Справа №333/3626/25
Провадження №2/333/2916/25
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
24 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Симоненко В.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/3626/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що їй на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2008 року. У будинку відповідач був зареєстрований як наймач житлового приміщення, уже понад 10 років фактично проживає за іншою адресою і не здійснює функцій щодо утримання житлового будинку, в якому зареєстрований, не є членом сім'ї позивача. Окрім неї і відповідача, в будинку зареєстрований її син - ОСОБА_4 , який приймає участь у утриманні будинку. У зв'язку з реєстрацією ОСОБА_3 , позивач змушена нести зайві витрати по сплаті за комунальні послуги і позбавлена можливості вільно розпоряджатися придбаним майном. Враховуючи викладене, позивач просить суд усунути їй перешкоди у здійсненні власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивач, будучи належним чином повідомленою судом про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила розглядати справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечувала.
У судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Відзиву з приводу поданої позовної заяви від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно і інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2008 року по справі №2-1363/08 (а.с.13, 14-18, 22).
Згідно з інформацією, наданою Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.05.2006 року по теперішній час (а.с.32).
На підставі акту про фактичне не проживання особи від 08.05.2025 року, складеного і підписаного сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , останні засвідчили, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_2 зі своїм сином. Ведуть спільне господарство і побут, будь-яких інших осіб на правах користувачів в домоволодінні протягом останніх 10 років не спостерігалось.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які є сусідами позивача, ОСОБА_8 , який є другом сім'ї позивача, кожний окремо, пояснили суду, що ОСОБА_3 вони не бачили вже понад 10 років за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Згідно зі статтею 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак без поважних причин протягом тривалого проміжку часу не мешкає за вказаною адресою, не цікавиться житлом, не приймає участь в його утриманні, комунальні послуги не сплачує, у цивільних правовідносинах щодо найму житла з позивачем не знаходиться, підстав для збереження за ним житла не має, а також, враховуючи те, що, зокрема, розмір комунальних платежів залежить від кількості зареєстрованих у приміщенні осіб і зазначені витрати в даному випадку несе позивач як власник, а також те, що остання позбавлена можливості вільно розпоряджатися майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що належить позивачу, а тому позов підлягає задоволенню.
Зважаючи на відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.16, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст.9, 61, 64, 65, 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст.10, 12, 13, 76, 81, 223, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити повністю.
Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 24 грудня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков