.2025 (а.с.72), відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Дослідивши матеріали справи, суд, прийшов до такого висновку:
Із копії паспорта громадянина України виданого 01.12.2011 та витягу з реєстру територіальної громади (а.с.45-47) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Із копії протоколу №605 про адміністративне правопорушення від 06.08.2025 (а.с.48) судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: «На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду, уточнення військово-облікових даних, проте у вказаний час та місце не прибув і про поважні причини не прибуття не повідомив. У зв'язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в розпорядженні за електронним зверненням №2326323 від 04.06.2025 ОСОБА_1 був поданий в розшук до органу Національної поліції. 06.08.2025 працівник поліції доставив ОСОБА_1 до другого вінілу ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такий, що перебуває в розшуку, що не прибув за викликом. Під час складання протоколу ОСОБА_1 не надав доказів поважності причин неявки по повістці (перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк, смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка)). Згідно ч.б 1 ст.22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Факт цього правопорушення виявлений 06.08.2025 коли ОСОБА_1 доставив працівник поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надав доказів поважності причин неявки по розпорядженню після чого був складений цей протокол. Отже, військовозобов'язаний ОСОБА_1 під час дій особливого періоду, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, вимоги ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч.1.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ ст. 17 Закону України «Про оборону України». Згідно ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, ОСОБА_1 в особливий період вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП».
Із копії посвідчення серії НОМЕР_4 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії12ААА №925149 (а.с.49-50) судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи з дитинства та отримує Державну соціальну допомогу, довічно.
Із копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 (а.с.51) судом встановлено, що ОСОБА_1 знято з в.о. 09.12.2022 згідно ст.74а;62а ПР№115 від 09.12.22 НМОУ №4.
Із копії виписки №4069 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 04.03.2024 та із висновку комп'ютерної томографії (а.с.52-53) судом встановлено, що ОСОБА_1 має багатоуламковий перелом латерального виростка лівої плечової кістки зі зміщенням, гематоми м'яких тканин.
Із копії протоколу №771 про адміністративне правопорушення від 21.10.2025 (а.с.54-55) судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: «На виконання розпорядження ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №2675 від 10.09.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18.09.2025 о 14:00 год. для проходження медичного огляду, уточнення військово-облікових даних, проте у вказаний час та місце не прибув про поважні причини не прибуття не повідомив, У зв'язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в розпорядженні №2675 від 10.09.2025 за електронним зверненням Е3636590 від 20.09.2025 ОСОБА_1 був поданий в розшук до органу Національної поліції. 21.10.2025 коли ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такий, що перебуває в розшуку, що не прибув за викликом. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав докази поважності причини неявки по повістці, які є поважними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. №673 "Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори", а саме: копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого №№1791. Згідно ч.1 ст. 22 Закону №№3543-ХН громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних и резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Отже, військовозобов'язаний ОСОБА_1 під час дій особливого періоду, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, вимоги: ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч.1.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, ст.17 Закону України «Про оборону України». Згідно ч.2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, ОСОБА_1 в особливий період вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП».
Із копії постанови №2737 по справі про адміністративне правопорушення від 29.10.2025 винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 (а.с.56) судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №771 від 21.10.2025 складеного відносно ОСОБА_1 ОСОБА_1 в особливий період скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
Із копії військово-облікового документу Резерв+ (а.с.57) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий по АДРЕСА_1 , 01.06.2024 уточнив дані, вказаний документ дійсний до 01.12.2026, відстрочка до завершення мобілізації п.ч.1 ст.23.
Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку:
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У частині 3 ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність події і складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
У ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
У постанові про притягнення ОСОБА_1 вказано, що він не з'явився 18.09.2025 на 14 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних.
З огляду на вказане, обов'язок з приводу уточнення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач ОСОБА_1 не порушив.
Крім того, в порушення вимог ст. 283 КУпАП, в резолютивній частині оскаржуваної постанови не міститься інформації про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, а лише зазначено рішення про накладення адміністративного стягнення.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Оцінюючи встановлені у ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовна заява в частині скасування постанови є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вимоги ч.3 ст.286 КАС України, а також того, що при винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем було порушеного його право на захист, що є не допустимим у демократичному суспільстві, не заслухано його думку, не враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також інші важливі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи, а тому суд має підстави надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.9, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.2, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2737 від 29.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Т. В. Гаврилюк