19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 336/2798/24
провадження № 61-15298ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року в справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів,
У березні 2024 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги 25 945,29 грн.
У червні 2024 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просила визнати неправомірними дії Концерну «Міські теплові мережі» щодо безпідставного нарахування споживачу ОСОБА_1 витрат на оплату ненаданого обсягу теплової енергії за опалення вказаного нежитлового приміщення за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року; зобов'язати Концерн «Міські теплові мережі» скасувати безпідставно нараховану споживачу заборгованість по оплаті теплової енергії; стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн у зв'язку з порушенням прав споживача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 22 жовтня 2025 року, відмовлено в задоволенні позовів.
01 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити з підстав недоведеності, а зустрічний позов задовольнити.
Крім того, до касаційної скарги заявник включив заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року в частині відмовити у залученні до участі в справі у якості третьої особи юридичної особи - АТ «Мотор Січ» з підстав, передбачених частиною другою статті 406 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 3 028,00 грн.
Предметом спору у справі за первісним позовом є вимоги про стягнення коштів в загальному розмірі 25 945,29 грн, тобто вимоги майнового характеру.
Предметом спору у справі за зустрічним позовом є вимоги про визнання неправомірними дій щодо безпідставного нарахування споживачу витрат на оплату ненаданого обсягу теплової енергії за опалення вказаного нежитлового приміщення, зобов'язання скасувати безпідставно нараховану споживачу заборгованість по оплаті теплової енергії та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, тобто вимоги немайнового та майнового характеру.
Отже, ціна позову в цій справі за первісним та зустрічним позовів в частині вимог майнового характеру не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00грн). Справа № 336/2798/24 в частині позовних вимог немайнового характеру є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року в справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун