Справа № 307/4820/25
Провадження № 3/307/1726/25
23 грудня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №340902 від 03 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , 03 листопада 2025 року, о 10 год. 50 хв., під час перетинання державного кордону на напрямку (виїзд з України) в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Солотвино» (територія Тячівського району Закарпатської області), надав для перетинання державного кордону закордонний паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 від 18.02.2020 року, орган що видав Maramures на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не заперечував приналежність до українського громадянства, тобто незаконно здійснив спробу перетину державного кордону з використанням документа, який не надає права громадянам України перетинання державного кордону, чим порушив вимоги ст.ст. 23, 34 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №340902 від 03 листопада 2025 рокубув складений незаконно, оскільки пояснення, які він надавав до протоколу не внесено. Також йому не було надано захисника, хоча він просив адвоката і про відмову від нього у протоколі підпису немає, у протоколі не вказано часу (години і хвилини з якої і по яку його було складено), а їх відсутність пов'язана з тим, що його протримали на КПП «Солотвино» майже цілий день. Вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП України, тому що складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення є необгрунтованим, а справа підлягає закриттю, у зв'язку з неправильним обгрунтуванням юридичної кваліфікації діяння у протоколі, а також тому, що при складанні протоколу було порушено його право на захист та службовою особою неправильно застосовано норми права. Використані начальником групи інспекторів прикордонного контролю відділення прикордонної служби, « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_3 при складанні адміністративного протоколу стосовно нього докази є недостовірними. Крім цього, вказує, що в протоколі відсутні які-небудь дані, які підтверджують, що наданий ним паспорт, який 03 листопада 2025 року він пред'явив для перетину державного кордону України для виїзду з України, є підробленим чи недійсним. На підставі наведеного, просить провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, закрити, у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачила її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частина 1 ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення діяння ОСОБА_1 кваліфіковано як спроба незаконного перетинання державного кордону України в пункті пропуску без відповідних документів.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами ДСПУ за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року, яка ратифікована Україною згідно Закону 20.09.2006 року, Україна зобов'язалась гарантувати права громадян із множинним громадянством.
Зокрема, згідно ст.17 Конвенції, громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки,як і інші громадяни держави-учасниці.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є громадянином України та громадянином Румунії.
При цьому суд враховує, що чинним в Україні законодавством відповідальності за множинне громадянство не передбачено.
Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами), пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Цим же законом (п.п.12, 14 ч.1 ст.1) передбачено, що паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
При цьому перевірка документів, тобто дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, здійснюється з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на паспортний контроль пред'явив паспортний документ громадянина Румунії серії НОМЕР_2 , виданий 18.02.2020 року на ім'я ОСОБА_2 , строком дії до 18 лютого 2030 року, містить усі необхідні реквізити, виданий уповноваженим державним органом іншої держави, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави (і це узгоджується із вимогами Європейської Конвенції «Про громадянство») та визнаний Україною.
Доказів на спростування вказаних обставин суду не надано і у справі не міститься.
Отже, дії ОСОБА_1 не суперечать положенням ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами) щодо вимоги про перетин кордону за дійсним паспортним документом, а також узгоджуються із приписами Європейської Конвенції «Про громадянство», ратифікованої Україною.
Окрім того, відповідно до рішення Європейської Ради від 23.06.2022 року держава Україна на шляху до євроінтеграції отримала статус кандидата у члени Європейського Союзу.
Положення п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство» стосовно того, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не призводить автоматично до недійсності документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.
Доказів того, що ОСОБА_1 , надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Румунії, діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів, суду не надано і у матеріалах справи таких доказів не міститься.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року за №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи із ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в діях ОСОБА_1 при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.
Тому, керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП України закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Тячівського
районного суду В.І. Бобрушко