65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"24" грудня 2025 р. Справа № 916/5145/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-2020/25 від 23.12.2025) про забезпечення позову, у справі
за позовом: Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1; код ЄДРПОУ 0352855222) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕНРЕНТ» (65033, м. Одеса, пров. Аеропортовський 6, буд. 2; код ЄДРПОУ 45959548),
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕНРЕНТ», в якій просить суд:
- Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації № ОД143141190415 від 29.04.2014 "Реконструкція нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями; Одеська обл., м. Одеса, пров. Аеропортівський 6, будинок 2/1";
- Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕНРЕНТ" (провулок Аеропортівський 6, будинок 2, м. Одеса, 65033; код ЄДРПОУ: 45959548) правом приватної власності на нежитлову будівлю площею 2441.1 кв. м. за адресою: м. Одеса, Аеропортівський 6-й провулок (провулок Аеропортівський, 6), буд. 2/1;
- Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕНРЕНТ" (провулок Аеропортівський 6, будинок 2, м. Одеса, 65033; код ЄДРПОУ: 45959548) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою площею 11320 кв.м. за адресою: м. Одеса, Аеропортівський 6-й провулок (провулок Аеропортівський, 6), 2/1, шляхом знесення самочинно реконструйованих приміщень "Г-1", "Б-1", "Б-2", навіс "Б-3", "Д", "В" та приведення до вимог технічного паспорту від 18.06.2010, розробленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", чинного до реконструкції об'єкту.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 справу № 916/5145/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенка С.В.
Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області заступником керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- Накласти арешт на нежитлові будівлі загальною площею 2441.1 кв. м за адресою: м. Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167934751101);
- Заборонити суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі загальною площею 2441.1 кв. м за адресою: м. Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167934751101).
В обґрунтування поданої заяви прокурор вказує, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2008, Волков Валерій Миколайович набув у власність шляхом купівлі-продажу від Лі Суаньву нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , які в цілому складаються з нежитлових будівель, зазначених на схематичному плані: "А" - прохідна; "Б" - адміністративна будівля; "Г" - центральні склади; I - мостіння - загальною площею 1 875,2 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 8858 кв. м, яка не приватизована, документи на земельну ділянку не оформлені.
У подальшому ОСОБА_1 подано до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та останнім зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД143141190415 від 29.04.2014 "Реконструкція нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями; Одеська обл., м. Одеса, пров. Аеропортівський 6, будинок 2/1", в якій зазначено, що реконструкція проведена без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; інформація про документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, відсутня. Водночас, п. 14 декларації містить кінцеву площу прийнятого в експлуатацію об'єкта - 2 441,1 кв. м
Державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Одеської області Бондарем О.М. 16.06.2017 на підставі рішення № 35712703 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені зміни: загальна площа 1875,2 кв. м змінена на загальну площу 2441,1 кв. м
Проте, порівнянням технічного паспорту від 03.12.2009, розробленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", та аналогічного за технічними характеристиками технічного паспорту від 03.12.2009, розробленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", - до реконструкції спірного об'єкту - та технічного паспорту, розробленого 26.05.2014 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації та реалізації об'єктів нерухомості", на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 - після реконструкції - вбачається, що після проведення реконструкції добудовано наступні об'єкти нерухомості:
- збільшено площу об'єкта «центральні склади під літ. "Г" - з 1260,8 кв. м на 1486,1 кв. м, тобто на 225,3 кв. м, та іменовано в технічному паспорті "18 склад "Г-1". Наведена добудова повністю розміщена на 1 поверсі, отже, займає земельну ділянку територіальної громади м. Одеси;
- збільшено площу об'єкта «адміністративна будівля "Б" з 599,6 кв. м до 641,7 кв. м, тобто на 42,1 кв. м шляхом добудови на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси об'єктів "Б-1" та "Б-2" та навіс "Б-3";
- побудовано новий об'єкт - бокси під літ. "Д" загальною площею 284,1 кв. м (240, 8 кв. м. по першому поверху) на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси;
- побудовано новий об'єкт - прохідна "В" загальною площею 14,4 кв. м на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси.
Відтак, площа нежитлових будівель внаслідок проведення «реконструкції без зміни розмірів» зросла на 565,9 кв. м.
Крім того, порівняльною характеристикою наведених технічних документів на нерухоме майно за адресою: місто Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1 вбачається, що до реконструкції фактично використовувалась земельна ділянка площею 8858 кв. м, а після - 11 320 кв. м.
У подальшому право власності на нерухоме майно площею 2441,1 кв. м. за адресою: місто Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1 відчужено на користь ТОВ "Опенрент" за актом приймання-передачі від 04.11.2025, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. за реєстровим № 9147, 9148, яке є теперішнім володільцем майна
У наслідок опрацювання матеріалів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та додаткового витребування інформації від уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування вбачається, що реконструкція нежитлових будівель за адресою: місто Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1, проведена шляхом збільшення загальної площі об'єкта з 1875,2 кв. м на 2441,1 кв. м, відбулось внаслідок зайняття земельної ділянки територіальної громади міста Одеси, за відсутності відведення її в установленому законом порядку на будь-якому праві жодному з зареєстрованих власників об'єкту, а також належного документу, що посвідчує готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації, відтак, про самовільну забудову земельної ділянки комунальної власності.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; у разі відчуження відповідачем об'єкта нерухомого майна, що є предметом позовної заяви, в подальшому значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав територіальної громади м. Одеси.
Також прокурор на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені збитки, немає.
Дослідивши заяву заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У постанові ВП ВС від 21.04.2024 у справі № 754/5683/22 зауважено, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами; наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У сталій практиці господарських судів в частині вирішення питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі “Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд вказує, що предметом позову заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради є вимоги немайнового характеру. Тому, в даному випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
Також слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв?язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).
Господарський суд вказує, що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна та накладення арешту жодним чином не позбавляє власника права користування цим майном на власний розсуд, обмеження полягає тільки у відсутності можливості відчуження майна іншій особі.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Як було вказано судом, предметом спору у даній справі є, усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, шляхом:
- Скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації № ОД143141190415 від 29.04.2014 "Реконструкція нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями; Одеська обл., м. Одеса, пров. Аеропортівський 6, будинок 2/1";
- Припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕНРЕНТ" (провулок Аеропортівський 6, будинок 2, м. Одеса, 65033; код ЄДРПОУ: 45959548) правом приватної власності на нежитлову будівлю площею 2441.1 кв. м за адресою: м. Одеса, Аеропортівський 6-й провулок (провулок Аеропортівський, 6), буд. 2/1;
- Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕНРЕНТ" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою площею 11 320 кв. м за адресою: м. Одеса, Аеропортівський 6-й провулок (провулок Аеропортівський, 6), 2/1 шляхом знесення самочинно реконструйованих приміщень "Г-1", "Б-1", "Б-2", навіс "Б-3", "Д", "В" та приведення до вимог технічного паспорту від 18.06.2010, розробленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", чинного до реконструкції об'єкту.
Як слідує з наданих прокурором відомостей з Державного реєстру речових прав, право власності на нерухоме майно площею 2 441,1 кв. м. за адресою: місто Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ОПЕНРЕНТ».
Таким чином, господарський суд зауважує, що вказане свідчить про можливість відповідача у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді до прийняття остаточного рішення, змінити спірне майно та/або розпорядитися спірним об'єктом на користь третіх осіб, що призведе до неможливості, у випадку задоволення позову, відновити право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Тобто до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення розпорядитися належним майном на власний розсуд, у зв'язку з чим таке майно може змінитись або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Суд зауважує, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову (постанова Верховного суду від 19.02.2021 № 643/12369/19).
Водночас суд враховує, що прокурор у заяві про забезпечення позову просить як накласти арешт на спірне майно, так і заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна. При цьому питання щодо заборони користування і володіння майном прокурором не ставиться, що відповідає підходам до застосування інституту забезпечення позову в господарському процесі.
Проаналізувавши заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлові будівлі загальною площею 2441.1 кв. м. за адресою: м. Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167934751101) та заборони суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора, оскільки виходячи з достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог за наслідками вирішення спору, господарський суд вважає такі засоби засобами тимчасового характеру, що мають на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав, за якими прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі позивача, у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог, з урахуванням того, що запропонований прокурором захід забезпечення позову стосується виключно об'єкту нерухомого майна, який є предметом спору.
Господарський суд дійшов висновку, що такі заходи забезпечення позову є адекватними та співмірні із заявленими позовними вимогами (вимогами немайнового характеру).
Господарський суд враховує викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 висновок про те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Таким чином, прокурором доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Господарський суд вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог. Накладення арешту на майно та певні заборони не позбавить відповідача конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить права відповідача реалізувати вказане майно третім особам або змінити його. Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, при цьому заходи забезпечення позову мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Частинами 1, 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, які підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі № 916/5145/25 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:
1) Накласти арешт на нежитлові будівлі загальною площею 2441.1 кв. м. за адресою: м. Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167934751101);
2) Заборонити суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі загальною площею 2441.1 кв. м. за адресою: м. Одеса, провулок Аеропортівський 6, будинок 2/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167934751101).
3. Стягувачем за цією ухвалою є - Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1; код ЄДРПОУ 0352855222).
4. Боржником за цією ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПЕНРЕНТ» (65033, м. Одеса, пров. Аеропортовський 6, буд. 2; код ЄДРПОУ 45959548).
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України."
Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала набрала законної сили 24 грудня 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 24.12.2025.
Суддя Нікітенко Сергій Валерійович