Іменем України
справа №133/458/25
25.09.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Пєтухової Н.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якому просить: - скасувати постанову серії ЕНА №3989975 від 02.02.2025 винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Бондар Максимом Сергійовичем, як незаконну, а провадження в справі закрити.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за рух заднім ходом на дорозі для автомобілів за ч. 3 ст. 122 КУпАП незаконна, необґрунтована та підлягає скасуванню.
Позивач зауважує, що порушень ПДР вона не скоювала, належних доказів на підтвердження вчинення такого порушення немає. Вказує, що зупинила транспортний засіб якомога ближче до краю заїзду (виїзду) на задній двір магазину АТБ з вулиці Пилипа Орлика, який згідно ПДР не може бути перехрестям. Окрім цього, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить конкретно зазначеного пункту порушення (з одинадцяти можливих) абзацу 15.9 ПДР України.
Працівниками поліції не здійснювалось жодних замірів відстані, на якій знаходився її автомобіль від вулиці Пилипа Орлика, в оскаржуваній постанові посилання відсутні, будь-які інші докази на підтвердження скоєння нею порушення п.15.9 ПДР, до постанови не додано, викладені обставини не відповідають дійсним обставинам справи
01.04.2025 ухвалою суду, прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.05.2025 від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обгрунтування якої вказав, що позовна заява по даній справі ані до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", ані на поштову адресу не надходила. Про надходження до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" ухвали суду представник позивача дізнався 01.05.2025, а тому, просив продовжити строк для надання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КАС України одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
Згідно матеріалів справи, представником відповідача отримано: копію ухвали про відкриття провадження від 01.04.2025 - 01.04.2025; копію позовної заяви з додатками у електронному кабінеті 23.04.2025, що підтверджується відповідними довідками.
З огляду на наведене, враховуючи що позовну заяву отримано відповідачем 23.04.2025, а відзив направлено 06.05.2025, суд дійшов висновку, що процесуальний строк визначений судом не пропущено, томувідзив слід долучити до матеріалів справи.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції у відзиві вказує, що ознайомившись із змістом та вимогами позовної заяви, відповідач категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими. Зазначив, що під час несення служби нарядом поліції по вул. П.Орлика у м. Козятині, близько 13:48 виявлено Т/З "MERCEDES-BENZ VITO" д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку на перехресті, чим порушив вимоги підпункту "ґ" пункту 15.9 ПДР. Згідно п.п. "а" п. 15.10 ПДР стоянка забороняється у місцях де заборонена стоянка. До матеріалів додає відео з портативного відеореєстратора. Щодо пояснень позивачки, що вона здійснила саме зупинку, а не стоянку ТЗ з метою зручності завантаження покупок придбаних в магазині, не спростовують факту правопорушення та не звільняють її від відповідальності, оскільки положеннями ПДР встановлено вимоги не лише щодо стоянки, а й до правил зупинки ТЗ. Крім того, зазначає, що приписами п.15.9 та 15.10 ПДР не передбачено винятки, які б дозволяли водіям відступати від вимог цих правил з метою завантаження чи розвантаження товару.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 02.02.2025 інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Бондарем М.С. винесено постанову серії ЕНА № 3989975, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки 02.02.2025 о 13:48 год. в м. Козятин по вул. Пилипа Орлика 12, водій керуючи транспортним засобом здійснив стоянку на перехресті, чим створив суттєву перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п.15.9 ПДР України - порушення правил зупинки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Пунктом 15.9 ПДР України встановлено перелік випадків («а» - «й»), у яких зупинка транспортних засобів забороняється.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ, поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Позивач заперечує факт стоянки на перехресті, та вказує що оскаржувана постанова не містить посилань на підпункт що був нею порушений, в той час як відповідач у своєму відзиві вказує, що ОСОБА_1 здійснила зупинку на перехресті, чим порушила вимоги підпункту "ґ" пункту 15.9 ПДР, на підтвердження чого надає відеозапис з портативного відеореєстратора.
У постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3989975 від 02.02.2025 вказано, що водій здійснив стоянку на перехресті, чим створив суттєву перешкоду іншим учасникам дорожнього руху чим порушив п.15.9 ПДР - порушення правил зупинки.
Пунктом 15.9 ПДР України, передбачено, що зупинка забороняється:
a) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);
в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини та транспортним засобом, що зупинився, менше ніж 3 м;
е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;
ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;
й) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Заборона стоянки транспортного засобу на перехресті передбачена п.15.10, п.15.9.ґ ПДР України, водночас працівниками поліції у вину водія ставиться порушення п.15.9 ПДР, а саме заборона зупинки Т/З, та без зазначення підпункту, що був порушений.
З вказаної суті та обставин правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення, неможливо точно встановити, за що саме водія притягнуто до відповідальності.
Окрім цього, слід зазначити, що позивач вказує, що транспортний засіб вона зупинила якомога ближче до правого краю заїзду (виїзду) на задній двір магазину з вулиці Пилипа Орлика, факт зупинки/стоянки на перехресті категорично заперечує.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених заперечень, з доданого відеозапису (міститься в системі ЄСІТС) не можливо встановити факт зупинки/стоянки саме на перехресті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, відеозапис на місці вчинення правопорушення під час його вчинення та розгляду справи, фотографії з місця вчинення правопорушення, покази свідків, тощо.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
При вирішенні справи суд виходить з того, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП з порушенням п.15.9 ПДР України.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що постанова від ЕНА №3989975 від 02.02.2025 є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції, у якому закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.
Відповідно до п.2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
Аналогічна правова позиція щодо суб'єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17.
У зв'язку з вищевикладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції України.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до приписів статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на його користь слід стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн. та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 127-3 КУпАП, ст. 77, 90, 227, 228, 241, 246 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від ЕНА №3989975 від 02.02.2025, винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Бондарем Максимом Сергійовичем щодо ОСОБА_1 , - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліціїна користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА