1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12510/25 2-з/335/55/2025
24 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши заяву представника позивача АТ «Креді Агріколь Банк» Онішкевича М. М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
22.12.2025 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшов позов Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у якому позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2024/4376425 від 13.03.2024 року, предметом якого виступає транспортний засіб Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд в рахунок забезпечення позовної заяви АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, накласти арешт на транспортний засіб марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 .
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову Банку, оскільки можуть вчинятися дії щодо подальшого відчуження предмету договору купівлі-продажу, що унеможливить повернення сторін у попередній стан, і унеможливить звернення стягнення на зазначене майно в рамках виконавчого провадження в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк», від якого боржник ухилився шляхом відчуження транспортного засобу за оспорюваним договором. Невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши зміст позовної заяви та заяву про забезпечення позову, подані документи, на яких ґрунтуються вимоги про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Пунктом 4 вказаної Постанови роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, в обґрунтування наявності обставин, які зумовлюють необхідність забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що відповідач може вільно розпорядитись транспортним засобом і невжиття заходів забезпечення позову істотно утруднить виконання майбутнього рішення суду та поновлення порушених прав позивача.
Разом з тим, суд вважає, що спосіб захисту повинен мати практичне застосування та мати також на меті реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника.
Перевіривши матеріали заяви про забезпечення в частині викладу обставин стосовно забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, не наведено обставин, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, а лише містяться посилання на наявність у Відповідача можливості розпорядитися належним йому транспортним засобом.
При цьому суд враховує обставини, викладені у заяві, щодо перебування автомобіля у власності відповідача з 13.03.2024 року і протягом тривалого періоду відповідачем не вживались заходи щодо розпорядження ним.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.
Тобто з наведеного вбачається, що заява про забезпечення позову належним чином немотивована та до неї не додані докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві. Заявником не доведено необхідність застосування запропонованого заходу забезпечення позову, оскільки суд зобов'язаний за клопотанням позивача вживати заходів щодо забезпечення ефективного виконання майбутнього конкретного рішення суду за поданим позивачем позовом, а не прав та свобод позивача в цілому.
За таких обставин, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, та відмовляє у її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 149-151, 153, 258, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача АТ «Креді Агріколь Банк» Онішкевича М. М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 24.12.2025.
Суддя: В.В. Калюжна