Справа № 308/13169/25
1-кс/308/7089/25
22 грудня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відвід головуючого судді ОСОБА_7 від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024071170000372, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться обвинувальний акт (суддя ОСОБА_7 ) у кримінальному провадженні №12024071170000372, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Подана заява про відвід судді мотивовано тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області від 23.10.2025 року у вказаній справі головуючою суддею ОСОБА_7 було прийнято рішення про призначення справи до судового розгляду, прийняття цивільного позову до розгляду, задоволення клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про накладення арешту на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 та розгляд справи суддею однпособово. Санкція ч.4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023 року) передбачає покарания у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому цей злочин відповідно до класифікації кримінальних правопорушень визначених ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Приписи ч. 4 ст. 315 КПК України визначають, що під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. Таким чином законом встановлюсться обов'язковість такого роз'яснення саме судом, оскільки саме суд є гарантом дотримання прав і свобод обвинувачених під час судового розгляду. Зрозуміло, що не роз'яснення такого права обвинуваченим не тільки шкодить їх інтересам і правам, а є істотним порушенням процесуального закону, оскільки суд в такому випадку вирішує принципове питання розгляду кримінального провадження одноосібно, а процесуальний закон (ч. 2 ст. 31 КПКУ) передбачає можливість розгляду провадження про обвинувачення у вчиненні злочину такої тяжкості колегіально судом у складі трьох суддів. Тобто в даному випадку обвинувачених позбавляють закріпленого в КПК України фундаментального права на справедливий судовий розгляд їх справи колегіальним складом суду. Підготовче судове засідання у цій справі було фактично проведено 23.10.2025 року, оскільки у першому засіданні 06.10.2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, який належить ОСОБА_8 . При цьому, матеріали вказаного клопотання не були вручені стороні захисту, обвинуваченому та особі стосовно якої розглядасться арешт майна, і судом було оголошено перерву до 23.10.2025 року. 23.10.2025 року суд продовжив підготовче судове засідання, під час якого заслухав прокурора, який звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, з'ясував позиції потерпілої та її захисників, власника майна ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_4 , заперечення захисника ОСОБА_9 . Суд також з'ясував думку сторін кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального і повернувшись з нарадчої кімнати, оголосив ухвалу. Вказаною ухвалою судом було задоволено клопотания прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , підготовче судове засідання було закрито та призначено судовий розгляд. При цьому суд навіть не згадав про необхідність роз'яснения обвинуваченим можливості розгляду цієї справи судом у колегіальному складі. Тим самим суддя ОСОБА_7 порушила імперативні приписи процесуального закону, які гарантують право обвинуваченим на справедливий судовий розгляд у колегіальному складі суду.
Також звертається увага упередженість та заангажованість судді при вирішенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно. Так, під час досудового розслідування даного кримінального провадження слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду ухвалою від 01.08.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно ОСОБА_8 . Вказане рішення слідчого судді на час проведення підготовчого судового засідання в даній справі переглядалось в апеляційній інстанції за апеляцією сторони обвинувачення. На що обставину сторона захисту неодноразово звертала увагу головуючої судді ОСОБА_7 , звертаючи увагу і на те, що клопотання про арешт майна ОСОБА_8 , подане на підготовчому засіданні, не містило будь-яких нових даних чи мотивації, які б відрізнялись від обґрунтувань попереднього клопотання та без будь-яких додатків і письмових доказів. При цьому, ухвалою від 05.11.2025 року Закарпатський апеляційний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення. Таким чином судами було констатовано про відсутність необхідності застосування в даному кримінальному провадженні такого заходу забезпечення як арешт майна ОСОБА_8 . Дана обставина, явно перешкоджала суду першої інстанції проводити повторний розгляд такого ж самого клопотання. Суддя ОСОБА_7 у своїй ухвалі зазначила, що попередня ухвала слідчого судді «не має преюдиційного значення» для цього провадження. Такий висновок є необґрунтованим і суперечить положенням ст. 22, 26, 132, 170-173 КПК України, оскільки суд не вправі переглядати або дублювати вирішені процесуальні питання без наявності нових фактичних даних. Прокурором таких нових обставин подано не було.
На підставі наведеного, просить відвести суддю Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_7 від участі у розгляді кримінального провадження № 12024071170000372 від 16.05.24 року, обвинувальний акт за яким перебуває на розгляді по справі №308/13169/25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 року головуючою суддею з розгляду заяви про відвід судді визначено суддю ОСОБА_1 .
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення такого клопотання з тих підстав, що факти про упередженість є необгрунтованим та надуманим, процесуальні рішення не є підставою для відводу.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що основою заяви про відвід судді стало упереджене ставлення судді ОСОБА_7 , оскільки не було роз'яснено право на колегіальний розгляд справи та при розгляді клопотання про арешт майна суддя, не дочекавшись рішення апеляції, прийняла рішення по справі.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засідання заяву про відвід підтримав, просив задовольнити таку.
Представник потерпілої ОСОБА_10 у судовому засіданні заявив, що підстави для відводу відсуні. В даному випадку дана заява спрямована на затягування судового процесу. Обвинувачені вводять суд в оману, оскільки в апеляційній інстанції знаходиться ухвала, яка була винесена на стадії досудового розслідування та наразі вже не є актуальною. Підстава для відводу не передбачена нормами ст. 75 КПК України, права обвинуваченим були роз'яснені, такі забезпечені захисниками, колегіальний розгляд здійснюється за клопотанням сторони.
Адвокат ОСОБА_11 подав письмові заперечення на заяву про відвід судді ОСОБА_7 , згідно з якими просить відмовити у задоволенні такого. Вказує, що дана заява не може бути задоволена, оскільки існують обгрунтовані підстави, які не викликають сумнів у неупередженості судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 . Така заява є безпідставною та свідчить про затягування обвинуваченими процесуальних строків. В своїй заяві обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують на не роз'яснення їм головуючою суддею права на колегіальний розгляд кримінального провадження у складі трьох суддів і таким чином хочуть схилити суд до думки, що таке не роз'яснення права має слугувати обставиною, яка свідчить про упередженість головуючої судді і на їхню думку с підставою для відводу судді, що не відповідає вимогам КПК України. В своїй заяві обвинуваченні посилаються, як на підставу для відводу судді, на ухвалу головуючої судді ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання, якою задоволено клопотання прокурора про накладання арешту на майно, належне на праві спільної сумісної власності дружині одного з обвинувачених. Та на думку обвинувачених задоволення даного клопотання і прийняття відповідного процесуального рішення свідчить про виключне упереджене ставлення та заангажованість головуючого судді до обвинувачених, при цьому умисно не вказують, що таке рішення було ними оскаржено, однак судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою їхнього захисника. Таким чином, обвинувачені фактично використовують своє заявлення відводу головуючого судді виключно із непогодженням із прийнятим нею рішенням про накладання арешту на майно. Ініціювання колегіального розгляду покладено законодавцем на обвинувачених, про свої права обвинувачені були обізнані, нероз'яснення цього права судом не є підставою для відводу судді. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_7 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату та час судового засідання.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши заяву про відвід з додатками та інші подані докази у її підтвердження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом. З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. 75, 76 КПК України. Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (ч. 1 ст. 75 КПК України). Наведений перелік підстав для відводу судді є вичерпним.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
При цьому на переконання судді незгода обвинувачених при вирішенні процесуальних питань суддею не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, висловлено правову позицію відповідно до якої процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду процесуальних питань суддею в процесі розгляду справи, чи мотивів його ухвалення.
Крім цього, суд зазначає, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з процесульним розглядом, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
При розгляді заяви про відвід, суддя, що її розглядає, не наділений повноваженнями встановлювати та перевіряти обставини справи, зазначені у клопотанні сторони, правильність висновків суду при постановленні ним своїх процесуальних рішень, давати оцінку його діям.
Відповідно до Першого показника Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, принцип незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки суддів).
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (Заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Таким чином, необхідно у кожній окремій справі вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини також вказує, що необхідно перевірити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Судом встановлено, що відсутні порушення суб'єктивного та об'єктивний критеріїв, доказів таких суду не надано. Суд вважає, що незгода із процесуальним рішенням не є підставою для відводу судді.
Таким чином підстави до задоволення заяви обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 відсутні, оскільки фактично він обґрунтовується незгодою із процесуальними діями судді, не містить належних та достатніх даних необ'єктивності, упередженості або особистої зацікавленості судді, доказів цього у заявленому відводі не вказано.
Керуючись статтями 2, 3, 21, 75, 76, 80, 81, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відвід головуючого судді ОСОБА_7 від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024071170000372, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 24.12.2025.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1