8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3743/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
20.10.2025 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2027 від 20.12.2024 у сумі 22 442,08 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 в частині своєчасної оплати вартості використаної електричної енергії за період з березня 2025 року по квітень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3743/25. Вирішено розгляд справи №922/3743/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
06.11.2025 до суду від керівника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Шевченка Андрія Вікторовича надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25891 від 06.11.2025).
У відзиві представник відповідача зазначив, що КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. В діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію РФ проти України. В діях відповідача не було вини тому відповідач вважає, що відповідач повинен бути звільнений від відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив керівника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Шевченка Андрія Вікторовича (вх.№25891 від 06.11.2025) на позовну заяву.
11.11.2025 до суду від представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" Власенко К.С. надійшла відповідь на відзив (вх.№26183 від 11.11.2025).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" Власенко К.С. (вх.№26183 від 11.11.2025).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" zbutenergo.kharkov.ua.
Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
У відповідності до п.4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - Акуіонерного товариства "Харківобленерго".
20.12.2024 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 (надалі - Договір).
Так, відповідач приєднався до умов Договору, за вказаними у Додатку №1 до Договору (Інформація щодо об'єктів споживача) об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго», на умовах Комерційної пропозиції №11/25 (для споживачів, що підпадають під дію Закону України від 25.12.2015 № 922-VІІІ «Про публічні закупівлі» (зі змінами) та купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною) (далі - Комерційна пропозиція №11/25).
Порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції №11/25, яка є додатком №2 до Договору.
26.03.2025 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням укладено додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода №1).
Додатковою угодою №1 було внесено зміни до тексту преамбули та реквізитів Договору, а саме: змінено назву споживача з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.
Крім того, відповідно до п.2 Витягу із Наказу начальника Квартирно- експлуатаційного відділу міста Харків (по стройовій частині) №1 від 31.01.2025 з 31 січня 2025 року Харківське квартирно-експлуатаційне управління переформоване у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.
17.04.2025 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова укладено додаткову угоду №2 до Договору № 2027 (далі - Додаткова угода №2).
Додатковою угодою №2 було внесено зміни до тексту п. 5.1.1 розділу 5 Договору.
Згідно п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5-електрична енергія) як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.2.1 Договору ціна 1 кВт*год електричної енергії та її складові зазначаються у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.
Пунктом 1 Комерційної пропозиції №11/25 передбачено, що відповідно до Постанови КМУ від 05.06.2019 № 483 (зі змінами), фіксована ціна на електричну енергію становить 4,32 (з ПДВ) за 1 кВт*год.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника.
Умовами п.3 Комерційної пропозиції №11/25, передбачено, що оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за електричну енергію, в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції №11/25, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції №11/25 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформленням між споживачем та постачальником “Акту прийому-передачі електричної енергії», сформованого згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, на останній день розрахункового періоду Споживача.
Постачальник надає споживачу два примірники “Акту прийому-передачі електричної енергії», які споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує, скріплює печаткою (за наявності) та передає один з них постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в Договорі. “Акти прийому-передачі електричної енергії» надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору.
В разі неотримання споживачем “Актів прийому-передачі електричної енергії» у відповідних структурних підрозділах Постачальника за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє “Акти прийому-передачі електричної енергії» споживачу поштовим зв'язком рекомендованим або цінним листом.
У разі неповернення споживачем “Акту прийому-передачі електричної енергії» протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Пунктом 13 Комерційної пропозиції №11/25 встановлено, що Договір укладається на термін з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до «30» квітня 2025 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Електричну енергію за Договором позивач постачав відповідачу за точками комерційного обліку код ЕІС 62Z2600813994824.
Споживачу було присвоєно особовий рахунок №2752, за яким закріплені вищезазначені точки комерційного обліку.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію:
- за березень 2025 року на суму разом з ПДВ 16 588,80 грн. Відповідачем за березень 2025 року спожито 3840 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року направлено споживачу поштовим зв'язком 03.04.2025. Строк оплати рахунку до 17.04.2025.
- за квітень 2025 року на суму разом з ПДВ 20 481,12 грн. Відповідачем за квітень 2025 року спожито 4741 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року направлено споживачу поштовим зв'язком 08.05.2025. Строк оплати рахунку до 22.05.2025.
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №131 від 11.04.2025 згідно якої відповідачем сплачено позивачу 50 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за електричну енергію за період з 07.01.-11.01.25; акт №2 від 07.04.25, дог.№2027 від 20.12.24, ду№1 від 26.03.25, ПДВ - 8333,33".
Як стверджує позивач, 11.04.2025 відповідачем сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за березень 2025 року у сумі 14 627,84 грн. згідно платіжної інструкції №131.
Також на адресу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" від відповідача надійшов лист №583/2200 від 16.04.2025 щодо зарахування коштів, у якому Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова просив зарахувати сплачену суму за платіжною інструкцією №131 у розмірі 50 000,00 грн. як сплату заборгованості за спожиту електроенергію за період січень-березень 2024 року за особовим рахунком №2752.
Станом на 01.08.2025 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору за період з березня 2025 року по квітень 2025 року складає 22 442,08 грн.
Заборгованість за спожиту електричну енергію по Договору за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у сумі 22 442,08 грн. відповідач не спростовує, але стверджує, що в його діях не було вини, а тому останній повинен бути звільнений від відповідальності.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Факт споживання відповідачем електричної енергії у період з березня 2025 року по квітень 2025 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 підтверджується витягом з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (оператор системи розподілу АТ "Харківобленерго").
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції №11/25, яка є додатком №2 до Договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Умовами п.3 Комерційної пропозиції №11/25, передбачено, що оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за електричну енергію, в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції №11/25, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відтак, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах постачальника. А в разі неотримання споживачем рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком і у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго", позивачем було проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено відповідачу рахунки за електричну енергію, зокрема, за період з березня 2025 року по квітень 2025 року.
Однак, відповідачем оплату вказаних рахунків за електричну енергію здійснено лише частково. Залишок заборгованості становить 22 442,08 грн.
Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять. Водночас, наявність такої заборгованості відповідач не спростовує.
Разом з цим відповідач посилаючись на те, що КЕВ м. Харків є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, стверджує, що в його діях щодо виниклої тимчасової заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 не було вини (умислу або необережності), а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію РФ проти України, а тому вважає, що повинен бути звільнений від відповідальності.
За приписами ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
В свою чергу статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені договорами строки здійснення оплати за поставлену йому електричну енергію.
Водночас, у цій справі позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача виключно основного боргу за Договором. В свою чергу підстав для звільнення відповідача від сплати основного боргу чинним законодавством не передбачено.
Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та/або звільнення відповідача від відповідальності.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відтак, з урахуванням вимог статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Разом з тим посилання відповідача на введення воєнного стану не є підставою для невиконання умов Договору, адже не зважаючи на воєнний стан у державі та важкі умови функціонування позивач виконав свої зобов'язання за таким Договором. Несплата споживачем за використану електричну енергію унеможливлює повноцінне ведення господарської діяльності позивачем, чим ставить під загрозу забезпечення міста електричною енергією та життєдіяльності міста в цілому.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період з березня 2025 року по квітень 2025 року на час прийняття цього рішення складає 22 442,08 грн., яку не погашено, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано та факту наявності заборгованості у вказаному розмірі останнім не спростовано, а розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 22 442,08 грн. боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2027 від 20.12.2024 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку із чим підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2027 від 20.12.2024 у сумі 22 442 (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 08 коп. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "22" грудня 2025 р.
СуддяТ.О. Пономаренко