24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 477/1722/21
провадження № 51-4845ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вітовського районного суду м. Миколаєва та ухвалу апеляційного суду щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Цей перелік є вичерпним.
Верховний Суд звертає увагу, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судом під час ухвалення судового рішення, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Водночас засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не бере до уваги, що згідно зі статтями 433, 438 КПК ці питання не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Оскаржуючи судові рішення ОСОБА_4 не посилається на конкретні порушення допущені судами, в чому їх істотність та як вони могли вплинути на законність прийнятих рішень.
Крім цього, у касаційній скарзі скаржник не конкретизує, яке саме рішення апеляційної інстанції він оскаржує та коли воно було прийнято.
Якщо ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, якою йому відмовлено в поновлені строку на апеляційне оскарження вироку Вітовського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2025 року ,то йому необхідно взяти до уваги наступне.
Так, судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, передбачено в частинах 1 і 2 ст. 424 КПК. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК.
Тобто, касатор має урахувати, що предметом касаційного оскарження можуть бути рішення судів першої інстанції після їх перегляду по суті кримінального провадження в апеляційному порядку, а згідно наявної інформації вирок місцевого суду апеляційним судомне переглянуто, а тому він не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції у цьому провадженні, на цій стадії.
У зв'язку із вищевикладеним за наявності підстав, скаржнику потрібно подати касаційну скаргу в новій редакції, взявши до уваги зазначене у цьому рішенні.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вітовського районного суду м. Миколаєва та ухвалу апеляційного суду щодо нього залишити без руху та надати скаржнику 15 днів для усунення виявлених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3