Справа № 136/478/24
Провадження № 1-о/135/1/25
іменем України
24.12.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03 лютого 2009 року,
18 листопада 2025 року до Ладижинського міського суду Вінницької області за підсудністю надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03 лютого 2009 року.
Вироком від 03 лютого 2009 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 129 КК України, та остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 02 липня 2009 року вирок було змінено: переквалiфiковано ознаки розбою та пом'якшено покарання іншому засудженому у справі - ОСОБА_5 до 15 років позбавлення волі. В частині засудження ОСОБА_4 до довічного позбавлення волі вирок залишено без змін.
У заяві засуджений просить скасувати вирок в частині його засудження за ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством) та ухвалити виправдувальний вирок. Заявник стверджує про існування прихованих обставин та фальсифікацію доказів: зокрема, заперечує факт погроз ножем потерпілій, посилаючись на травму своєї правої руки, відсутність відбитків пальців на ножі, суперечливі показання потерпілої та відсутність експертних підтверджень тілесних ушкоджень у потерпілої та факту алкогольного сп'яніння у обвинуваченого на момент події.
Ухвалою Ладижинського міського суду від 20 листопада 2025 року вказану заяву було залишено без руху через невідповідність ст. 462 КПК України. Суд вказав на необхідність подання клопотання про поновлення строку звернення із зазначенням конкретної дати, коли заявник дізнався про обставини, які він вважає нововиявленими.
17 грудня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 20 листопада 2025 року засуджений ОСОБА_4 подав заяву, у якій зазначив, що наведені ним обставини стали відомі йому лише після ознайомлення з матеріалами справи його захисника - адвоката ОСОБА_6 , який і роз'яснив йому, що ці факти є нововиявленими. Заявник стверджує, що звернувся до суду з цією заявою відразу після того, як дізнався про вказані обставини, а тому вважає, що ним дотримано строки, передбачені ст. 461 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 наполягає, що до заяви ним долучено докази, які свідчать про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи в частині його обвинувачення за ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством), а також вказують на відсутність у справі належних доказів його винуватості у вчиненні цього злочину. Окремо заявник подав клопотання про забезпечення його особистої участі в судовому засіданні шляхом етапування до суду, посилаючись на вимоги статей 20, 42, 43 КПК України.
Розглянувши матеріали, надані засудженим ОСОБА_4 на виконання ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року про залишення заяви без руху, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 464 КПК України, у разі якщо заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не оформлена відповідно до вимог статті 462 цього Кодексу, застосовуються правила статті 429 КПК України. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 429 КПК України, заява повертається особі, яка її подала, якщо ця особа не усунула недоліки заяви, залишеної без руху, у встановлений судом строк.
Частина перша статті 461 КПК України встановлює, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про такі обставини. Цей тримісячний строк є процесуальним преклюзивним, що забезпечує принцип правової визначеності та стабільності остаточних судових рішень (res judicata). Обов'язок доведення дотримання зазначеного строку, а також моменту, з якого він починає свій перебіг, покладається на заявника.
Пункт 5-2 частини другої статті 462 КПК України передбачає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подана після спливу строку, визначеного статтею 461 цього Кодексу, повинна містити клопотання про поновлення такого строку із зазначенням причин його пропуску. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, вимоги статей 461, 462 КПК України є імперативними. Їх додержання є необхідною процесуальною передумовою відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Залишаючи заяву ОСОБА_4 без руху ухвалою від 20 листопада 2025 року, суд чітко вказав на необхідність подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення із зазначенням конкретної календарної дати (день, місяць, рік), коли заявник фактично дізнався про обставини, які вважає нововиявленими.
Однак, у заяві від 17 грудня 2025 року засуджений, посилаючись на те, що дізнався про відповідні обставини «відразу» після надання правових роз'яснень захисником, не вказав конкретної дати, не обґрунтував поважності причин можливого пропуску тримісячного строку та не подав окремого клопотання про його поновлення. Таке узагальнене посилання на «відразу після консультації» є оціночним, позбавленим хронологічної визначеності, що унеможливлює встановлення моменту, з якого починається перебіг процесуального строку (dies a quo), і, відповідно, перевірку дотримання вимог частини першої статті 461 КПК України.
Беручи до уваги, що вирок у цій справі набрав законної сили 02 липня 2009 року, а звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами відбулося лише у 2024 році, дотримання строку, встановленого статтею 461 КПК України, набуває принципового значення для забезпечення правової визначеності та стабільності судового рішення. Суб'єктивне переконання засудженого у відсутності пропуску процесуального строку саме по собі не звільняє його від обов'язку додержання процесуальних вимог щодо форми і змісту заяви, зокрема щодо надання належним чином оформленого клопотання про поновлення строку.
Невиконання заявником вимог пункту 5-2 частини другої статті 462 КПК України, ненадання даних про конкретну календарну дату, коли він дізнався або міг дізнатися про зазначені обставини, та відсутність клопотання про поновлення строку звернення свідчать про те, що недоліки заяви, на які було прямо вказано в ухвалі суду від 20 листопада 2025 року, у встановлений строк не усунуті. У такій ситуації суд відповідно до частини третьої статті 464 та пункту 1 частини третьої статті 429 КПК України зобов'язаний постановити ухвалу про повернення заяви особі, яка її подала.
Суд звертає увагу, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами суд не перевіряє по суті доводи заяви щодо наявності або відсутності таких обставин у розумінні статті 459 КПК України, не переоцінює зібрані докази та не досліджує питання їх допустимості й достатності. На цьому етапі суд обмежується перевіркою відповідності заяви формальним вимогам закону, у тому числі щодо строків звернення, форми та змісту заяви.
Питання про те, чи є наведені засудженим дані (посилання на нібито фальсифікацію доказів, відсутність відбитків пальців, суперечливість показань потерпілої тощо) обставинами, які не були і не могли бути йому відомі під час розгляду справи судами у 2008-2009 роках, чи могли бути виявлені за умови належної обачності сторони захисту, є предметом дослідження при розгляді заяви по суті за умови відкриття провадження. До моменту усунення виявлених недоліків таке провадження не може бути відкрито.
Право на перегляд остаточного судового рішення не є абсолютним і реалізується в межах та у спосіб, визначених процесуальним законом, із дотриманням принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права та гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування процесуальних фільтрів, у тому числі залишення заяви без руху та її повернення у разі неусунення встановлених недоліків, має на меті впорядкування судового розгляду, запобігання зловживанню процесуальними правами та забезпечення остаточності судових рішень.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia, заява № 52854/99, § 52) наголосив, що принцип правової визначеності вимагає поваги до res judicata та недопустимості перегляду остаточного судового рішення лише з метою досягнення нового, бажанішого для сторони результату. У справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine, заява № 4994/04, § 43) ЄСПЛ зазначив, що процедури перегляду судових рішень не можуть перетворюватися на «приховану апеляцію», а сам факт існування різних поглядів на ті самі обставини не є підставою для повторного розгляду справи; відхід від остаточності рішення допускається лише за наявності особливих та непереборних обставин.
У цьому контексті вимога закону щодо надання клопотання про поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами із зазначенням конкретної дати, коли такі обставини стали відомі, є не формалізмом, а необхідним інструментом забезпечення балансу між правом особи на перегляд вироку та загальносуспільним інтересом у стабільності правосуддя.
За таких обставин суд доходить висновку, що засудженим ОСОБА_4 у встановлений судом строк не усунуто недоліки заяви, на які було вказано в ухвалі від 20 листопада 2025 року, зокрема не подано обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення та не зазначено конкретної дати, коли йому стали відомі обставини, які він вважає нововиявленими. Це унеможливлює виконання судом процесуальної функції з перевірки дотримання строків, передбачених статтею 461 КПК України, та вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини четвертої статті 429 КПК України повернення заяви не є перешкодою повторному зверненню до суду в загальному порядку за умови дотримання строків, визначених статтею 461 КПК України, та усунення зазначених недоліків.
Щодо клопотання про забезпечення особистої участі засудженого
Згідно з вимогами статей 20, 42, 43 КПК України, питання забезпечення участі засудженого, який відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, у судовому засіданні вирішується судом на стадії підготовчого провадження або під час розгляду справи по суті. У цій справі за результатами перевірки заяви виявлено підстави для її повернення на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 та ч. 3 ст. 464 КПК України, тому провадження за нововиявленими обставинами не відкривалося.
За принципом процесуальної акцесорності, клопотання, які є похідними від основної заяви, поділяють її процесуальну долю. Оскільки заява ОСОБА_4 підлягає поверненню через неусунення її недоліків, правові підстави для призначення судового засідання та вирішення питання про забезпечення особистої участі заявника на цій стадії відсутні. Відтак, зазначене клопотання не підлягає окремому розгляду по суті та повертається заявнику разом із заявою та доданими матеріалами.
З метою забезпечення реалізації права на захист, гарантованого статтею 20 КПК України та статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд роз'яснює засудженому його право на отримання кваліфікованої правничої допомоги під час підготовки процесуальних документів. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» особи, засуджені до довічного позбавлення волі, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, що включає, зокрема, складання документів процесуального характеру. Реалізація цього права здійснюється через Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, до яких засуджений має право звернутися в порядку, визначеному статтями 110, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України, через адміністрацію установи виконання покарань.
Керуючись статтями 369-372, 429, 461, 462, 464 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03 лютого 2009 року разом з доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не позбавляє права його повторного звернення, в порядку передбаченому КПК України.
Копію ухвали про повернення заяви невідкладно надіслати ОСОБА_4 разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк, з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3