Справа № 135/1851/25
Провадження № 3/135/640/25
Іменем України
24.12.2025 м.Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого на Ладижинській ТЕС електромонтером,
за ч.3 ст. 173-2 КУпАП,
18.11.2025 інспектором СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області було складено протокол серії ВАД №672764 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП, в якому зазначено, що 18.11.2025 о 8 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї фізичного та психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Вказав, що в нього з колишньою дружиною тривалий час виникали непорозуміння, конфлікти з питань виховання дітей, через що вони неодноразово сварились. 18.11.2025 вони знову посварились, коли він зранку прийшов до місця проживання колишньої дружини, оскільки хотів побачити дітей. А вона не хотіла, щоб діти проводили час із ним. Тілесних ушкоджень він їй не завдавав, бо якби її вдарив, то в неї б точно були тілесні ушкодження.
Захисник Рябокінь В.О. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив наступне. Так, протокол про адміністративне правопорушення було складено відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП. У графі чи притягався до адміністративної відповідальності вказано ч.3 ст.173-2 від 31.10.2025 та ч.1 ст.173-2 від 04.06.2025. До матеріалів справи додано лише постанову Ладижинського міського суду від 03.06.2025 року, що не відповідає зазначеній інформації у протоколі. У свою чергу за ч.3 ст.173-2 від 31.10.2025 взагалі притягнутий не був, що підтверджується постановою Ладижинського міського суду від 16.12.2025 року. Таким чином, уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ст.256 КУпАП. Крім того, із змісту протоколу не видно, і про це в ньому не зазначено, яку шкоду заподіяло чи могло заподіяти застосоване порушником щодо потерпілої психологічне насильство, тобто не визначена об'єктивна сторона складу інкримінованого порушнику правопорушення, що свідчить про її відсутність та відсутність складу правопорушення взагалі.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що 18.11.2025 зранку прийшов її колишній чоловік, який в черговий раз вибивав двері, вона відчинила. Він зайшов в квартиру, де нецензурно виражався, почав на неї сваритись з приводу забезпечення дітей. Схопив її, і вона вдарила його телефоном по голові, щоб він її відпустив.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі слід закрити виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.ст.254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №672764 від 18.11.2025 зазначено, що 18.11.2025 о 8 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї фізичного та психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч.3 ст.173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п.17 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Оскільки протокол є за своєю суттю актом обвинувачення, то він повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вказаних вище обов'язкових елементів складу ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї фізичного та психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 .
Чинним законодавством чітко передбачено, що посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі, який відповідно до ст. 251 КУпАП є одним з джерел доказів в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не було розкрито суті скоєного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. У протоколі зазначено лише про вчинення насильства в сім'ї фізичного та психологічного характеру, проте у чому саме полягало дане насильство, тобто у яких діях з об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП воно виражалось, у ньому не вказувалось. Висновок про встановлення і належність конкретних діянь до фізичного чи психологічного насильства може бути зроблено судом лише при оцінці конкретних фактичних дій чи бездіяльності, зокрема діянь, які вказані в диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП та в ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Однак протокол про адміністративне правопорушення не містить викладу конкретних діянь, що надавало б можливість суду кваліфікувати їх як домашнє насильство. Суть обвинувачення, що висунуте працівниками поліції ОСОБА_1 та яке міститься в протоколі є неконкретним, викладена працівниками поліції суть правопорушення не містить в собі посилання на те, які саме дії ОСОБА_1 відносно потерпілої є насильством, яка шкода фізичному або психічному здоров'ю була завдана чи могла бути завдана потерпілій.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не містить викладу суті адміністративного правопорушення.
При цьому слід врахувати, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає (частина перша статті 254 КУпАП, частина друга статті 251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.
Суд позбавлений можливості доповнювати пред'явлене звинувачення, зокрема, в частині викладу суті правопорушення.
Окрім того, відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Встановлення інших обставин правопорушення, за межами обвинувачення, порушує право на захист від конкретного адміністративного обвинувачення.
Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
В рішенні у справі «Абрамян проти росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
Таким чином, суд доходить висновку про неконкретність обвинувачення особи, що, не може бути усунута в судовому засіданні, оскільки в разі виправлення формулювання обвинувачення судом, це призведе до порушення права на захист.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», заява № 36673/04, «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 взагалі було вчинено дії, які можна кваліфікувати як домашнє насильство, а також, що була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи та у чому вона полягала, що є ознаками складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те, в чому саме виразилось вчинення насильства в сім'ї з боку ОСОБА_1 , тобто не розкрита об'єктивна сторона правопорушення.
Отже, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП у діях ОСОБА_1 не доведено.
Викладені в клопотанні захисника про закриття провадження у справі недоліки протоколу щодо некоректного зазначення доказів повторності вчинення правопорушення, а також щодо повних відомостей про особу, яка притягується до відповідальності, зокрема щодо того що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, додатково свідчить про неповне з'ясування органом поліції обставин, необхідних для складання протоколу. Разом з тим, за конкретних обставин даної справи, такі недоліки не є істотними, і не є такими, що впливають на з'ясовані по справі обставини та обґрунтування прийнятого судом рішення.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Із вказаних положень Конституції України слідує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabaгdo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд вважає, що дана справа підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247 п.1, 266, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя