23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 127/11112/15-к
провадження № 51-4349км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, стосовно якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 7 квітня 2025 року звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі статті 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрив кримінальне провадження № 420140200010000282, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 листопада 2014 року, стосовно ОСОБА_6 за частиною четвертою статті 358 КК.
Також цей суд ухвалив залишити речовий доказ - витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку та додатки до витягу, кадастровий план земельної ділянки в матеріалах кримінального провадження.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2025 року змінив вказану ухвалу в частині стягнення процесуальних витрат. Процесуальні витрати в сумі 1227 грн за проведення експертизи від 23 лютого 2015 року № 73-П відніс на рахунок держави. У решті ухвалу від 7 квітня 2025 року залишив без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 7 квітня 2025 року, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в частині вирішення питання стосовно речових доказів з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2025 року відповідно до положень статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження, а йогоапеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2025 року повернув.
Не погоджуючись з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року, ОСОБА_6 подав касаційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги ОСОБА_6 не погоджується з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, просить її скасувати як незаконну та необґрунтовану і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування свого прохання зазначає, що ухвалу Вінницького міського суду від 7 квітня 2025 року отримав лише 16 червня 2025 року разом з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2025 року, про що розписався на супровідному листі від 3 червня 2025 року. Зауважує, що є особою похилого віку та на час судового розгляду переніс інсульт. Крім того, посилається на незаконність свого засудження і стверджує про фальсифікацію доказів у кримінальному провадженні. У зв'язку із цим відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вважає такою, що обмежує його право на доступ до правосуддя.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників судового провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали судового провадження, Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами статті 370, частини другої статті 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Доводи касаційної скарги щодо незаконності ухвали апеляційного суду про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Суд вважає безпідставними.
Як видно у статті 116 КПК, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини третьої статті 395 цього Кодексу для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Пунктом 4 частини третьої статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною першою статті117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які об'єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому про поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом установленого законом строку на апеляційне оскарження, виникли раптово, мали несподіваний характер і не могли бути контрольовані особою, яка звернулася з апеляційною скаргою.
Отже, під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) й інші доречні обставини.
Як установив Вінницький апеляційний суд, ОСОБА_6 був присутній у судовому засіданні 7 квітня 2025 року під час проголошення резолютивної частини ухвали Вінницького міського суду Вінницької області.
Копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2025 року, що підтверджено розпискою, ОСОБА_6 отримав 10 квітня 2025 року (т. 4, а. с. 246), яка надійшла до цього суду 22 квітня 2025 року разом із супровідним листом від 16 квітня 2025 року Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» (т. 4, а. с. 245).
Також ОСОБА_6 був присутнім, брав активну участь під час апеляційного розгляду апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2025 року і будь-яких клопотань не заявив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 повернуто з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 399 КПК, оскільки відмовлено в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2025 року.
Оцінюючи поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що немає підстав для поновлення такого строку через відсутність поважних причин для його пропуску, адже ОСОБА_6 був присутнім у судовому засіданні під час проголошення резолютивної частини ухвали 7 квітня 2025 року, 10 числа того ж місяця отримав повний її текст, а його посилання на отримання тексту цієї ухвали 16 червня цього року не є підставою для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали через значний проміжок часу порушувало б принцип правової визначеності як складову верховенства права.
Тому апеляційний суд правильно встановив, що строк на апеляційне оскарження апелянтом був пропущений, обґрунтовано не визнав поважними наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження та, не знайшовши підстав для його поновлення, дійшов правильного висновку про те, що на підставі пункту 4 частини третьої статті 399 КПК апеляційна скарга підлягає поверненню, з чим погоджується і Суд.
Ба більше, у цій справі ОСОБА_6 був поінформований про ухвалене судове рішення, мав доступ до суду апеляційної інстанції та не був позбавлений ефективного засобу правового захисту.
Не заслуговують на увагу як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження і доводи касаційної скарги про те, що на час судового розгляду ОСОБА_6 переніс інсульт, оскільки на підтвердження зазначених обставин він таких даних не надав.
З огляду на зазначене доводи касаційної скарги про вік ОСОБА_6 в цілому не давали суду апеляційної інстанції підстав для поновлення строку на оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2025 року.
Також Суд акцентує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на те, щоб будь-яке кримінальне звинувачення проти нього розглядалося судом чи трибуналом. Це право доступу не є абсолютним і підлягає обмеженням, які не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або такою мірою, що порушується сама сутність цього права.
Крім того, обмеження сумісні зі статтею 6 цієї Конвенції лише тоді, коли переслідують законну мету та існує розумне співвідношення пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою.
З огляду на вказане, посилання в касаційній скарзі на незаконність засудження та фальсифікацію доказів у кримінальному провадженні є неприйнятними, з урахуванням того, що перед судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 не ставив питання про неправильність звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою, а оскаржував судове рішення лише в частині речових доказів.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3