23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 756/4253/23
провадження № 61-10362св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кротенком Ігорем Костянтиновичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Майбоженко А. М. від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І. від 10 липня 2024 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним (нікчемним) договору факторингу від 19 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Глобал Інфініті Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», предметом якого є передача грошової вимоги за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, що був укладений між ним та ЗАТ «Альфа-Банк».
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що він хоч і не є стороною оскаржуваного договору, однак він порушує його законні права та інтереси, оскільки його предметом є передача права неіснуючої вимоги за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року.
Позивач посилався на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року виконавчий напис № 4042 від 24 березня 2021 року, виданий на підставі вказаного кредитного договору та оскаржуваного договору факторингу, визнано таким, що не підлягає виконанню, та встановлено відсутність у нього заборгованості за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року.
Також позивач посилався на довідку, видану ПАТ «Альфа-Банк», як правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк», у якій зазначено, що станом на 30 вересня 2010 року у нього відсутня заборгованість перед банком за вказаним кредитним договором. Ніяких додатків до вказаного кредитного договору чи окремих кредитних договорів/договорів позики він з банком не укладав, будь-яких осіб на вчинення таких дій він також не уповноважував.
Позивач вважав, що укладений між ТОВ «Глобал Інфініті Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» договір факторингу не містить такої істотної умови як предмет договору, оскільки зі змісту оскаржуваного правочину вбачається, що його предметом є відступлення права вимоги грошових зобов'язань по кредитному договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року, оскільки заборгованість на момент укладення договору була повністю погашена, а будь-які інші зобов'язання відсутні.
Також позивач стверджував, що на момент укладення оспорюваного договору у ТОВ «Глобал Інфініті Україна» був відсутній дозвіл (ліцензія) на здійснення фінансових операцій, в тому числі і факторингу, що свідчить про недійсність укладеного відповідачами договору.
Позивач зазначав, що оспорюваний договір факторингу містить інформацію про наявність у нього заборгованості за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року за основною сумою кредиту у розмірі 303 159,34 грн, за відсотками у розмірі 186 711,72грн та за пенею у розмірі 11 406 148,62 грн, при цьому відсутні відомості, на підставі яких саме первинних документів, розрахунків, виписок банку по розрахунковому чи картковому рахунку, за який період та на яку дату у нього виникла заборгованість саме в такому розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт виконання ним зобов'язань за кредитним договором, зокрема, не доведено того, що між сторонами кредитного договору був узгоджений механізм звернення стягнення на предмет застави та можливість припинення зобов'язання у 2010 році до спливу його строку у зв'язку з передачею предмету застави на зберігання.
Також суд першої інстанції виходив з того, що у 2013 році третейським судом була встановлена наявність у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, при цьому рішення третейського суду з цього приводу є чинним та виконується у примусовому порядку, а надані позивачем копії судових рішень не спростовують факту наявності у нього боргу за вказаним кредитним договором.
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на недосягнення між сторонами спірного договору згоди щодо його істотної умови, а саме предмету договору та те, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, є необґрунтованим, та позивачем не надано доказів, що спірний договір укладений без додержання вимог, передбачених статтею 203 ЦК України.
Також суд першої інстанції послався на лист Національного банку України від 27 липня 2022 року, згідно якого підтверджено наявність у ТОВ «Глобал Інфініті Україна» дозволу на надання послуг факторингу на час укладання спірного договору факторингу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кротенка І. К., залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору факторингу, укладеного 19 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Глобал Інфініті Україна», предметом якого є передача грошової вимоги за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, з підстав зазначених позивачем.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
07 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - Кротенко І. К. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, якою задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 756/4253/23 з Оболонського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 27 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490054631, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 18 182,18 дол. США на придбання автомобіля марки Ford Focus 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, який в якості забезпечення виконання зобов'язання за цим договором був переданий в заставу.
За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит до 27 грудня 2013 року та сплачувати 13% річних за користування кредитними коштами щомісячно, рівними частинами відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до договору та невід'ємною його частиною.
26 вересня 2016 року між правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк» - ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку 1-1 до цього договору, у тому числі і за договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, боржником у якому є ОСОБА_1
19 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Глобал Інфініті Україна» був укладений договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» відступило ТОВ «Глобал Інфініті Україна» право вимоги до боржника за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, а 23 березня 2021 року ТОВ «Глобал Інфініті Україна» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу.
Відповідно до довідки вих. № 279-09.10 від 30 вересня 2010 року, виданої в.о. директора відділення Полтавське ПАТ «Альфа-Банк» Гостєвою Т. А., заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року повністю погашена й відсутня, у зв'язку з поверненням предмета застави - автомобіля марки Ford Focus 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору на підставі договору доручення № 490054631 від 27 вересня 2010 року та акту приймання-передачі автомобіля від 27 вересня 2010 року.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» № 1168-5/176/13 від 9 серпня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року у розмірі 236 379,47грн, заборгованість по відсотках у розмірі 57 420,19грн, пеню в розмірі 178 959,28грн та витрати по сплаті третейського збору у розмірі 400грн.
На підставі ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 9 жовтня 2013 року ПАТ «Альфа-Банк» був виданий виконавчий лист № 751/8865/13-ц на примусове виконання зазначеного рішення третейського суду, а 29 березня 2016 року на підставі цього виконавчого листа постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 червня 2018 року у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 751/8865/13-ц було замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 березня 2023 року стягувача за виконавчим листом № 751/8865/13-ц замінено на ТОВ «Глобал Інфініті Україна».
Також, з матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис № 4042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованості за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року у розмірі 1 089 871,06грн, який рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року, яке змінено постановою Київського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року відмовлено.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
У справі, яка переглядається, позивач оспорює договір відступлення права вимоги, який був укладений 19 березня 2021 року, між ТОВ «Глобал Інфініті Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», та, на його думку, порушує його право та інтерес.
Оспорюючи укладений 19 березня 2021 року між ТОВ «Глобал Інфініті Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» договір про відступлення прав вимоги, позивач вважає його недійсним з тих підстав, що попередній кредитор передав новому кредитору право недійсної вимоги (неіснуючого боргу), оскільки кредитну заборгованість він сплатила у повному обсязі.
Таким чином, позивач фактично оспорює дійсність цієї угоди лише в частині розміру переданої новому кредитору вимоги (розміру заборгованості за кредитним договором). Проте вказані обставини є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року справа № 761/33403/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 202/6230/20.
Установивши, що ОСОБА_1 не довів, що оспорюваний ним правочин укладений із порушенням вимог закону та його прав, а також не довів наявність обставин, які відповідно до положень статей 203 та 215 ЦК України є підставами для визнання його недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Перевіряючи доводи позивача про відсутність у ТОВ «Глобал Інфініті Україна» права на здійснення фінансової діяльності на час укладення спірного договору факторингу, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16 травня 2017 року № 1670, ТОВ «Глобал Інфініті Україна» була надана ліцензія на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі і надання послуг з факторингу. Вказана ліцензія була анульована 26 липня 2022 року.
Отже, на час укладення спірного договору факторингу ТОВ «Глобал Інфініті Україна» мало дозвіл на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі і послуг факторингу, а відтак правильним є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що спірний договір укладений з порушенням вимог закону.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кротенком Ігорем Костянтиновичем, залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун