Справа №332/4370/25
Провадження №2/333/5388/25
18 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
представника відповідача Андрущака С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ: 42649746)до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
21.08.2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.01.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200426188, відповідно до умов якої Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 20 049,86 грн. з встановленим строком користування з 04.01.2016 року по 04.01.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Позивач зазначає, що Банком було виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тоді як ОСОБА_1 порушив його умови щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому станом на 31.07.2025 року загальний розмір кредитної заборгованості відповідача становить 35 207,88 грн.
З урахуванням 3 % річних в розмірі 3 174,50 грн. та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 7 698,71 грн., загальна заборгованість відповідача перед банком складає 46 081,09 грн.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 081,09 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2025 року цивільну справу за вказаним позовом передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2025 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.10.2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного правочину №200426188 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем, факт надання банком кредитних коштів за вказаним кредитним договором, факт відступлення права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про відступлення права вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 року, а також наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року клопотання представника відповідача Андрущака С.В. про витребування доказів задоволено: зобов'язано уповноважену особу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надати на адресу суду оригінали наступних документів: заяви (оферти) №200426188 від 04.01.2016 року; довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 04.01.2016 року; реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року; довіреності, якою ПАТ «Банк Михайлівський» уповноважило ОСОБА_3 (або іншій особі) укласти (підписати) від імені товариства кредитний правочин №200426188 від 04.01.2016 року та/або вчиняти інші дії.
01.12.2025 року на адресу суду від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надійшли оригінали витребуваних судом документів, за винятком реєстру відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року № 7_БМ та довіреності ПАТ «Банк Михайлівський».
У листі представник позивача повідомив, що необхідність наявності довіреності на укладання правочинів належить до питання внутрішньої організації юридичної особи.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не передавалися та не могли передаватися будь-які документи, що стосуються внутрішньої організації юридичної особи ПАТ «Банк Михайлівський», зокрема статут, трудові договори, посадові інструкції, накази про прийняття працівників на роботу, у тому числі документи, що підтверджують повноваження уповноважених працівників банку (довіреності, доручення тощо).
Що стосується реєстру відступлення прав вимоги за договором від 20.07.2020 року № 7_БМ, то зазначений документ має значний обсяг інформаці: містить відомості щодо 109 538 кредитних договорів, укладених із ПАТ «Банк Михайлівський», та складається з 344 аркушів, у зв'язку з чим до матеріалів справи подано належним чином засвідчену копію першої сторінки додатка № 1 до вказаного договору, сторінку, що містить відомості безпосередньо щодо ОСОБА_1 (порядковий номер у реєстрі - 3448), останню сторінку реєстру, а також сторінку з відомостями про загальну кількість аркушів реєстру.
Представник відповідача Андрущак С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача Романенко М.Е. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в прохальній частині позову просив розглянути справу без участі представника позивача та зазначив, що у разі неявки відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 04.01.2016 року представник ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 підписали заяву (оферту) №200426188, відповідно до якої останній пропонує банку на умовах, викладених в Заяві, Умовах надання та обслуговування кредитів Банку, зазначених в розділі 2 ОП (основні параметри) Заяви, укласти з ним договір, в рамках якого: відкрити рахунок, що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, номер рахунку зазначений в графі «Рахунок клієнта» Розділу 2 ОП Заяви; надати кредит в сумі, зазначеній в графі «Сума кредиту» Розділу 2 «Кредитний договір» ОП Заяви, шляхом зарахування суми кредиту на рахунок; в безготівковому порядку списати з рахунку та зарахувати на користь організації, зазначеної в розділі 6 ОП Заяви, суму грошових коштів, вказану в графі «Сума кредиту на товар(и)» ОП Заяви; у випадку, якщо у Розділі 2 ОП Заяви в полі «Надання довідки про відсутність кредитної заборгованості за кредитним договором» вказане значення «так», просить в день надання кредиту утримати з рахунку плату у розмірі 50,00 грн. за надання зазначеної довідки.
Відповідно до розділу 2 Основних параметрів заяви №200426188, назва продукту - споживчий кредит; рахунок клієнта: 29095527889801; сума кредиту - 20 049,86 грн., строк кредиту: 731 днів (з 04.01.2016 року по 04.01.2018 року); розмір процентної ставки за кредитом - 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,25%, починаючи 3 13 місяця дії договору; сукупна вартість кредиту - 29,72% річних; щомісячний платіж - 1 081,00 грн., останній платіж - 1 080,30 грн.; дата платежу - 04 числа кожного місяця.
Згідно з розділом 4 Основних параметрів заяви, товар(товари): ноутбуки/ПК, Програмне забезпечення, Divan.TV 12 місяців вартістю 259,00 грн.; Послуга, Програма лояльності, Прибуткова картка + брелок вартістю 0,06 грн.; Послуга, Послуги ПК, Налаштування ТВ в магазині Smart ON VIP вартістю 2 020,90 грн.; Телевізор, Плоскопанельні телевізори, LED тел.-р LG 49LF590V вартістю 18 999,90 грн.
Відповідно до розділу 6 Основних параметрів заяви, інформація для організації: Технополіс (Т035); загальна вартість товару(ів) - 21 279,86 грн., з яких: 19 999,86 грн. - сума кредиту, 1 280,00 грн. - сума готівкою в касу.
Позивачем до позовної заяви також додано Графік платежів Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, договір Добровільного страхування життя, які власноручно підписані відповідачем.
Згідно з товарним чеком №2798025 від 04.01.2016 року, фіскальним чеком від 04.01.2016 року ОСОБА_1 придбав в ТОВ «Технополіс-1» Запорізька філія товари на загальну суму 21 279,86 грн. (LED тел.-р LG 49LF590V - 8528724000 вартістю 18 999,90 грн.; Divan.TV 12 місяців вартістю 259,00 грн.; Налаштування ТВ в магазині «Smart ON VIP» вартістю 2 020,90 грн., Прибуткова картка + брелок вартістю 0,06 грн.).
Позивач розрахував інфляційні втрати за період з 22.02.2019 року по 23.02.2022 року в сумі 7 698,71 грн., 3 % річних за той самий період в сумі 3 174,50 грн.
Щодо відступлення права вимоги до відповідача
23.05.2016 року згідно з Рішенням Правління НБУ № 14/БТ, ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
05.06.2020 року відбувся продаж ПАТ «Банк Михайлівський» на публічних торгах (аукціоні) лоту № GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ «ФК «Плеяда» (з подальшою переуступкою ТОВ «ФК «Фагор»), за яким застосована нікчемність. Переможцем вказаних торгів (аукціону) стало ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
20.07.2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки т/або договорами іпотеки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору (п. 1). Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 71 072, 63 грн. (п. 4).
Укладання договору купівлі-продажу майнових вимог проводилося після оплати кредитного портфелю, що підтверджується платіжною інструкцією №25 від 09.07.2020 року, а також встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16.
Згідно з Витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток №1 до Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року), розмір заборгованості за договором №200426188 від 04.01.2016 року становить 35 207,88 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 278,26 грн. та заборгованості по нарахованим доходам у розмірі 22 929,62 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» задоволено; застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 року №1905, а саме: зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 року №1 і №2; визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 року №1 та від 20.05. 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу; визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016року №1 і №2; визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 року №1 та від 20.05.2016 року №2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 року №1 та додатках до нього.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. від 29.12.2022 року закінчено виконавче провадження №66483131 з примусового виконання наказу №910/11298/16, виданого Господарським судом м. Києва 12.07.2021 року, про зобов'язання ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 року № 1905 та актів-прийому передачі від 20.05.2016 року № 1 і № 2, у зв'язку з повним виконанням вимог виконавчого документа.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А. М. від 17.01.2023 року закінчено виконавче провадження №66491947 з примусового виконання наказу №910/11298/16, виданого Господарським судом м. Києва 12.07.2021 року, про зобов'язання ТОВ «ФК «Фагот» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 року №1905 та актів-прийому передачі від 20.05.2016 року №1 і №2.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії: договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», платіжної інструкції №25 від 09.07.2020 року та витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток №1 до Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року).
Щодо доводів представника відповідача про відсутність оригіналу реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, суд зазначає, що позивач надав належним чином завірені копії першої сторінки, сторінки з відомостями щодо ОСОБА_1 (порядковий номер у реєстрі - 3448), останньої сторінки реєстру та сторінку з інформацією про загальну кількість аркушів.
У суду немає сумнівів щодо достовірності поданих копій, оскільки вони належним чином завірені та відповідають вимогам процесуального законодавства.
Враховуючи це, підстав для відмови у прийнятті матеріалів до розгляду судом не встановлено.
Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як кредитор у зобов'язанні має право на пред'явлення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200426188 від 04.01.2016 року.
Щодо укладання кредитного договору
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частинами 1, 2 ст. 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено, відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» та власноручно підписав Заяву № 200426188, Анкету № 2234523 від 04.01.2016 року, а також графік платежів.
Крім того, 04.01.2016 року відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту.
ПАТ «Банк Михайлівський», у свою чергу, на виконання вимог розділів 2 та 6 Основних параметрів Заяви та пункту 1.4 Заяви, здійснило списання грошових коштів з рахунку відповідача та перерахувало їх на користь ТОВ «Технополіс-1» у розмірі 19 999,86 грн., що становить суму кредиту.
Таким чином, підписавши зазначені документи та отримавши кредитні кошти, відповідач погодився з умовами кредитування, а договір кредиту між сторонами вважається укладеним у письмовій формі.
Обґрунтовуючи свої доводи щодо відсутності доказів укладення кредитного договору, представник відповідача зазначив про відсутність підтверджуючих документів щодо наявності у представника банку повноважень на укладення (підписання) відповідних правочинів, водночас такі доводи є безпідставними.
Як встановлено матеріалами справи, кредитний договір було укладено у письмовій формі шляхом підписання відповідачем заяви, анкети, графіка платежів та інших документів, що містять істотні умови договору, а також шляхом вчинення банком дій, спрямованих на виконання договору, зокрема перерахування кредитних коштів. При цьому закон не вимагає обов'язкового надання боржнику окремого документа, що підтверджує повноваження конкретного працівника банку, який діє від імені юридичної особи в межах її статутної діяльності.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У розумінні ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та факту порушення ним зобов'язань позивачем надано суду копії товарного чеку № 2798025 від 04.01.2016 року, фіскального чеку від 04.01.2016 року, а також виписки за особовими рахунками відповідача за період з 23.05.2016 року по 27.07.2024 року.
Зі змісту зазначених товарного та фіскального чеків убачається, що 04.01.2016 року на користь ТОВ «Технополіс-1» (організація, визначена розділом 6 Основних параметрів Заяви) було сплачено 21 279,86 грн. за товари та послуги, визначені розділом 4 Основних параметрів Заяви. Вид платежу - Акційна розстрочка 24 платежів.
З виписок за особовими рахунками відповідача за період з 23.05.2016 року по 27.07.2024 року вбачається, що 03.04.2017 року відповідачем у рахунок погашення заборгованості було сплачено 1 700,00 грн., що свідчить про часткове визнання ним зобов'язання за кредитним договором.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували повернення відповідачем у повному обсязі отриманих кредитних коштів у межах строку кредитування, погодженого сторонами
З огляду на наведене доводи представника відповідача про недоведеність факту надання банком кредитних коштів відповідачу за кредитним договором №200426188є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд вважає, що заявлена до стягнення сума процентів не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів правомірності нарахування процентів у заявленому розмірі.
Так, за умовами договору розмір процентної ставки за кредитом дорівнює - 0,0001% річних, а графік погашення заборгованості взагалі не містить суми нарахування процентів за користування кредитом.
Також, матеріали справи не містять доказів набуття права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, оскільки у витязі з реєстру договорів зазначено суму 22 929,62 грн. як заборгованість за доходами.
При цьому такий вид заборгованості (за доходами) не передбачений умовами кредитного договору, а також не є предметом позову, зважуючи на вимогу стягнення відсотків.
Крім того, у матеріалах справи відсутні розрахунок заборгованості та виписки з рахунків відповідача за період з 01.04.2016 року по 23.05.2016 року (фактично - до 03.04.2017 року), що позбавляє суд можливості перевірити правильність та обґрунтованість нарахування процентів за користування кредитом.
На підставі викладеного та з урахуванням наведених обставин справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 22.02.2019 року по 23.02.2022 року.
Враховуючи, що суд у цьому рішенні задовольняє вимоги позивача лише в частині тіла кредиту, обрахунок індексу інфляції та 3 % річних слід проводити виключно від суми основного боргу за відповідний період прострочення.
Індекс інфляції за березень 2019 року становив 100,9%, квітень 2019 року становив 101%, травень 2019 року становив 100,7%, червень 2019 року становив 99,50%, липень 2019 року становив 99,4%, серпень 2019 року становив 99,7%, вересень 2019 року становив 100,7 %, жовтень 2019 року - 100,7 %, листопад 2019 року - 100,1 %, грудень 2019 року - 99,8 %, січень 2020 року - 100,2 %, лютий 2020 року - 99,7 %, березень 2020 року - 100,8 %, квітень 2020 року - 100.8 %, травень 2020 року - 100,3 %, червень 2020 року - 100,2 %, липень 2020 року - 99,4 %, серпень 2020 року - 99,8 %, вересень 2020 року - 100,5 %, жовтень 2020 року - 101,0 %, листопад 2020 року - 101,3 %, грудень 2020 року = 100,9 %, січень 2021 року - 101,3 %, лютий 2021 року - 101,0 %, березень 2021 року - 101,7 %, квітень 2021 року - 100,7 %, травень 2021 року - 101,3 %, червень 2021 року - 100,2 %, липень 2021 року - 100,1 %, серпень 2021 року = 99,8 %, вересень 2021 року - 101,2 %, жовтень 2021 року - 100,9 %, листопад 2021 року - 100,8 %, грудень 2021 року - 100,6 %, січень 2022 року - 101,3 %, лютий 2022 року - 101,6 %.
Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.
Отже, сукупний індекс інфляції за період з березня 2019 року по лютий 2022 року включно становить 1,218664439.
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми заборгованості у розмірі 12 278,26 грн. за період з 22.02.2019 року по 23.02.2022 року складають 2 684,82 грн. (12 278,26 х 1,218664439 - 12 278,26).
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
За період з 22.02.2019 року по 23.02.2022 року три проценти річних складають 1 107,07 грн., з яких: з 22.02.2019 року по 31.12.2019 року - 315,87 грн. (12 278,26 х 3 х 313 : 100 : 365), з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 368,35 грн. (12 278,26 х 3 х 366 : 100 : 366), з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 368,35 грн. (12 278,26 х 3 х 365 : 100 : 365), з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року - 54,50грн. (12 278,26 х 3 х 54 : 100 : 365).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні втрати за період з 22.02.2019 по 23.02.2022 року у розмірі 2 684,82 грн., 3 % річних за прострочену суму основного боргу за той самий період у розмірі 1 107,07 грн.
Позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії: договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ»; додаткової угоди від 15.02.2024 року до вказаного договору; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (правової допомоги) за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості; акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.08.2025 року.
Розглянувши та дослідивши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» складено тільки позовну заяву, по справі було два судових засідання, у яких представник позивача участі не приймав), з урахуванням заперечень представника відповідача та принципу пропорційності розміру задоволених вимог, суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Враховуючи, що позов було задоволено на 34,87% (16 070,15х100/46 081,09), судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 844,69 грн. (2 422,40*34,87/100).
Керуючись ст.ст. 11, 509, 524, 526, 533-535, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ: 42649746)до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором №200426188 від 04.01.2016 року в розмірі 16 070 (шістнадцять тисяч сімдесят) грн. 15 коп., з яких: 12 278 (дванадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1 107 (одна тисяча сто сім) грн. 07 коп. - 3 відсотки річних; 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 82 коп. - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ: 42649746) - 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 69 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ: 42649746) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.12.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Р.С.Холод