11 грудня 2025 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Ткача І. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2025 року у справі № 990/341/24 (провадження № 11-288заі25)
Не погоджуємось із висновками Великої Палати Верховного Суду в цій справі стосовно того, що прийняття рішення Вищою радою правосуддя про внесення Президентові України подання про призначення позивачки суддею на підставі Закону України від 04 червня 2020 року № 679-IX«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (далі - Закон № 679-IX) завершило процедуру її кваліфікаційного оцінювання.
На нашу думку, з урахуванням наведеного вище Велика Палата Верховного Суду мала надати належну оцінку не процедурним порушенням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач-1) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач-2), а зосередитись на сутнісних аспектах висновків ВККС, ВРП та рішення суду першої інстанції про невідповідність судді критеріям доброчесності і професійної етики та прийняти за результатом цього відповідне рішення.
Короткий зміст вимог та підстав позову, додаткових пояснень та відповіді та відзив
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС та ВРП, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати у повному обсязі рішення ВККС від 29 січня 2024 року № 35/ко-24 «Про розгляд питання щодо відповідності займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 10 жовтня 2024 року № 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Господарського суду міста Києва з 11 жовтня 2024 року.
Щодо недопустимості повторного кваліфікаційного оцінювання
2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що будучи суддею Господарського суду міста Києва відповідно до вимог підпунктів 2, 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та у порядку, визначеному пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), у період з 2018 по 2019 рік успішно пройшла оцінювання на відповідність займаній посаді. За результатом такого оцінювання колегія ВККС 04 липня 2019 року прийняла рішення № 573/ко-19 про її відповідність займаній посаді.
3. У подальшому, зокрема, на підставі підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ 31 серпня 2021 року ВРП прийняла рішення № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва».
4. На думку позивачки, зазначені рішення ВККС та ВРП достатнім чином підтверджують завершення процедури її оцінювання як судді на відповідність займаній посаді.
5. Водночас, за твердженням ОСОБА_1 , без наявних на те законних підстав у липні 2023 року Комісія вирішила продовжити кваліфікаційне оцінювання суддів, у тому числі й її. Наслідком оцінювання позивачки стали прийняті відповідачами оскаржувані рішення. Цими рішеннями вони по суті переглянули (зазначені вище) раніше прийняті рішення ВККС та ВРП щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді судді та про внесення главі держави подання про її призначення на цю посаду безстроково.
6. Заперечуючи проти таких дій ВККС, позивачка зазначила про хибність висновків Комісії, про необхідність перегляду її пленарним складом рішення колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у разі існування негативного висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) щодо судді.
7. На переконання ОСОБА_1 , Закон № 1402-VIII в редакції станом на час проведення щодо неї оцінювання на відповідність займаній посаді не передбачав участі пленарного складу ВККС у його проведенні. Рішення приймалось колегією Комісії та набирало чинності з моменту його ухвалення.
8. Натомість ВККС після прийняття рішення про продовження процедури оцінювання позивачки керувалась нормами права, які набули чинності після внесення змін до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII згідно із Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (далі - Закон № 3511-ІХ).
9. ОСОБА_1 також зауважила, що до моменту набрання чинності Законом
№ 3511-ІХ норма частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII стосувалася виключно процедури здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, а тому не поширювалась на передбачену пунктом 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII процедуру оцінювання відповідності займаній посаді судді.
10. Також позивачка зазначала, що ВККС під час ухвалення спірного рішення від 29 січня 2024 року фактично переглянула висновки ВРП, які остання висловила у рішенні від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва». Позивачка вважає, що ВРП вчинила аналогічним чином під час ухвалення спірного рішення від 10 жовтня 2024 року (№ 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України»), адже це рішення ґрунтується на обставинах, які вже були предметом оцінювання.
11. Зазначаючи наведене вище, ОСОБА_1 посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20.
12. З огляду на викладене також вважає, що вона як суддя двічі проходила одну й ту саму процедуру оцінювання, що не узгоджується з такими компонентами верховенства права, як юридична визначеність і належне урядування.
13. З приводу проведення пленарного засідання ВККС з підстави, передбаченої абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, ОСОБА_1 , зокрема, зауважила, що на засіданні пленарного складу ВККС, яке відбулося 29 січня 2024 року, вона висловила свою думку про незаконність пленарного розгляду, позаяк вважає, що єдиним уповноваженим суб'єктом оцінювання суддів є колегія ВККС. Позивачка наголосила, що після того, як ВРП внесла подання про її призначення на посаду судді, продовження будь-яких процедур оцінювання є протиправним / незаконним.
Щодо необґрунтованості висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики
14. Окрім процедурного аспекту, ОСОБА_1 також зазначала про відсутність фактичних підстав для звільнення її з посади судді.
15. Так, позивачка заперечувала наявність підстав, з яких її було визнано такою, що не відповідає займаній посаді, та зауважила на непослідовності відповідачів, оскільки цим же обставинам вони раніше давали оцінку та не вбачали у них ознак, які б свідчили про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.
16. ОСОБА_1 зазначала, що ВККС та ВРП з порушенням процедури по суті переоцінили ті обставини, на яких побудоване попереднє рішення щодо внесення подання главі держави про призначення її на посаду судді. Позивачка ставила під сумнів спосіб здобуття інформації, яка, за її твердженням, є конфіденційною, зокрема щодо оцінки ВККС і ВРП обставин, які стосуються її майнового стану і виїздів за кордон, а також на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), на якій загалом і ґрунтуються висновки про її невідповідність займаній посаді.
17. ОСОБА_1 наполягала, що оскаржувані рішення відповідачів порушують права та гарантії незалежності судді, які встановлюються та захищаються положеннями статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 2 Протоколу № 4 Конвенції, що ці рішення ухвалені усупереч принципам юридичної визначеності, гарантії незалежності суддів (в аспекті особливого порядку призначення та звільнення суддів), розумності та належного урядування.
18. Зазначила, що належним способом захисту її порушених прав буде саме поновлення на посаді судді.
Короткий зміст відзиву ВРП
19. ВРП подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до положень статті 112, пунктів 20, 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) підставою для звільнення судді із займаної посади є виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання; кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді є особливою процедурою, що визначена Перехідними положеннями Конституції України, і проводиться в рамках судової реформи з дотриманням рекомендацій Венеційської комісії.
20. Також Рада зазначила, що рішення від 10 жовтня 2024 року № 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, якими керувалася ВРП, коли дійшла відповідних висновків.
21. Також ВРП стверджувала, що відвідування представниками судових органів окупованих територій та країни-агресора без нагальної потреби негативно сприймається у суспільстві і може зашкодити авторитету судової влади. Ураховуючи письмові пояснення, а також усні відповіді судді ОСОБА_1 , озвучені на пленарному засіданні, ВРП погодилася з тим, що суддя не усвідомлює неетичності своєї поведінки та її наслідків для правосуддя. Додала, що систематичні добровільні поїздки судді на окуповану територію без нагальної потреби свідчать лише про те, що суддя не має чіткої громадянської позиції.
22. З приводу доводів позивачки про завершення кваліфікаційного оцінювання у 2019 році ВРП зауважила, зокрема, що Закон № 679-ІХ не стосувався кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а відтак посилання судді ОСОБА_1. на те, що ВРП визнала її такою, що відповідає займаній посаді, і кваліфікаційне оцінювання завершилось, помилкові.
23. Також, за змістом відзиву, ВРП зазначає, що, з огляду на висновок ГРД про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, оцінювання її як судді на відповідність займаній посаді має завершуватися ухваленням рішення ВККС відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, тобто у пленарному складі ВККС. У цьому контексті ВРП підкреслила, що в рішенні колегії ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 (з урахуванням рішення ВККС від 07 серпня 2019 року № 737/ко-19) зазначено, що воно набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС).
24. Крім того, ВРП пояснила, що Закон № 679-ІХ наділив її повноваженнями - на період відсутності повноважного складу ВККС - вносити Президентові України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді; водночас, це не заперечує іншого: оцінювання такого судді на відповідність займаній посаді (на підставі пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) має відбуватися (завершуватися) відповідно до установленого [законом] порядку, зокрема з дотриманням приписів абзацу другого частини першої статті 88 цього Закону № 1402-VIII.
25. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20, на яку покликається позивачка, Рада зазначила про те, що в цьому судовому рішенні нічого не зазначено про відступ від попередніх висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а йдеться лише про зміну раніше застосованого підходу до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді. Водночас мотивів зміни донедавна сталої правозастосовної практики у справах цієї категорії Велика Палата Верховного Суду, за твердженням
відповідача-1, не висловила. Додала також, що згадуване судове рішення стосується лише позивача у тій справі.
26. ВРП вкотре наголосила на тому, що наявність висновку ГРД обумовлює обов'язкове проведення засідання ВККС у пленарному складі з ухваленням рішення відповідно до положень абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII. Тому ВККС, коли призначила і провела пленарне засідання для розгляду питання про відповідність займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 , діяла на підставі, у порядку і спосіб, які визначені законами України.
Короткий зміст відзиву ВККС
27. У відзиві ВККС заперечувала проти задоволення позову та зазначала, що після того, як був сформований її повноважний склад, оцінювання судді ОСОБА_1. на відповідність займаній посаді було продовжено зі стадії підтримки рішення колегії ВККС пленарним складом ВККС (відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII).
28. 18 грудня 2023 року до Комісії надійшов висновок ГРД (у новій редакції) про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, у якому взято до уваги також попередній висновок ГРД, затверджений 03 липня 2019 року. У відповідь на цей висновок суддя ОСОБА_1. надала пояснення, в яких висловила незгоду з висновком ГРД, зауваживши, що він не містить будь-яких нових обставин, крім тих, про які вже було написано у висновку ГРД, наданому Комісії 04 липня 2019 року.
29. Крім того, відповідач-2 не визнав аргументів позивачки про закінчення процедури її оцінювання у липні 2019 року та неможливість його продовження. Пояснив із цього приводу, що приписи підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ не змінювали нормативного регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема, з підстав, установлених пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
30. У зв'язку з тим, що суддя ОСОБА_1. не надала чітких і переконливих доказів на спростування обґрунтованих сумнівів у її невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності, викладених у висновку ГРД у новій редакції, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про її невідповідність займаній посаді.
31. Комісія зазначала про безпідставність доводів позивачки про недотримання / порушення встановленої законом процедури кваліфікаційного оцінювання. Посилаючись на приписи пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII та статті 88 цього Закону відповідач-2 зазначив, що проведення кваліфікаційного оцінювання суддів передбачає підтримання рішення колегії Комісії у пленарному складі за наявності висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
32. Щодо посилання позивачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20, то позиція Комісії у цьому питанні аналогічна тій, яку зазначає ВРП.
33. Також у відповідь на доводи позивачки про перегляд рішення ВРП щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді та на твердження про те, що її оцінювання завершилося після того, як ВРП внесла згадане подання, ВККС подібно до ВРП зазначила, що приписи підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ не змінювали нормативного регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема з підстав, встановлених пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Комісія підкреслила, що іншого порядку визнання судді таким, що відповідає займаній посаді, коли є «негативний» висновок ГРД, крім як виконання процедури, встановленої абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, не передбачено.
34. У своєму відзиві ВККС зазначила, що у межах своїх дискреційних повноважень щодо оцінювання суддів у рамках установленої законом процедури дійшла обґрунтованого висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді.
Обставини справи
35. Президент України Указом від 23 травня 2013 року № 302/2013 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду Луганської області на строк п'ять років.
36. Указом Президента України від 06 вересня 2013 року № 503/2013 ОСОБА_1 переведена з посади судді Господарського суду Луганської області на посаду судді Господарського суду міста Києва.
37. 23 травня 2018 року повноваження судді ОСОБА_1. припинилися у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку, на який її було призначено на посаду.
38. Рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .
39. 04 липня 2019 року ГРД надала Комісії висновок про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 03 липня 2019 року.
40. ВККС у складі колегії 04 липня 2019 ухвалила рішення № 573/ко-19, яким за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання визнала суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді.
41. За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1. набрала 740,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
42. У цьому рішенні Комісія, з урахуванням свого рішення від 07 серпня 2019 року
№ 737/ко-19 про виправлення описки, зазначила, що воно набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
43. ОСОБА_1. оскаржила в судовому порядку рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 в частині абзацу третього резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання ним чинності. Також просила визнати завершеною процедуру кваліфікаційного оцінювання щодо неї як судді Господарського суду міста Києва на відповідність займаній посаді, яке було призначено рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18.
44. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за наслідками розгляду зазначеного вище спору 21 вересня 2020 року прийняв рішення у справі № 9901/416/19, яким відмовив у задоволенні цих позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 лютого 2021 року залишила це рішення суду першої інстанції без змін.
45. У зв'язку з набранням чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-ІХ) із 07 листопада 2019 року припинено повноваження членів ВККС.
46. 31 серпня 2021 року ВРП на підставі статті 131, підпунктів 2, 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу XII Закону № 1402-VIII, підпункту 3 пункту 2 розділу II Закону № 679-IX, керуючись статтями 3, 30, 34, 36, 37, абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, ухвалила рішення № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва».
47. Подання ВРП надійшло до Офісу Президента України 09 вересня 2021 року, проте не було розглянуте у встановлений законом строк, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності глави держави щодо невидання указу про її призначення на посаду судді Господарського суду міста Києва та зобов'язання вчинити такі дії (справа № 9901/506/21).
48. За наслідками розгляду цього позову Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 20 липня 2023 року у справі № 9901/506/21 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, зобов'язав Президента України відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII розглянути подання ВРП від 07 вересня 2021 року № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва, в задоволенні іншої частини позову відмовив.
49. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи це рішення в апеляційному порядку, постановою від 30 травня 2024 року скасувала рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо бездіяльності Президента України та ухвалила в цій частині нове рішення, яким позов задовольнила частково, визнала протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання ВРП від 07 вересня 2021 року № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення залишила без змін.
50. Станом на час прийняття ВККС та ВРП оскаржуваних у цій справі рішень, а також на дату звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду із цим позовом Президент України не розглянув подання ВРП від 07 вересня 2021 року № 83/0/12-21.
51. 01 червня 2023 року сформовано повноважний склад ВККС.
52. 20 липня 2023 року ВККС прийняла рішення № 34/зп-23, яким з метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом № 1402-VIII ухвалила здійснити повторний автоматизований розподіл справ між членами ВККС стосовно: осіб, п'ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями ВККС визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд ВККС у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
53. На підставі зазначеного рішення ВККС продовжила кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1 зі стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.
54. 18 грудня 2023 року на адресу ВККС надійшов у новій редакції висновок ГРД про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, у якому також враховано висновок ГРД від 03 липня 2019 року.
55. У висновку ГРД зазначила про таке:
- у досьє та поясненнях судді відсутня переконлива інформація про джерела походження ліквідного майна, витрат отриманих благ судді та членів сім'ї чи близьких осіб, також легальних доходів, що, на думку розсудливого спостерігача, викликає сумніви щодо достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ;
- суддя використовувала родинні, дружні та інші неформальні зв'язки для здійснення кар'єри та/чи отримання невиправданих преференцій. Досягла переведення з Господарського суду Луганської області до Господарського суду міста Києва в обхід Закону № 1402-VIII (у чинній тоді редакції), без проходження конкурсу;
- суддя відмовилася пояснити, ухилилася від відповіді, щоб спростувати інформацію, яка стосується її, що має значний суспільний інтерес та істотно впливає на авторитет правосуддя, вчинила інші дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя, та не доклала зусиль для усунення негативних наслідків цих дій. Суддя допускала порушення правил етики у професійній діяльності та в особистому житті, наприклад ображала інших осіб, порушувала права журналістів, допускала неетичне спілкування з ними;
- суддя неодноразово перетинала без нагальної потреби кордон з країною-агресором та тимчасово окупованою АР Крим.
56. Також ГРД додатково надала ВККС інформацію, яка сама по собі, на її думку, не є самостійною підставою для висновку, але має бути в сукупності з іншою інформацією врахована під час здійснення процедур кваліфікаційного оцінювання: дії судді мають ознаки ухилення від проходження процедур кваліфікаційного оцінювання; суддя неодноразово відвідувала територію Республіки Білорусь; мати судді, ОСОБА_2 , тривалий час мешкала на території тимчасово окупованого Криму.
57. 19 грудня 2023 року до ВККС від ОСОБА_1 надійшли пояснення стосовно висновку ГРД у новій редакції, а саме що він не містить нових обставини, крім тих, які вже були наведені ГРД у висновку від 03 липня 2019 року.
58. 29 січня 2024 року ВККС у пленарному складі ухвалила спірне рішення № 35/ко-24, яким визнала суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та внесла Раді подання про звільнення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 із займаної посади.
59. У рішенні Комісія дійшла низки висновків, а саме:
- ОСОБА_1 не вистачало доходів на придбання наявного у її власності майна, навіть з урахуванням усіх доходів її батьків, що очевидно свідчить про відсутність у неї законних джерел походження цього майна;
- існує обґрунтований сумнів щодо непрозорості процедури переведення судді ОСОБА_1 з Господарського суду Луганської області до Господарського суду міста Києва у 2013 році. Поведінка судді у процедурі переведення не відповідає положенням статей 1 та 3 Кодексу суддівської етики. Встановлені обставини викликають обґрунтований сумнів у відповідності судді критерію професійної етики;
- поведінка судді, пов'язана з її систематичними, не викликаними жодними нагальними чи невідворотніми потребами в поїздках до тимчасово окупованого росією Криму; нерозуміння негативних наслідків, які виникають у суспільства через такі поїздки представника української влади; цинічні зауваження, що такі поїздки, навпаки, вказують, що вона вважає Крим територією України, а також що в окупованому Криму та в Санкт-Петербурзі вона розраховувалась доларами США, тоді як єдиним засобом платежу за російським законодавством є російський рубль, а не долар США, - на переконання Комісії, свідчать про недодержання ОСОБА_1 вимог до професійної етики та підрив авторитету судової влади та влади України загалом;
- Законом № 679-ІХ питання кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді не врегульовувались, мета цього Закону полягала в іншому, тому посилання судді ОСОБА_1 на те, що ВРП визнала її такою, що відповідає займаній посаді, і кваліфікаційне оцінювання завершилось, є безпідставними;
- наявність висновку ГРД зумовлює обов'язкове проведення засідання ВККС у пленарному складі з ухваленням рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, як це передбачено положеннями абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII.
60. Комісія констатувала, що суддя ОСОБА_1. не надала чітких і переконливих доказів на спростування обґрунтованих сумнівів у її невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності, викладених у висновку ГРД в новій редакції, у зв'язку із чим під час вирішення питання в порядку абзацу другого частини першої статті 88 Закону
№ 1402-VIII жоден член Комісії не проголосував за ухвалення рішення про відповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді, наслідком чого стало визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.
61. ВРП розглянула подання ВККС з рекомендацією від 29 січня 2024 року № 35/ко-24 та, спираючись на приписи абзацу другого пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, статті 131, підпункт 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, абзацу другого пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, статей 3, 30, 34, 56, пункту 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, ухвалила рішення від 10 жовтня 2024 року, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
62. Так, оцінивши в сукупності наведені в рішенні ВККС та висновку ГРД факти та обставини, матеріали суддівського досьє, відеозапис співбесіди із суддею ОСОБА_1 , а також її пояснення, ВРП дійшла висновку, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Комісія в порядку, встановленому Законом № 1402-VIII, у межах своїх дискреційних повноважень ухвалила вмотивоване рішення, яке містить обґрунтовані висновки щодо невідповідності судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді.
63. Зазначені рішення ВККС та ВРП є предметом оскарження в розглядуваній справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
64. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 30 червня 2025 року в задоволенні позову відмовив повністю.
Щодо правомірності кваліфікаційного оцінювання в пленарному складі ВККС
65. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що Закон № 1402-VIII передбачає дві процедури: 1) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (статті 83-88) та 2) кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді (пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), які в обох випадках здійснює ВККС.
66. На думку суду першої інстанції, хоча ці процедури не є одним й тим самим, проте у зв'язку з відсутністю нормативного регулювання процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді вона, за умови надходження від ГРД негативного висновку щодо судді, має відбуватись у порядку, встановленому главою V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIIІ, зокрема абзацом другим частини першої статті 88 цього Закону.
67. Ця норма Закону № 1402-VIIІ визначає, що Комісія ухвалює рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі, тому аналогічним чином Комісія зобов'язана діяти й під час оцінювання судді з підстави, встановленої пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ.
68. У ситуації, за якої ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС не інакше як у пленарному складі може ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, а у випадку з діючим суддею, який проходить оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами, - у редакції Закону № 1402-VIIІ до набрання чинності Законом № 3511-ІХ та якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами, після набрання ним чинності.
69. Суд підсумував, що у розумінні приписів пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у зіставленні з приписами частини першої статті 88 цього Закону (в редакції, яка була чинна до 30 грудня 2023 року) колегіальне рішення Комісії від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 не було рішенням, яким завершувалася процедура кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1. на відповідність займаній посаді, оскільки ГРД подала щодо неї негативний висновок. За такої умови Комісія відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII була зобов'язана розглянути у пленарному складі питання щодо підтримки колегіального рішення Комісії про відповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді.
70. Зазначений висновок, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, підтверджується й у судових рішеннях Верховного Суду у справі № 9901/416/19, в межах якої розглядався позов ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 у частині абзацу третього резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання ним чинності, а також про визнання завершеною процедури кваліфікаційного оцінювання щодо неї як судді Господарського суду міста Києва на відповідність займаній посаді, яке було призначено рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року
№ 8/зп-18.
71. Так, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/416/19, відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову. У пункті 43 рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до змісту положень частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII і підпункту 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту ВККС логічним є те, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте за наявності негативного висновку ГРД (незалежно від того, чи був він предметом розгляду на засіданні Комісії у складі колегії) необхідно, щоб це рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії у пленарному складі.
72. Оскільки пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 193-ІХ повноваження членів ВККС були припинені, а Комісія відновила свою роботу тільки у червні 2023 року, до розгляду питання відповідності судді займаній посаді у пленарному складі Комісія дійшла наприкінці 2023 року.
73. У контексті прийнятого ВРП на підставі норм Закону № 679-ІХ рішення від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва» суд зазначив, що сфера регулювання цього Закону не охоплювала процедури кваліфікаційного оцінювання у тому сенсі, що не змінювала правил її проведення, а надто порядку ухвалення рішення ВККС і набрання ними чинності. А тому, на думку суду, ВРП, застосувавши приписи підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ при прийнятті зазначеного вище рішення, реалізувала свої повноваження не з тією метою, з якою вони були їй надані.
74. Суд зробив висновок, що внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, і щодо якого Комісія ще не ухвалила остаточного рішення про відповідність займаній посаді, не є обставиною, з якою Закон № 1402-VIII пов'язує завершення оцінювання цього судді.
75. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що Закон № 3511-ІХ не змінив існуючого досі алгоритму проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді, а лише уточнив, у якому випадку та якою кількістю голосів пленарний склад Комісії ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.
76. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обставини та правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20, на які покликається позивачка, не охоплюють ситуацію, подібну до тієї, яка склалася щодо судді ОСОБА_1 , а саме стосовно застосування приписів підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ.
77. За таких обставин та правового регулювання суд першої інстанції дійшов висновку, що Комісія правомірно продовжила процедуру оцінювання позивачки та у пленарному складі розглянула питання про відповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді.
Щодо невідповідності судді критеріям доброчесності
78. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також вирішив, що наведені мотиви оскаржуваних рішень відповідачів у частині обґрунтування невідповідності судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності, які основані на інформації, отриманій від ГРД, є достатніми для такого висновку та для прийняття цих рішень.
79. У цьому контексті суд мав на увазі встановлені обставини щодо набутого майна судді [зокрема, до призначення на посаду судді (вперше)], багаторазових поїздок на тимчасово окуповану територію АР Крим, до російської федерації та до Республіки Білорусь, а також призначення на посаду судді та переведення до Господарського суду міста Києва.
Подання апеляційної скарги
(ОСОБА_1.)
80. Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Щодо недопустимості процедури повторного кваліфікаційного оцінювання у пленарному складі ВККС
81. Скаржниця вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов помилкового висновку щодо законності застосованої Комісією до неї процедури оцінювання на відповідність займаній посаді у її пленарному складі.
82. Наполягає, що єдиною нормою законодавства, яка визначає порядок оцінювання на відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково, є пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Зазначена норма у редакції станом на час проходження нею оцінювання у період 2018-2019 років передбачала його проведення колегіями ВККС, а не її пленарним складом, як виснував суд першої інстанції.
83. ОСОБА_1 також звертає увагу на пункт 2 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення № 143/зп-16), який також визначає, що кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді проводиться у складі колегії Комісії.
84. Скаржниця наголошує, що нормами статей 83-88 Закону № 1402-VIII врегульовано інший вид кваліфікаційного оцінювання, а саме здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Таке оцінювання відбувається у випадку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади у відповідному суді у разі призначення на посаду судді та переведення судді на посаду судді до іншого суду, а також у випадку накладення дисциплінарного стягнення.
85. Відсилочний характер норми пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у зазначеній вище редакції, хоча і дозволяв застосовувати у процедурі оцінювання відповідності судді норми закону, які регулюють оцінювання здатності здійснювати правосуддя, однак лише в тій частині, які передбачають процедури та рішення, що приймаються виключно колегією Комісії.
86. ОСОБА_1 заперечує й проти можливості застосування при її оцінюванні норми абзацу другого частини першої статті 88 цього Закону, оскільки вона передбачає оцінювання пленарним складом Комісії, а не колегіальним, що суперечить нормі пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
87. Вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме норми Закону № 3511-ІХ, якими була передбачена нова редакція пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, що набрала чинності 30 грудня 2023 року. Внесені зміни передбачають, що оцінювання відповідності займаній посаді може здійснюватись як колегіями, так і пленарним складом, а також повністю прирівнюють дві процедури оцінювання.
88. Водночас правовідносини щодо проходження скаржницею кваліфікаційного оцінювання мали місце у 2018-2019 роках та припинились до набрання чинності Законом № 3511-ІХ.
89. Ураховуючи норми статті 58 Конституції України, ОСОБА_1 наполягає, що Закон № 3511-ІХ не має зворотної дії в часі та не може відновлювати правовідносини, які закінчились у 2019 році.
90. Зазначає, що таких самих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20, які протиправно не застосовані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи.
91. Такі дії відповідачів, на думку ОСОБА_1 , суперечать принципу правової визначеності.
92. Скаржниця зауважила, що після припинення повноважень членів Комісії на підставі Закону № 193-ІХ, у разі попереднього визнання колегією ВККС судді таким, що відповідає займаній посаді, ВРП на підставі Закону № 679-ІХ була наділена правом ухвалювати без рекомендації чи подання ВККС рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено.
93. Відповідно до змісту абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII прийняття ВРП рішення про внесення подання Президенту України про призначення на посаду судді може мати місце виключно за результатами кваліфікаційного оцінювання за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
94. Таким чином, прийняття ВРП рішення від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва» підтверджує факт проходження та завершення суддею оцінювання відповідності займаній посаді.
95. З огляду на наведені обставини позивачка зауважила, що вона у зв'язку з протиправними діями відповідачів пройшла два кваліфікаційних оцінювання, висновки яких за однакових обставин кардинально відрізняються один від одного, що суперечить чинному законодавству.
96. Крім того, скаржниця звернула увагу на те, що рішення ВРП від 31 серпня 2021 року є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію шляхом внесення Президенту України 07 вересня 2021 року подання № 83/0/12-21 про призначення судді на посаду. Чинне законодавство не передбачає можливості його перегляду та скасування, чого не дотримались відповідачі, відновивши кваліфікаційне оцінювання щодо неї.
Щодо незгоди з висновками про невідповідність судді критеріям доброчесності і професійної етики
97. Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі висловила незгоду з позицією суду першої інстанції щодо достатньої мотивованості оскаржуваних рішень у частині висновків про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
98. Акцентувала увагу на тому, що у ВККС та ВРП в межах оцінювання на відповідність судді посаді виникли питання щодо майна, яке було набуто до призначення її на посаду судді. Водночас жодним законом не передбачено обов'язку діючого судді у межах вказаного вище оцінювання доводити законність, зокрема, джерела придбання майна у період до зайняття посади судді. Відповідачі ж не мали законних підстав перевіряти майновий стан судді у період до набуття ним статусу судді. Таке питання може виникати виключно до кандидатів на посаду судді у випадках, передбачених законом. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що викладена в оскаржуваних рішеннях інформація зібрана з порушенням чинного законодавства.
99. Скаржниця зазначила про незрозумілість висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що її поведінка у процедурі переведення до іншого суду не відповідає критерію професійної етики. Оскільки така поведінка виражалась виключно у поданні заяви про переведення та, відповідно, реалізації права, передбаченого законом. Надалі рішення про рекомендування ОСОБА_1 для переведення на посаду судді Господарського суду міста Києва приймала ВККС, після чого Президент України видав відповідний указ.
100. Не погодилась ОСОБА_1 і з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про обґрунтованість доводів оскаржуваних рішень у частині недодержання нею вимог професійної етики та підриву авторитету судової влади зокрема та влади України загалом у зв'язку з поїздками до тимчасово окупованої АР Крим та російської федерації. Зазначила із цього приводу, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не застосувавши норми, які підлягали застосуванню, та не надав оцінки всім заявленим позивачкою аргументам.
Позиція інших учасників справи
(ВККС, ВРП)
101. У відзивах ВККС та ВРП заперечують проти апеляційної скарги, просять суд відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
102. Доводи відповідачів є за своїм змістом подібними і зводяться до цитування рішення суду першої інстанції щодо правомірності їх дій. Наполягають на законності продовження процедури оцінювання ОСОБА_1 з огляду на негативний висновок ГРД та на необхідності у такому випадку підтримки колегіального рішення Комісії її пленарним складом.
103. Вважають, що оскаржувані рішення є мотивованими та прийнятими відповідно до процедури, встановленої чинним законодавством.
104. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 990/341/24 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково, визнано протиправними і скасовано у повному обсязі рішення ВККС від 29 січня 2024 року № 35/ко-24 «Про розгляд питання щодо відповідності займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1» та рішення ВРП від 10 жовтня 2024 року № 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Щодо неправомірності повторного кваліфікаційного оцінювання у пленарному складі ВККС
105. Ураховуючи обставини спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що першочерговим питанням, на яке необхідно надати відповідь у межах розгляду цієї справи, є: чи завершилося кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1., розпочате з підстави, встановленої підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, з урахуванням обставин цієї справи.
106. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що повноваженнями щодо внесення подання про призначення судді на посаду наділена ВРП на підставі статті 131 Конституції України.
107. Водночас відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням ВРП за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
108. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ВРП уповноважена внести Президенту України подання про призначення на посаду судді, призначеного на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, виключно за умови, що за результатами кваліфікаційного оцінювання такий суддя підтвердив свою відповідність цій посаді. Водночас у разі відсутності прийнятого уповноваженим органом (ВККС) за результатами кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді рішення про визнання його таким, що відповідає цій посаді, ВРП не має повноважень розглядати питання про внесення Президентові України подання про призначення такого судді на посаду.
109. Проаналізувавши мету Закону № 679-ІХ зі змісту пояснювальної записки до нього, положення підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, а також пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець, прагнучи вирішити нагальне питання забезпечення штатів місцевих судів загальної юрисдикції фактично працюючими суддями, тимчасово - на час відсутності повноважного складу ВККС - наділив ВРП повноваженнями щодо внесення Президенту України подань про призначення на посаду суддів, призначених на посаду строком на п'ять років або обраних суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, без рекомендації чи подання ВККС.
110. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незмінною залишилася умова внесення ВРП подання, визначена пунктом 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, а саме підтвердження зазначеними суддями їхньої відповідності займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
111. Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що ВРП, реалізуючи свої повноваження згідно зі статтею 131 Конституції України, абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII та підпунктом 3 пункту 2 розділу II Закону № 679-IX, прийняла рішення від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва без рекомендації Комісії на підставі рішення ВККС у складі колегії від 04 липня 2019 року
№ 573/ко-19.
112. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, приймаючи своє рішення від 31 серпня 2021 року, ВРП надала правову оцінку як самому висновку ГРД, так і висновкам ВККС, викладеним у рішенні від 04 липня 2019 року, стосовно обставин, наведених у ньому.
113. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду не погодилася з міркуваннями ВККС щодо незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно позивачки, оскільки чинне законодавство не визначає іншого способу підтвердження суддею відповідності займаній посаді, аніж успішне проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
114. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 679-ІХ не встановив відтермінування завершення процедури кваліфікаційного оцінювання для суддів, п'ятирічний строк повноважень яких закінчився. Законодавець не зазначив про це безпосередньо в Законі № 1402-VIII. Навпаки, він обмежив коло осіб, на яких поширюються його норми, лише суддями, які отримали позитивне рішення ВККС у складі колегії.
115. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду зазначила, вона неодноразово у своїх постановах зауважувала, що повноваження ВРП у процедурі кваліфікаційного оцінювання не є номінальними. У спірних правовідносинах рішення ВРП є кінцевим підсумковим у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді. ВРП вправі відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду на основі власної та належної оцінки обставин, встановлених під час кваліфікаційного оцінювання. Оскільки така оцінка ВРП є підсумковою у процедурі кваліфікаційного оцінювання, повернення до попередньої стадії процедури оцінювання та продовження її ВККС нівелювало б реалізовані повноваження конституційного органу.
116. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що наведені приписи підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже, рішення від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва прийнято ВРП на підставі наданих їй законодавством повноважень. Зазначене рішення ВРП не оскаржувалося, не скасоване та є чинним.
117. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1., яка передбачена підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, завершилася, враховуючи, що обов'язковою умовою для внесення ВРП Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, є підтвердження його відповідності цій посаді за результатом кваліфікаційного оцінювання та що чинним є рішення ВРП від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва.
118. Велика Палата Верховного Суду з посиланням на приписи пункту 19 частини першої статті 4 КАС України зазначила, що з прийняттям ВРП рішення № 1900/0/15-21 рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19, яким визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді, та яке є індивідуальним актом, вичерпало свою дію фактом виконання (реалізації), а процедура кваліфікаційного оцінювання щодо позивачки завершилася реалізацією зазначеного рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19.
119. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом оскаржуваного у цій справі рішення ВРП, з-поміж іншого, виходила з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 990/416/19, якою залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року про відмову в позові ОСОБА_1 щодо скасування рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 у частині абзацу третього його резолютивної частини про визначення порядку набрання ним чинності та визнання завершеною щодо ОСОБА_1 процедури кваліфікаційного оцінювання.
120. Разом з тим після ухвалення ВККС рішення від 04 липня 2019 року, яке було предметом оскарження (щодо порядку набрання ним чинності), законодавство зазнало змін. Так, було прийнято Закон № 679-ІХ, яким ВРП надано повноваження ухвалювати рішення про внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді без рекомендації ВККС за умови, що колегія ВККС визнала суддю таким, що відповідає займаній посаді.
121. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 990/416/19 надала оцінку спірним правовідносинам відповідно до законодавства, яке існувало на час прийняття ВККС рішення від 04 липня 2019 року, тобто до ухвалення Закону № 679-ІХ, який в інший спосіб врегулював повноваження ВРП щодо ухвалення рішень про внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду. Правовідносинам щодо застосування Закону № 679-ІХ Велика Палата надала правову оцінку в постановах від 3 липня 2025 року у справі № 990/383/24 та від 23 жовтня 2025 року у справі № 990/45/24, у яких дійшла висновку про закінчення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді реалізацією рішення колегії ВККС після внесення ВРП подання Президентові України про призначення на посаду судді.
122. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зміни законодавства, яке регулювало процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів та реалізацію ВРП повноважень, наданих їй Законом № 679-ІХ, виснувала, що судові рішення у справі № 9901/416/19 не можуть бути належним обґрунтуванням того, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1. не завершена, та бути підставою для її продовження ВККС у пленарному складі.
123. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за наведеного в цій постанові правового регулювання та встановлених у справі обставин процедура оцінювання відповідності займаній посаді щодо судді ОСОБА_1 набула статусу завершеної, відтак вона цілком правомірно очікувала, що її гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії судді не зазнаватиме втручання, зокрема у спосіб призначення ВККС у пленарному складі її кваліфікаційного оцінювання після прийняття ВРП рішення про внесення Президентові України подання про призначення її на посаду судді Господарського суду міста Києва.
124. Велика Палата Верховного Суду зазначила про помилковість висновків суду першої інстанції та доводів відповідачів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, щодо незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 як таких, що не відповідають приписам підпункту 3 пункту 2 розділу II Закону
№ 679-IX та встановленим у цій справі обставинам.
125. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки ВККС не мала законних підстав для продовження вже завершеної процедури оцінювання судді ОСОБА_1. на відповідність займаній посаді та, як наслідок, приймати за її результатом рішення від 29 січня 2024 року № 35/ко-24 «Про розгляд питання щодо відповідності займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 », так само як і ВРП не мала підстав для прийняття рішення від 10 жовтня 2024 року
№ 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
126. Відтак, враховуючи зазначені обставини, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні цієї справи немає підстав для надання оцінки мотивуванню оскаржуваних рішень у частині висновків про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки кваліфікаційне оцінювання цієї судді завершено рішеннями, законність яких не є предметом розгляду цієї справи.
127. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в цьому випадку з урахуванням того, що рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 вичерпало свою дію фактом його виконання, абзац третій його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності впливати на ці правовідносини не може.
128. Далі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визнання протиправним і скасування згаданого рішення ВРП є підставою для поновлення позивачки на посаді судді згідно з відповідним наказом голови Господарського суду міста Києва. Разом з тим оскільки питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Господарського суду міста Києва та включення її до штату суду головою цього суду в межах його повноважень не вирішувалось, позовна вимога про визнання протиправним і скасування відповідного наказу не заявлялась та цей суд не був залучений до участі у справі як відповідач, Велика Палата не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Підстави висловлення та обґрунтування окремої думки
129. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
130. З постановою Великої Палати Верховного Суду не погоджуємось, тому, керуючись статтею 34 КАС України, висловлюємо окрему думку з таких мотивів.
Щодо правомірності дій ВККС стосовно призначення кваліфікаційного оцінювання судді
131. Насамперед з урахуванням доводів апеляційної скарги та мотивів прийнятої Великою Палатою Верховного Суду постанови необхідно зосередитись на питанні, чи можливо відновити ВККС процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно суддів, які отримали рекомендацію ВРП про призначення суддею в порядку, визначеному Законом № 679-ІХ, на яке, з нашої точки зору, слід надати ствердну відповідь виходячи з таких міркувань.
132. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
133. Одночасно з набранням чинності зазначеними змінами до Конституції України набрав чинності Закон № 1402-VIII, який, зокрема, містить положення щодо завдань та підстав кваліфікаційного оцінювання суддів, визначення повноважень та порядку діяльності ВККС (розділ V «Кваліфікаційний рівень судді»).
134. Згідно з пояснювальною запискою до проєкту цього Закону його прийняття є одним з ключових етапів судової реформи, що дасть змогу трансформувати систему судоустрою, оновити суддівський корпус відповідно до суспільних очікувань і європейських стандартів, створити ефективну модель функціонування судової влади, яка покликана максимально задовольнити суспільний запит на справедливий суд. З-поміж іншого, законопроєктом доопрацьовано та оновлено положення щодо проведення кваліфікаційного оцінювання, яке проводитиметься за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності, а також впроваджуються нові механізми стимулювання забезпечення доброчесної поведінки суддів та залучення громадськості до таких процедур.
135. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII проведення кваліфікаційного оцінювання належить до повноважень ВККС.
136. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
137. Відтак, на нашу думку, порядок (процедура), за яким має бути проведено таке оцінювання, визначений Законом № 1402-VIII, на що є пряма вказівка в зазначеній нормі. Інших норм, ніж норми глави 1 розділу V, які б установлювали порядок оцінювання судді, в Законі № 1402-VIII немає.
138. Згідно із частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
139. Законом № 1798-VIII частину першу статті 88 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом другим, згідно з яким якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
140. Таким чином, Комісія була зобов'язана розглянути у пленарному складі питання щодо підтримки її рішення, ухваленого у колегіальному складі, про відповідність судді ОСОБА_1. займаній посаді для завершення процедури кваліфікаційного оцінювання.
141. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок щодо послідовності ухвалення ВККС рішення у разі, якщо ГРД подає висновок, що оцінювана особа (суддя, кандидат на посаду судді) не відповідає критерію професійної етики та доброчесності (зокрема, постанови від 01 липня 2020 року (справа № 9901/489/19), від 17 лютого 2021 року (справа № 9901/18/20), від 24 лютого 2021 року (справа № 9901/605/19), від 08 червня 2022 року (справа № 9901/84/21), від 19 жовтня 2023 року (справа № 9901/57/20) тощо).
142. За обставинами цієї справи 04 липня 2019 року колегія ВККС прийняла рішення № 573/ко-19, яким визнала суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді, але із зазначенням про те, що воно набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС, тобто після розгляду Комісією у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про відповідність займаній посаді згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII.
143. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 193-IX, яким внесено зміни до Закону № 1402-VIII, у зв'язку із чим із 07 листопада 2019 року припинено повноваження членів Комісії.
144. Слід наголосити на тому (і про що зазначалось вище), що постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 9901/416/19, яким відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним і нечинним рішення відповідача від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 у частині порядку набрання ним чинності.
145. За приписами статей 129, 1291 Конституції України, статті 13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
146. 20 червня 2020 року набрав чинності Закон № 679-IX, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого ВРП у період відсутності повноважного складу ВККС ухвалює без рекомендації чи подання ВККС рішення про:
1) відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації та про дострокове закінчення відрядження судді;
2) переведення судді відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а в разі закінчення у такого судді п'ятирічного строку повноважень - внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді до суду, визначеного в рекомендації ВККС про переведення, якщо до набрання чинності цим Законом такий суддя пройшов кваліфікаційне оцінювання в порядку, передбаченому законом;
3) внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією Комісії було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді;
4) внесення Президенту України подання про призначення судді у відставці до суду тієї самої спеціалізації та не вищого рівня (крім Верховного Суду) на підставі заяви такого судді, якщо до набрання чинності цим Законом такий суддя пройшов кваліфікаційне оцінювання в порядку, передбаченому законом;
5) внесення змін до порядку відрядження судді до іншого суду тієї самої спеціалізації.
147. Набрання чинності зазначеними положеннями Закону № 679-ІХ стало підставою для ухвалення ВРП рішення від 31 серпня 2021 року № 1900/0/15-21 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва на підставі рішення ВККС у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1.
148. У контексті наведених обставин, а також враховуючи, що ВККС продовжено кваліфікаційне оцінювання суддів (зокрема, тих, які призначені (обрані) на посаду суддів та яких колегіями ВККС визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності), необхідно встановити, чи вважається завершеним кваліфікаційне оцінювання судді фактом ухвалення рішення Комісії у колегіальному складі від 02 жовтня 2019 року та чи змінив Закон № 679-ІХ установлений законом порядок кваліфікаційного оцінювання судді займаній посаді.
149. Відповідь на поставлені питання можна отримати лише здійснивши аналіз приписів Закону № 679-ІХ у зіставленні із Законом № 1402-VIIІ.
150. Так, відповідно до пояснювальної записки проєкту Закону № 679-ІХ його прийняття було обґрунтовано необхідністю збереження рівномірного навантаження в окремих місцевих судах загальної юрисдикції, які неприйнятно тривалий термін здійснюють судочинство з численним навантаженням через брак фактично працюючих суддів, пов'язаного, в тому числі, безпосередньо з початком формування нового складу ВККС та, як наслідок, скасування оголошеного Комісією конкурсу на переведення суддів та скасування в судовому порядку конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, а відповідно і відтермінування вказаних процедур на невизначений термін.
151. Зі змісту зазначеної пояснювальної записки, а також з аналізу, зокрема, положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ можна дійти висновку, що сфера його регулювання не охоплювала процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема не змінювала встановленого законом порядку його проведення, порядку ухвалення рішення Комісією і набрання ним чинності, відтак незмінною залишилася умова щодо необхідності його завершення в разі прийняття відповідного рішення ВККС у складі колегії (про розгляд Комісією у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про відповідність займаній посаді), яка є єдиним органом державної влади, на який покладено конституційну функцію зі здійснення кваліфікаційного оцінювання суддів.
152. Формулювання у підпункті 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ «колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді» не змінило приписів частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, які стосуються наслідків подання висновку ГРД про те, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, та відповідно й порядку набрання чинності рішенням колегії ВККС у такому випадку.
153. Приписи абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIIІ у цьому контексті передбачають, що ВККС ухвалює рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі; аналогічним чином ВККС зобов'язана діяти й під час оцінювання судді з підстави, встановленої пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ.
154. З урахуванням наведених мотивів, на нашу думку, зміни, які внесені Законом № 679-ІХ, не вплинули на обов'язковість завершення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, яку у фактично спірних правовідносинах Комісія не закінчила, оскільки після ухвалення колегією Комісії рішення про її відповідність займаній посаді, за наявності висновку ГРД про невідповідність позивачки критеріям доброчесності та професійної етики, пленарним складом Комісії не було розглянуто питання про підтримання такого рішення не менше ніж одинадцятьма її членами.
155. Аналіз змісту положеньЗакону № 679-ІХ та пояснювальної записки до нього, на наше переконання, не свідчать про наділення ВРП повноваженнями щодо здійснення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, оскільки такі повноваження конституційно визначеної процедури належать виключно ВККС.
156. Ні філологічне, ні логічне, ні системне, ні історичне, ні телеологічне тлумачення змісту положеньЗакону № 679-ІХ та пояснювальної записки до нього, на наше переконання, не свідчать про тимчасове наділення ВРП повноваженнями щодо здійснення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, оскільки такі повноваження конституційно визначеної процедури за приписами Закону № 1402-VIIІ, які не зазнали жодних змін, у т.ч. на період відсутності повноважного складу Комісії, належать винятково ВККС.
157. З огляду на зазначені висновки не можемо погодитись з висновком Великої Палати Верховного Суду про завершення процедури кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1. після прийняття рішення ВРП про внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді без розгляду у пленарному складі ВККС питання підтримки її рішення, ухваленого у колегіальному складі, як це визначено рішенням Комісії від 04 липня 2019 року, яке, як уже зазначалося, в результаті судового оскарження в цій частині не було визнано протиправним і нечинним.
158. Принагідно зауважуємо, що, на нашу думку, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності підстав для врахування рішення суду у справі № 9901/416/19 з мотивів зміни законодавства після прийняття останнього, а саме прийняття Закону № 679-ІХ, є хибними, оскільки знову ж таки цей Закон жодним чином не змінив ні встановлений Законом № 1402-VIIІ порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ні порядок ухвалення рішення Комісією, ні набрання чинності таким рішенням.
159. З урахуванням наведеного вище, на наше переконання, дії ВККС щодо відновлення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1. після ухвалення рішення ВРП про внесення Президентові України подання про її призначення є правомірними.
Щодо оцінки рішення ВРП, прийнятого в порядку Закону № 679-ІХ, у контексті спірних правовідносини
160. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах кваліфікаційного провадження ВРП перевіряє вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС, ухваленого за результатами кваліфікаційного оцінювання. У разі виявлення обставин, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою яких є звільнення судді виключно з підстав, встановлених Конституцією України.
161. Водночас з урахуванням наведеного вище не можемо погодитися з висновком про те, що наявність рішення ВРП, ухваленого в порядку Закону
№ 679-ІХна підставі рішення колегії ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та не розглянутого її пленарним складом, завершує процедуру кваліфікаційного оцінювання.
162. На наше переконання, єдиним законодавчо визначеним суб'єктом проведення кваліфікаційного оцінювання є ВККС, а відтак остання мала право відновити кваліфікаційне оцінювання для суддів після перерви у своїй діяльності, зокрема стосовно тих суддів, щодо яких прийнято рішення в порядку Закону № 679-ІХ.
163. При цьому не можемо не звернути увагу на те, що Законом № 3511-IХ абзац другий частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції, якою законодавець фактично знизив з одинадцяти до дев'ятимінімальну кількість голосів членів Комісії, необхідну для ухвалення рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
164. Наголошуємо, що після відновлення кваліфікаційного оцінювання щодо визнання судді таким, що відповідає займаній посаді, стосовно якого рішення колегії ВККС не набрало чинності у зв'язку з надходженням висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія у пленарному складі ухвалює одне з таких рішень:
1) про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді) - після ухвалення такого рішення за правилами, передбаченими Законом № 1402-VIII, процедура кваліфікаційного оцінювання завершується без надання рекомендації ВРП про призначення, що підтверджується численною практикою ВККС (фактично йдеться про підтримку позитивного для судді рішення колегії Комісії її пленарним складом), зокрема рішеннями: від 14 листопада 2023 року № 7/ко-23 та № 9/ко-23, від 14 грудня 2023 року № 50/ко-23, від 21 грудня 2023 року № 79/ко-23 та рішеннями про відповідність судді займаній посаді від 26 лютого 2024 року № 62/ко-24, від 26 лютого 2024 року № 63/ко-24, від 22 квітня 2024 року № 85/ко-24, від 13 січня 2025 року № 4/ко-25, 16 січня 2024 року № 11/ко-24, 10 лютого 2025 року № 17/ко-25;
2) про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до ВРП про звільнення судді з посади) - якщо рішення не підтримано одинадцятьма членами Комісії.
165. Тобто в першому випадку процедура кваліфікаційного оцінювання судді завершується рішенням пленарного складу Комісії без жодного долучення до цієї процедури ВРП.
166. Щодо другого випадку та обсягу участі ВРП у цій процедурі варто зазначити, що Законом № 3511-IХ розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402- VIII доповнено пунктом 201, згідно з яким якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується ВККС у пленарному складі зі стадії, що визначена ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді. Якщо ВРП не визначено таку стадію, оцінювання продовжується зі стадії, визначеної ВККС, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом № 3511-IХ. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
167. Подібний підхід неодноразово мав місце у практиці ВРП (див., зокрема, рішення від 13 лютого 2025 року № 250/0/15-25, від 04 березня 2025 року № 383/0/15-25, від 11 березня 2025 року № 480/0/15-25, від 01 травня 2025 року № 913/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1061/0/15-25, від 16 жовтня 2025 року № 2149/0/15-25 тощо).
168. У розвиток наведеного вище законодавчого положення рішенням ВККС від 11 січня 2024 року № 4/зп-24 «Про внесення змін до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23)» доповнено пункт 58 параграфа 7 розділу І підпунктом 58.14-1, відповідно до якого Комісія у пленарному складі продовжує кваліфікаційне оцінювання судді, якщо ВРП було відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді.
169. Відтак, на нашу думку, ВРП не зв'язана своїм попереднім рішенням, прийнятим у порядку Закону № 679-ІХ, оскільки останнє приймалось на підставі рішення колегії Комісії, яке не завершило процедуру кваліфікаційного оцінювання без його підтвердження пленарним складом Комісії.
170. На наше переконання, саме ВККС наділена повноваженнями на проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, яке у встановлених законом випадках остаточно завершується рішенням Комісії, прийнятим у пленарному складі, а Закон № 679-ІХ не наділяв такою компетенцією (навіть тимчасово) ВРП.
171. Знову ж таки звертаємо увагу, що рішення колегії Комісії в частині порядку набрання ним чинності (а саме після підтвердження пленарним складом Комісії) позивачка оскаржувала до суду, за результатами чого в задоволенні позову було відмовлено, про що зазначалось вище.
Щодо оцінки обґрунтованості висновків ВККС, ВРП та рішення суду першої інстанції про невідповідність судді критеріям доброчесності і професійної етики
172. Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402- VIII.
173. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС та ВРП не є втручанням у їх дискреційні повноваження.
174. Здійснюючи судовий контроль за реалізацією дискреційних повноважень щодо оцінки кандидата на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, суд мав перевірити викладені у спірному рішенні висновки ВККС та ВРП на предмет їх об'єктивності та обґрунтованості.
175. Натомість Велика Палата Верховного Суду зосередилась виключно на констатації, на нашу думку, помилковій процедурних порушень під час проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді з урахуванням впливу на ці правовідносини Закону № 679-ІХ.
176. При цьому Велика Палата Верховного Суду, на наше переконання, безпідставно залишила поза всякою увагою підстави прийняття спірного рішення Комісії та Ради, зокрема обставини щодо набутого майна судді, багаторазових поїздок на тимчасово окуповану територію АР Крим, до російської федерації та до Республіки Білорусь, а також призначення на посаду судді та переведення до Господарського суду міста Києва тощо.
177. На нашу думку, помилкове тлумачення Закону № 679-ІХ Великою Палатою Верховного Суду призвело до прийняття рішення, суть якого звелась виключно до оцінки процедурних порушень ВККС і ВРП під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивачки.
178. На наше переконання, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведених у цій окремій думці мотивів мала дати належну оцінку доводам і мотивам рішень ВККС і ВРП, а також рішення суду першої інстанції про невідповідність судді критеріям доброчесності і професійної етики, а не процедурним порушенням, у зв'язку із чим прийняти відповідне рішення по суті апеляційної скарги ОСОБА_1.
СуддіО. О. Банасько
І. В. Ткач