Справа № 308/12642/25
24 грудня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , перекладача ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 / запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлене в рамках розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025070000000053 від 20.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 / у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.305, ч. 3 ст.307 Кримінального кодексу України,-
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22025070000000053 від 20.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 / у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.305, ч. 3 ст.307 Кримінального кодексу України.
Під час проведення судового засіданні стороною обвинувачення заявлено клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.
Позиції сторін кримінального провадження.
Прокурор під час проведення судового засідання клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб підтримала, просила його задовольнити, пояснила, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого просив визначити його підзахисному запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства або визначити розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Установлені судом обставин із посиланням на докази, мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання щодо обрання заходу забезпечення кримінального провадження, бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.
Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.
Щодо продовження існування ризику переховування від суду обвинуваченого.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 інкримінуються вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України. Дані злочини відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, реєстру матеріалів досудового розслідування, щодо ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування слідчим суддею 22.03.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особистості ОСОБА_5 .
12.05.2025 ухвалою слідчого судді продовжено відносно ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 21.06.2025 включно.
17.06.2025 ухвалою слідчого судді продовжено відносно ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 14.08.2025, включно.
11.08.2025 ухвалою слідчого судді продовжено відносно ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 21.09.2025, включно.
15.09.2025 ухвалою суду продовжено відносно ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів, а саме до: 13.11.2025 року включно.
28.10.2025 ухвалою суду продовжено відносно ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів, а саме до: 26.12.2025 року включно.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , за ступенем тяжкості відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено суворе покарання у вигляді тривалих строків позбавлення волі, суд бере до уваги, що у разі визнання обвинуваченого винним, йому загрожує значне покарання. Саме вид та розмір можливого покарання є істотним чинником при оцінці ризику переховування від правосуддя. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Крім того, суд бере до уваги й інші обставини, які підвищують вірогідність ухилення обвинуваченого від правосуддя. Зокрема, ОСОБА_5 є громадянином іноземної держави, що у воєнний час створює для нього можливість залишити територію України, на відміну від військовозобов'язаних громадян України, які обмежені у виїзді за кордон. Встановлено, що обвинувачений не має зареєстрованого постійного місця проживання на території України, відсутні будь-які сталі родинні, соціальні чи трудові зв'язки, які б свідчили про його інтеграцію в українське суспільство та слугували б гарантією належної процесуальної поведінки.
Наведені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що обвинувачений має як передумови, так і реальні можливості для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування і суду. Отже, суд доходить висновку, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченого від суду та органів правосуддя.
Суд, беручи до уваги обставини вчинених правопорушень, вважає, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ним показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В частині продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, те що обвинувачений є громадянином іноземної держави - Королівства Нідерланди, не має постійного місця проживання в Україні, жодних стійких родинних, соціальних чи трудових зв'язків, законних джерел доходів, у зв'язку з чим існує ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються.
Підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у суду відсутні, так як досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершене, а стороні захисту був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування. Завершення досудового розслідування означає, що у розпорядженні сторони обвинувачення опиняються всі необхідні для подальших етапів кримінального провадження докази. Відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту свідчить про вичерпання ризику знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Щодо можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов'язків.
Стороною захисту у судовому засіданні не доведено можливість та необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду кримінального провадження. Суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, а також наявні в рамках даного кримінального провадження ризики, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу судом встановлено не було.
Щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Згідно п.5 ч. 4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, суд приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 197, 309, 314, 315, 316 КПК України,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.305, ч. 3 ст.307 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 21.02.2026 року включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_5 / не визначати.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_7