Справа № 461/8258/25 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 33/811/1760/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
18 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Цибулі Ірини Йосифівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 28 жовтня 2025 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. судового збору.
Відповідно до постанови, 18.09.2025 близько 14 год 45 хв, ОСОБА_1 , будучи матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо виховання своєї дитини, а саме не здійснила належного контролю за його поведінкою, не забезпечила формування у нього поваги до оточуючих, навичок дитини та моральної відповідальності, а також не виховала у дитини розуміння неприпустимості фіксації та поширення інформації, що принижує гідність інших осіб, внаслідок цього малолітній ОСОБА_2 , перебуваючи під час навчального процесу, в приміщенні ліцею № 57, за допомогою мобільного телефону здійснив відеозапис факту застосування фізичного насильства однокласником ОСОБА_3 , щодо ОСОБА_4 , після чого переслав зазначений відеозапис через месенджер Телеграм, іншому учневі ОСОБА_5 . Такі дії виразилися у поширенні принизливої інформації, про потерпілого, створили загрозу його моральному приниженню та можуть сприяти формуванню серед дітей негативних наслідків поведінки, що суперечить вимогам законодавства, щодо виховання дітей у дусі гуманізму, поваги до честі та гідності людини, чим порушила вимоги ст. 150, 151, 152 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 55 Закону України «Про освіту». Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами, відтак така підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 320428 складеного 30.09.2025, вбачається, що при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП України у ньому не вказано, в чому саме полягає її ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини та яким чином було здійснено відповідне ухилення і чим конкретно це підтверджено.
Сама лише констатація у протоколі наявності конфлікту між малолітніми особами не може бути підставою для висновку про її ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини.
Стверджує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона неналежно займається вихованням дитини.
Посилання суду на відеозапис як на підставу можливого морального приниження учня є оціночним припущенням, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують настання таких наслідків або їхній реальний вплив на учнівське середовище. Дане відео є відображенням одноразового конфлікту між малолітніми, який виник раптово на емоційному грунті. Дії учасників не носили систематичного характеру, не мали на меті завдання моральної шкоди будь-кому з учасників.
Згідно протоколу №1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Ліцею № 57 ім. Короля Данила JIMP від 30.09.2025, ситуацію визнано конфліктом а не булінгом. Станом на 30.09.2025 комісія, факту булінгу не вбачає, ухвалено рішення, проводити бесіду з учнями на тему булінгу, цькування. Рекомендовано індивідуально робота з учнями практичного психолога ліцею.
Зауважує що поза увагою суду залишилася її заява від 25.09.2025, подана директору ліцею № 57 ім. Короля Данила з приводу створення систематичних конфліктних ситуацій ОСОБА_4 по відношенню до її сина ОСОБА_2 У відповідь 16.10.2025 в.о. голови комісії з розгляду випадків булінгу ОСОБА_6 , повідомлено, що між учнями мав місце конфлікт (суперечка), який не містить ознаки систематичного психологічного, фізичного або іншого насильства, визначених ЗУ «Про освіту».
Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження її ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав вважати, що вона вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , виступ захисника адвоката Цибуля І.Й. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей, а також відсутності контролю за дозвіллям.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від серії ВАД № 320428 від 30.09.2025 (а.с.1); рапортами працівника поліції(3,4); відеоматеріалами, засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) Ліцею №57 ім. Короля Данила, з яких вбачається прослуховування відеозапису з російським контентом, опублікованого в мережі Тік Ток, обговорення конфліктної ситуації, яка мала місце 18.09.2025, відтак такими підтверджується сам факт зйомки інциденту під час навчального процесу та подальше розповсюдження відео серед учнів, що встановлено та обговорювалося на засіданні комісії ліцею(а.с.2); та іншими матеріалами адміністративної справи у їх сукупності.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 320428 від 30.09.2025 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 320428 від 30.09.2025, ОСОБА_1 ознайомилася, про що свідчить її підпис, проставлений у відповідних графах.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував.
Достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя місцевого суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Доводи апелянта щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як слідує з матеріалів справи, зокрема з відеозаписів, дії ОСОБА_2 сприяли поширенню принизливої інформації щодо одного з учнів, що могло призвести до його морального приниження та створення негативної атмосфери серед дітей.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги апелянта про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами, є безпідставними.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, і відповідає особі правопорушника.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 28 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Суддя Л.Я. Гончарук