17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 466/2524/24
провадження № 61-9620св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 червня 2025 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить садовий будинок
АДРЕСА_2 . Спадкоємцями за законом є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а вона (позивачка) є спадкоємцем за заповітом, оскільки ОСОБА_5 за життя, а саме 14 травня 2010 року, склав заповіт щодо зазначеного нерухомого майна на її користь.
4. Визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини нею був пропущений, оскільки вона не знала і не могла знати, про смерть спадкодавця.
5. Вона не перебувала зі спадкодавцем у родинних чи інших стосунках, а лише знала його як продавця дачного будинку і фактично замість договору купівлі-продажу ОСОБА_5 14 травня 2010 року склав на неї заповіт. З того часу вона користується дачним будинком, який увійшов до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .
6. Через конфлікти з сусідами, які не визнавали її право на дачний будинок, вона почала розшукувати спадкодавця і з листа Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 03 березня 2021 року № 204/21.1-109 дізналася про те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
7. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд ухвалити рішення, яким визначити їй, ОСОБА_1 , додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 січня 2025 року в складі судді Зими І. Є. позов ОСОБА_1 задоволено.
9. Визначено для ОСОБА_1 додатковий строк терміном у 3 (три) місяці з дати набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини по смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10. Установивши, що ОСОБА_1 не була родичкою та не перебувала в інших стосунках зі спадкодавцем, не могла дізнатися про смерть ОСОБА_5 з відкритих джерел інформації і після відкриття спадщини після смерті останнього нотаріус не вжив заходів щодо повідомлення позивачки як спадкоємиці за заповітом про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від неї, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.
11. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.
12. Визначаючи вказаний розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував складність справи, час, який затрачених адвокатом для підготовки до розгляду справи та його участі в судових засіданнях, а також ринкові ціни на адвокатські послуги.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 червня 2025 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 січня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 лютого 2025 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виснував, що наведена позивачкою обставина щодо необізнаності про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини сама по собі є неповажною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
15. Водночас суд дійшов висновку про скасування додаткового рішення від 19 лютого 2025 року як додатку до основного рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
19. Відповідно до розпорядження в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2025 року № 853/0/226-25 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачеві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
21. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 24 листопада 2021 року у справі № 532/2655/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1272 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, апеляційний суд не врахував, що такі причини визначаються індивідуально в кожному випадку з огляду на обставини конкретної справи.
23. При вирішенні спору в цій справі суд апеляційної інстанції безпідставно не узяв до уваги, що нотаріус не вчиняла дії щодо повідомлення позивачки про відкриття спадщини, не здійснила її виклик як спадкоємиці за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
24. Крім того, апеляційний суд не врахував свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та не дотримався принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивачки як спадкоємиці за заповітом в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
25. Водночас суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду, не звернувши уваги на те, що вони не є релевантними до даної справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
26. У вересні2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. Згідно із реєстраційним посвідченням на дачний будинок АДРЕСА_2 , належав на праві приватної власності ОСОБА_5 .
28. 14 травня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 належний йому на праві приватної власності садовий будинок АДРЕСА_2 зі всіма належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований в кооперативному садівничому товаристві «Голоско-Фтизіатр», урочище «Голоско» м. Львова. Заповіт було посвідчено державним нотаріусом третьої Львівської державної нотаріальної контори Станкевич В. М. та зареєстровано в реєстрі за № 5-404.
29. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
30. Після його смерті відкрилась спадщина, яка, зокрема, включає в себе садовий будинок АДРЕСА_2 зі всіма належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований в кооперативному садівничому товаристві «Голоско-Фтизіатр», що знаходиться в урочищі «Голоско» м. Львова.
31. Після звернення дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_2 до Першої львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядження державний нотаріус завела спадкову справу 65618816.
32. У квітні 2021 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
33. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 було задоволено та надано їй додатковий строк на прийняття спадщини.
34. Постановою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року скасовано рішення Шевченківського районного суду від 22 серпня 2023 року з підстав незалучення належних відповідачів по справі.
Позиція Верховного Суду
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
41. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
42. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
43. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
44. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
45. Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
46. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
47. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
48. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
49. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
50. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23).
51. За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23)).
52. Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім'єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв'язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
53. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
54. При цьому саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
55. Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
56. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не знала і не могла знати, про смерть спадкодавця, оскільки не перебувала із ним у родинних чи інших стосунках, а лише знала його як продавця дачного будинку, яким вона користується внаслідок того, що 14 травня 2010 року ОСОБА_5 склав на неї заповіт замість договору купівлі-продажу. При цьому вона не могла дізнатися про смерть ОСОБА_5 з відкритих джерел інформації, а після відкриття спадщини після смерті останнього нотаріус не вжив заходів щодо повідомлення її як спадкоємиці за заповітом про необхідність подання заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її неї.
57. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
58. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
59. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
60. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
61. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
62. Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши релевантну та сталу практику касаційного суду у спірних правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку, що наведена позивачкою обставина щодо необізнаності про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини сама по собі є не поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
63. При цьому колегією суддів враховано, що позивачкою в позовній заяві вказано про її обізнаність щодо наявності заповіту, складеного на її ім'я.
64. Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на те, нотаріус не вчиняла дії щодо повідомлення позивачки про відкриття спадщини, не здійснила її виклик як спадкоємиці за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі з огляду на таке.
65. Так, статтею 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час відкриття спадщини, тобто станом на 17 березня 2014 року) передбачено, що нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
66. Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 (у редакції, чинній на час відкриття спадщини, тобто станом на 17 березня 2014 року) під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
67. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зроблено висновок, що наведеними правилами передбачено обов'язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Наведені правила не передбачають для нотаріуса обов'язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим. Так само за чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку й обов'язок роз'яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.
68. Отже, нездійснення нотаріусом публічного оголошення щодо відкриття спадщини, з урахуванням обізнаності позивачки про наявність заповіту, та інших обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, не може слугувати підставою для задоволенні позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
69. Доводи щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 24 листопада 2021 року у справі № 532/2655/19, відхиляються колегією суддів, оскільки судове рішення апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах.
70. З огляду на те, що необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції, врахувавши відсутність інших поважних підстав пропуску строк прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та відмовою в задоволенні позовних вимог.
71. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
72. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.
73. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного суду від 24 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович