Рішення від 22.12.2025 по справі 910/9510/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2025Справа № 910/9510/25

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/9510/25

за позовом Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (01135, місто Київ, пр. Берестейський, 14; ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, просп. Ушакова (Незалежності), буд. 4; ЄДРПОУ 38728533)

до відповідача 1 Антимонопольний комітет України (03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ЄДРПОУ 00032767)

відповідача 2 Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві (01601, місто Київ, вул. Терещенківська, 11А; ЄДРПОУ 37993783)

відповідача 3 Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; код ЄДРПОУ 20992104)

про стягнення 68 000 грн 00 коп.,

за участю представників:

від позивача - Учень О.О.,

від відповідача 1 - Пащенко М.В.,

від відповідача 2 - не з'явився,

від відповідача 3 - Вірт С.О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) звернулося з позовом до відповідача 1 Антимонопольний комітет України відповідача 2 Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) грошові кошти в сумі 68 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 31-ріш від 24.10.2019 по справі № 1-26.250/40-2019 позивачем на виконання пунктів 2,4 резолютивної частини Рішення Антимонопольного комітету Херсонською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Херсонського морського порту) сплачено штраф, що підтверджуються платіжними дорученнями № 4516 від 24.12.2019 та № 4517 від 24.12.2019.

В подальшому, Рішенням Відповідача 1 - Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 329-р скасовані пункти 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 № 31-ріш у справі № 1.26.250/40- 2019, у зв'язку з чим вказані грошові кошти є такими, що отримані безпідставно та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем у позовній заяві було зазначено відповідачем 1 - Антимонопольний комітет України, відповідачем 2 - Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві.

Після отримання позивачем відзиву Відповідача 1 (Антимонопольний комітет України), позивачем було подане клопотання про залучення співвідповідача у справі № 910/9510/25, та зазначено, що позивач вважає відповідачем 1 (Антимонопольний комітет України) належним відповідачем, однак, вважає за необхідне залучити до справи співвідповідача - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача 1.

Відповідачем 1 (Антимонопольний комітет України) 03.09.2025 подано до суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві Відповідач 1 зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Абзацем четвертим частини шостої статті 9 вказаного Закону визначено, що Голова Антимонопольного комітету України розподіляє обов'язки між першим заступником, заступником Голови та державними уповноваженими Антимонопольного комітету України, спрямовує діяльність територіальних відділень Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини першої та другої статті вказаного 12 Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 цього Закону Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам.

Позивач у розділі «обґрунтування вибору Відповідачів у справі» зазначає що: «… Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган може розглядати будь-яке питання, що належить до компетенції його органів». Однак, Позивач залишив поза увагою те, що листом від 26.11.2020 № 300-20.3/02-16274 Комітет вичерпно поінформував Позивача про те, що «…Комітет не є органом, який здійснює контроль за виконанням рішення адміністративної колегії територіального відділення Комітету від 24.10.2019 № 31-ріш. …В даному випадку, територіальне відділення Комітету є державним органом, який здійснює контроль за справлянням надходжень до Державного бюджету України за рішенням адміністративної колегії територіального відділення Комітету від 24.10.2019 № 31-ріш».

Миколаївське обласне територіальне відділення Комітету листом від 24.07.2020 № 64-02/1049 направило Позивачу подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів для подальшого звернення до органу казначейства. Контроль за виконанням рішення від 24.10.2019 № 31-ріш здійснює Південне міжобласне територіальне відділення Комітету (після реорганізації), що не заперечується Позивачем у позовній заяві.

Відтак, Відповідач 1 (Антимонопольний комітет України) не є належним відповідачем у справі, оскільки Комітет та Південне міжобласне територіальне відділення Комітету є різними юридичними особами, які, відповідно до Закону, діють самостійно в межах наданих їм повноважень.

3. Стислий виклад заперечень відповідача 2

Відповідачем 2 (Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві) 03.09.2025 подано до суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві Відповідач 2 зазначає наступне.

Відповідач 2 зазначає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (далі - Постанова), за відповідними кодами класифікації доходів визначений перелік органів, які забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до бюджету міста Києва податків, зборів, платежів та інших доходів, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників.

Контроль справляння надходжень бюджету, відповідно до Постанови, за кодом доходів 21081100 здійснюють органи державної влади та інші державні органи (в тому числі Державна податкова служба України, Антимонопольний комітет України).

Механізм повернення коштів з бюджету визначено Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Крім того, нормами Порядку 787 передбачено повернення коштів з бюджету у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України "Про виконавче провадження", такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви. Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці 7 пункту 5 Порядку (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.

У зв'язку з чим, Головним управлінням Казначейства було запропоновано у разі повернення коштів звернутися до органу, який контролює справляння надходжень бюджету із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, для оформлення подання за формою згідно з додатком 1 до Порядку.

Відтак, існує позасудовий порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, стягнення в судовому порядку коштів з державного бюджету є недопустимим та не може вважатися належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача, а навпаки, буде протиправним та таким, що в цілому порушує публічний законний порядок повернення коштів з бюджету, який у відповідних правовідносинах має бути єдиним для всіх суб'єктів, а тому правильним способом захисту прав Позивача є його звернення із заявою до органу, який контролює справляння надходжень бюджету, а у випадку відмови чи неотримання відповіді - звернутися до суду з вимогою про зобов'язання органу, який контролює справляння надходжень бюджету подати до органу Казначейства відповідне подання.

Також, відповідачем 2 зазначено, щодо посилання Позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу, та зазначено, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Головне управління Казначейства, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, здійснює, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Крім того, Відповідачем 2 зазначено, що Головне управління Казначейства є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки спірні правовідносини виникли виключно між Позивачем та органами, що здійснюють контроль справляння надходжень бюджету.

4. Стислий виклад заперечень відповідача 3

Відповідачем 3 (Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) 28.10.2025 подано до суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві Відповідач 3 зазначає наступне.

Позивач звернувся до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Миколаївське ТВ) із заявою про повернення сплаченого штрафу. Відповідно до редакції Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787), чинної на той час, Миколаївське ТВ підготувало та направило подання про повернення коштів платнику у паперовій формі.

Відповідно до пункту 3.1. розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (зі змінами) з 01.06.2020 припинено виконання функцій Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, визначених Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №291/5482. Пунктом 3.2. визначено Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 20992104) є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22440366).

З 01.06.2020 виконання функцій, що були віднесені до компетенції Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, покладено на Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Крім того, 03.06.2020 змінено найменування юридичної особи - Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), при цьому інших змін до установчих документів не внесено. 19.02.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Пунктами 8- 11 Порядку № 787 визначено, що: підставою для формування подання є заява платника; подання формується органом, що контролює надходження; подання подається в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему Казначейства. Таким чином, обов'язковою умовою для формування подання є наявність заяви платника (з відповідними обґрунтуваннями). Представник відповідача 3 зазначає, що нова заява після змін до Порядку № 787 не надходила, Відділення не має правових підстав для самостійного формування подання про повернення коштів. Миколаївське ТВ виконало всі передбачені законом дії, реагуючи на перше звернення Позивача. Відмова Державного Казначейства у проведенні операції зумовлена позицією останнього щодо компетенції контролюючого органу, а не діями або бездіяльністю відділення.

Відповідач 3 вважає, що кошти, сплачені позивачем, були зараховані до державного бюджету, а не на рахунки територіального відділення. Тому стягнення їх із територіального відділення є неможливим, оскільки: територіальне відділення не є набувачем коштів у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України; не має бюджетних призначень для здійснення виплат фізичним або юридичним особам; не може бути визнане належним відповідачем у спорі про стягнення бюджетних коштів.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту - стягнення коштів із територіального відділення АМКУ - є неналежним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Стислий виклад відповіді Позивача на відзив відповідача 1.

Позивачем 08.09.2025 подано до суду Відповідь на Відзив відповідача 1, в якому зазначено, що Відповідач 1 здійснив дії щодо встановлення правових підстав повернення коштів, що становлять предмет спору, Позивачу (прийняв рішення щодо скасування пунктів 3,4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 № 31-ріш у справі № 1.26.250/40-2019 - рішенням Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 329-р; безпідставно отримавши їх - утримує без достатніх правових підстав, оскільки: держава в особі її органу (Відповідач 1), відповідно до норм чинного законодавства України - «здійснює контроль за справлянням надходжень до Державного бюджету України».

Також, позивач зазначає, що предметом позову у справі - є повернення безпідставно отриманих та зарахованих до державного бюджету коштів. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Відтак, визначені Позивачем Відповідачі та співвідповідач є органами державної влади, дії яких призводять до порушення прав та майнових інтересів Позивача з викладених за текстом позовної заяви обставин.

6. Стислий виклад відповіді Позивача на відзив відповідача 2.

Позивачем 08.09.2025 подано до суду Відповідь на Відзив відповідача 2, в якому зазначено, що позиції Відповідача 2 після кожного звернення Позивача різняться трактуванням і баченням вимог Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, безпідставно змінюються, що призводить до порушення прав та майнових інтересів Позивача.

Щодо твердження відповідача 2 про здійснення позасудового порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, та стягнення в судовому порядку коштів з державного бюджету є недопустимим та не може вважатися належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача, а навпаки, буде протиправним та таким, що в цілому порушує публічний законний порядок повернення коштів з бюджету, який у відповідних правовідносинах має бути єдиним для всіх суб'єктів, то позивач зазначає, що неодноразово звертався в порядку досудового врегулювати питання, що становить предмет позову (з дотриманням вимог Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а тому був змушений звернутись до суду для захисту свого порушеного права і майнових інтересів.

Щодо посилання Відповідача 2 на положення статті 1212 Цивільного кодексу України то позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, в якій зазначено що «…сплачена до Державного бюджету України сума адміністративногосподарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як така, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави».

Крім того, кошти, що становлять предмет спору у справі - сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету Позивач (що не заперечується Відповідачем 2), не є помилково чи надміру зарахованою, з урахування вищевикладених обставин, Порядок № 787 на спірні правовідносини у справі - не поширюється.

Щодо визначення Головного управління Казначейства відповідачем у справі, позивач зазначає, що Кошти, що становлять предмет спору, на виконання пунктів 2,4 резолютивної частини Рішення антимонопольного комітету - штрафи сплачені ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрацією Херсонського МП) платіжним дорученням № 4516 від 24.12.2019 та платіжним дорученням № 4517 від 24.12.2019 зараховано до бюджету на розрахунковий рахунок територіального підрозділу казначейської служби України в м. Києві. Надходження коштів, які намагається повернути Позивач (як безпідставно набуті) було здійснено та зараховано до бюджету (за відповідним кодом класифікації доходів бюджету) і отримувачем цих коштів є - «УК у ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА, код 37995466, Банк отримувача Казначейство України, код банку 899998». За текстом численних відповідей Відповідача 2 - Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві не заперечується факт отримання витребуваних Позивачем коштів, визнається можливість в межах повноважень здійснення виплати саме їх підрозділом (копії листування щодо зазначеного додано до позовної заяви) та, одночасно, систематично порушуються права Позивача - виплата суб'єктом владних повноважень сплачених Позивачем до державного бюджету коштів не здійснена і безпідставно утримується Відповідачем 2. Відповідно, зазначені Відповідачем 2 аргументи не відповідають фактичним обставинам справи, а позиція Позивача підтверджується належними аргументами, зазначеними за текстом позовної заяви та доказами долученим останнім.

7. Стислий виклад відповіді Позивача на відзив відповідача 3.

Позивачем 04.11.2025 подано до суду Відповідь на Відзив відповідача 3, в якому зазначено, що з моменту прийняття Відповідачем 1 рішення від 28.05.2020 №329-р сплачений позивачем штраф не є незаконно застосованим та безпідставно сплаченим, відповідно, до порядку його повернення не може застосовуватись механізм повернення «помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» коштів. Кошти сплачені позивачем - не відповідають правовій природі та порядку їх повернення, визначеного Порядком №787.

Щодо посилання відповідача 3 про те, що останній є неналежним відповідачем у справі, позивач зазначає, що з моменту прийняття відповідачем 1 рішення АМК України від 28.05.2020 №329-р, утримання грошових коштів є безпідставним і знаходиться в межах відповідальності відповідача 3, як правонаступника Миколаївського ТВ.

8. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 залишено без руху позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту). Надано позивачу строк для усунення недоліків.

11.08.2025 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.09.2025.

03.09.2025 через систему «Електронний суд» від Антимонопольний комітет України надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління державної казначейської служби України в місті Києві надійшов відзив на позовну заяву.

08.09.2025 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) надійшло клопотання про залучення співвідповідача у справі № 910/9510/25 - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

11.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 заяву Учень О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

17.09.2025 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача 1.

17.09.2025 у судове засідання не з'явився відповідач 2 (представник). Ухвала суду від 19.08.2025 була направлена відповідачу 2 в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене, відповідач 2 повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача 2 (представника) клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, призначене на 17.09.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано. Також відповідачем 2 (представником) не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» клопотань про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 22.10.2025. Клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) про залучення співвідповідача у справі №910/9510/25 задоволено. Залучено до участі у справі №910/9510/25 співвідповідача - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

22.10.2025 через систему «Електронний суд» від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява (клопотання) про відкладення підготовчого засідання.

22.10.2025 у засідання з'явились представник позивача та представник відповідача 1.

Представник відповідача 2 у підготовче засідання 22.10.2025 не з'явився. Ухвала суду від 17.09.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, призначене на 22.10.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано. Також відповідачем не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» клопотань про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представників.

Представник відповідача 3 у підготовче засідання 22.10.2025 не з'явився. Ухвала суду від 17.09.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від представника відповідача 3 надійшла заява через систему «Електронний суд» від 22.10.2025, у якій представник просить Суд відкласти підготовче засідання на іншу дату та час, достатній для реалізації права на подання відзиву на позовну заяву з урахуванням встановленого для цього Судом строку. Розгляд цього клопотання здійснити за відсутності представника Відділення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 клопотання представника Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про відкладення підготовчого засідання від 22.10.2025 задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у даній справі на 19.11.25 о 11:45 год.

28.10.2025 через систему «Електронний суд» від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву.

04.11.2025 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) надійшла відповідь на відзив відповідача 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 виправлено описку в повному тексті ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/9510/25. Вважається вірним та викладено резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/9510/25, в наступній редакції, шляхом виправлення пункту 3 на: «Відкласти підготовче засідання у даній справі на 19.11.25 о 11:15 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 19», виправлення описки, не зачіпає суті та змісту процесуального рішення (ухвали).

У судове засідання 19.11.2025 з'явилися представник позивача та представник відповідача та відповідача 3.

Представник відповідача 2 не з'явився у засідання. Ухвала суду від 22.10.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, призначене на 19.11.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано. Також відповідачем не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» клопотань про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 17.12.25.

08.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 заяву Вірта Сергія Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника відповідача 3 - Вірта Сергія Олеговича у розгляді справи № 910/9510/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі Електронний суд (адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 ). Судове засідання, призначене на 17.12.2025 о 12:30 год. у справі № 910/9510/25 вирішено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 засідання у справі № 910/9510/25 призначено на 22.12.25.

У судове засідання 22.12.2025 з'явилися представники позивача, відповідача 1, відповідача 3.

22.12.2025 у судове засідання не з'явився відповідача 2 (представник). Ухвала суду від 17.12.2025 була направлена відповідачу 2 в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач 2 повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача 2 (представника) клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, призначене на 22.12.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано. Також відповідачем 2 (представником) не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» клопотань про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представників.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 22.12.2025 з'явилися представники позивача, відповідача 1, відповідача 3.

22.12.2025 у судове засідання не з'явився відповідач 2 (представник).

22.12.2025 у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

22.12.2025 у судовому засіданні представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечував та у позові просив відмовити повністю.

22.12.2025 у судовому засіданні представник відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечував та у позові просив відмовити повністю.

22.12.2025 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штраф» у справі № 1-26.250/40-2019 (надалі за текстом - Рішення антимонопольного комітету) постановлено:

1. Визнати дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770), які полягають у ненаданні повної інформації, а саме - на питання пунктів 4, 7, 9 вимоги голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2019 № 64-02/450/11 у 10-денний строк з дня її отримання, протягом якого мала бути надана інформація на пункти 1- 10.1 цієї вимоги, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

2. За вчинення порушення, вказаного у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Державне підприємства «Адміністрація морських портів України» (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770) штраф відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

3. Визнати дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770), які полягають в ненаданні повної інформації на питання пункту 16 вимоги голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2019 № 64-02/450/11 у 15-денний строк, протягом якого мала бути надана інформація на пункти 11-16 цієї вимоги, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

4. За вчинення порушення, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накласти на Державне підприємства «Адміністрація морських портів України» (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770) штраф відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

5. Зобов'язати Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії надати вичерпну інформацію на питання пункту 7 вимоги голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2019 № 64-02/450/11 у місячний строк з дня одержання рішення у даній справі.

Позивачем на виконання пунктів 2, 4 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штраф» у справі № 1-26.250/40-2019 сплачено штраф, що підтверджуються платіжними дорученнями № 4516 від 24.12.2019 та № 4517 від 24.12.2019.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 №329-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш у справі №1.26.250/40-2019» постановлено: « 1) Змінити пункт 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш у справі №1-26.250/40-2019, виклавши його в такій редакції: « 1. Визнати дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770), які полягають у поданні інформації на вимогу голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2019 №64-02/450/11 не в повному обсязі у встановлений строк, порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки».

2. Залишити без змін пункт 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш у справі №1-26.250/40-2019.

3. Скасувати пункти 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш у справі №1-26.250/40-2019.

31.07.2020 за вх. №400/26/ОВ на адресу ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) надійшов лист Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.07.2020 № 64-02/1049 (відповідь на вимогу кредитора №1450/26-01-01 від 15.07.2020) щодо задоволення вимог кредитора, в якому надано роз'яснення порядку повернення сплачених, на виконання пп. 3 та 4 Рішення антимонопольного комітету, коштів в рахунок оплати штрафу, та надано Позивачу Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (від 24.07.2020 №64-02/1055).

Відповідно до вказаного Подання Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить повернути ДП «АМПУ» в особі ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) з державного бюджету кошти у сумі 68 000 гривень з найменуванням платежу «Адміністративні штрафи та санкції» за кодом класифікації доходів бюджету 21081100, що сплачені згідно платіжного доручення від 24.12.2019 № 4516.

31.08.2020 Позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджету №1796/26-01-01/вих/26.

01.10.2020 Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві на адресу Херсонської філії ДП «Адміністрація морських портів України» направило лист за №05-08/9764, відповідно до якого останньому відмовлено в поверненні коштів з рекомендацією отримати оригінал відповідного подання Антимонопольного комітету України, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (зі змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням надходжень за ККДБ 21081100 здійснює Антимонопольний комітет України.

Відповідно до цього, Позивач звернувся із заявою від 23.10.2020 №2378/26-01-01 до Антимонопольного комітету України.

26.11.2020 Антимонопольний комітет України направив лист на адресу Позивача за №300-203/02-16274, відповідно до якого зазначив: «Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - Перелік). Зазначеним Переліком визначено органи, які контролюють справляння надходжень бюджету за кодом класифікації 21081100. Одним із органів за даною класифікацією, є Комітет. Також здійснювати контроль можуть і інші органи державної влади та інші державні органи. В даному випадку, територіальне відділення Комітету є державним органом, який здійснює контроль за справлянням надходжень до Державного бюджету України за рішенням адміністративної колегії територіального відділення Комітету від 24.10.2019 № 31-ш.».

Вказаний лист Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 300-20.3/02-16274 направлено до Головного управлінням Державної казначейської служби України, разом з повторною Заявою щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету від 07.12.2020 № 2764/26-01-01/Вих ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП).

Крім того, 07.12.2020 Позивач звернувся до Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджету №2764/26-01-01/Вих.

Однак, Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві листом №05-08/675 від 16.01.2021 повторно розглянуло заяву про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету від 07.12.2020 №2764-26/01-01/Вих та в якому зазначило, що для здійснення повернення коштів з державного бюджету в сумі 68 000 грн необхідно звернутися до Офісу великих платників податків ДПС для оформлення висновку на повернення помилково та/або надміру сплачених сум, на підставі якого Головне управління Казначейства здійснить повернення коштів.

Разом з тим, 23.06.2025 Позивач звернувся до Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджету №130/26-01-01/Вих.

10.07.2025 Головне управління Державної казначейської служби України на адресу Позивача направило лист №05-08.1-10/7045, в якому зазначено, що з метою повернення коштів у сумі 68 000 грн позивачу запропоновано звернутися до органу, що контролює справляння надходжень по коду доходів 21081100, відповідно до Постанови, для оформлення електронного подання на підставі якого Головне управління Казначейства здійснить повернення коштів у визначені законодавством терміни.

Відтак, оскільки відповідачі добровільно не повернули безпідставно отримані кошти, позивач звернувся із даним позовом на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, як вказує позивач, сума штрафу, яка була перерахована до бюджету на підставі пунктів рішення про застосування такого стягнення, які надалі були скасовані рішенням Антимонопольного комітету України, підлягає стягненню на користь позивача згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувані, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у сумі 68 000 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідачі обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме копії: Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш; Рішення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 №329-р; платіжного доручення №4516 від 24.12.2019; листа Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.07.2020 № 64-02/1049; Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету Миколаївського обласного 16 територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.07.2020 № 64- 02/1055; Заяви про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету від 31.08.2020 № 1796/26-01-01/Вих; заяви про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету від 07.12.2020 № 2764/26-01-01/Вих; заяви про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету №130/26-01-01/Вих 23.06.2025; листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 01.10.2020 № 05-08/9764; листа Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 300-20.3/02- 16274; листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-08/675 від 16.01.2021; листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-08.1-10/7045 від 10.07.2025; сторінки з Журналу опрацювання (Акт, лист органів державної влади №553/26/ОВ від 08.10.2020 (ГУ ДКСУ М.КИЇВ) з системи електронного документообігу Позивача; листа ДП «АМПУ» від 12.08.2022 року № 1761/10-04-01/Вих; листа-відповіді Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 30.08.2022 року №5347/6/31-00-07-02-01; довіреності ДП «АМПУ» від 05.05.2025 № 1364/10-11-01/Вих; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.05.2025; розпорядження від 07.05.2020 №5-рп «Про внесення змін до розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (зі змінами); розпорядження від 28.11.2019 №23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України»; розпорядження від 28.11.2019 №23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України», судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статей 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відділення як державний орган, що входить в систему органів АМК України здійснює свою діяльність та реалізує владні повноваження виключно в рамках та відповідно до Конституції України, законів України «Про антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих Законів.

Виходячи із положень вказаних законодавчих актів, до повноважень Відділення належить, зокрема розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.

Згідно до ч. 14 ст. 56 «Про захист економічної конкуренції» суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до виключної компетенції Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу належить: перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України, перевірка законності та обґрунтованості постанов про адміністративні правопорушення, винесених державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України. Це обмеження не розповсюджується на випадки перевірок, розслідувань і судових розглядів відповідними правоохоронними органами і судами.

Згідно ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема перевіряти рішення адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України.

11.12.2019 Позивач звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою №2713/26-01-01/Вих/26 (зареєстрована в Комітету 17.12.2019 за №8-01/47-пр) про перевірку Рішення №31-рш.

Розпорядженням Голови Комітету заяву Позивача про перевірку Рішення №31-рш прийнято до розгляду.

1) Змінити пункт 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш у справі №1-26.250/40-2019, виклавши його в такій редакції: « 1. Визнати дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770), які полягають у поданні інформації на вимогу голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2019 №64-02/450/11 не в повному обсязі у встановлений строк, порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки».

3. Скасувати пункту 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш у справі №1-26.250/40-2019.

Щодо посилань Відповідача 1 у відзиві на позовну заяву про те, що належним відповідачем у даному спорі є Південне міжобласне територіальне відділення Комітету, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 року в справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 року в справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 року в справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 року в справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 року в справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 року в справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року в справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 року в справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).

Матеріалами справи встановлено, що Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 31-ріш від 24.10.2019 по справі № 1-26.250/40-2019 постановлено:

« 1. Визнати дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії (ідентифікаційний код юридичної особи 38727770), які полягають у ненаданні повної інформації, а саме - на питання пунктів 4, 7, 9 вимоги голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2019 № 64-02/450/11 у 10-денний строк з дня її отримання, протягом якого мала бути надана інформація на пункти 1- 10.1 цієї вимоги, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

На виконання пунктів 2,4 резолютивної частини Рішення антимонопольного комітету Херсонською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Херсонського морського порту) (надалі за текстом - ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) сплачено штраф, що підтверджуються платіжними дорученнями № 4516 від 24.12.2019 та № 4517 від 24.12.2019.

В подальшому, Рішенням Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 329-р (копія додається) скасовані пункти 3,4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 № 31-ріш у справі № 1.26.250/40- 2019.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Позивач у даній справі заявляє вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (код ЄДРПОУ 38728533, 73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, буд. 4) грошові кошти в сумі 68 000,00 грн (шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок).

Крім того, суд зазначає, що штраф був сплачений у межах виконання Рішення від 24.10.2019 №31-ріш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», в межах повноважень було ухвалено саме Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22440366), яке є самостійною юридичною особою, і відповідно до пункту 3.1. розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (зі змінами) з 01.06.2020 припинено виконання функцій Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, визначених Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №291/5482. Пунктом 3.2. визначено Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 20992104) правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22440366). Крім того, З 01.06.2020 виконання функцій, що були віднесені до компетенції Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, покладено на Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Крім того, 03.06.2020 змінено найменування юридичної особи - Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), при цьому інших змін до установчих документів не внесено.

Так, 19.02.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 виснувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325«б»).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що позивач фактично пред'явив вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (код ЄДРПОУ 38728533, 73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, буд. 4) грошових коштів у сумі 68 000 грн до неналежного відповідача 1 (Антимонопольного комітету України).

Крім того, суд зазначає, що позивач правомірно зазначив відповідачем 3 Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до якого перейшли функції та повноваження Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, дії якого зумовили виникнення спору, з огляду на наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статті 56 ГПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №914/1404/22.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №910/8252/21, від 22.02.2021 у справі №910/6336/19, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

До того ж, як зазначалося вище, стороною, зобов'язаною повернути позивачеві кошти, безпідставно сплачені ним у вигляді штрафу, є держава в особі відповідних уповноважених органів, і перебування останніх у процедурі ліквідації (реорганізації тощо) не повинно стати перешкодою для відновлення прав позивача.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №280/4670/20).

Відповідно до пункту 3.1. розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 07.05.2020 №5-рп) з 01.06.2020 припинено виконання функцій Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22440366) шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104). Визначено Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104) правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22440366).

03.06.2020 змінено найменування юридичної особи - Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), при цьому інших змін до установчих документів не внесено.

19.02.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Таким чином, на підставі розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 07.05.2020 №5-рп) до правонаступника всіх майнових прав та обов'язків - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України перейшли як функції та повноваження, що виконувалися Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, так і майнові права та обов'язки.

Щодо залучення до участі у справі відповідачем 2 Головного управління Державної казначейської служби України суд зазначає, що повернення позивачу коштів, сплачених на підставі пунктів 3, 4 Рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 №31-ріш, яке в подальшому було скасовано Рішенням Антимонопольного комітету України від 28.08.2020 №329-р в частині пунктів 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення від 24.10.2019 №31-ріш, може здійснюватися лише за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює стягнення коштів державного бюджету.

За цих обставин позивач правомірно зазначив відповідачем 2 Головне управління Державної казначейської служби України.

Щодо посилань відповідача 2, відповідача 3 на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, суд зазначає, що цей Порядок застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Оскільки сума штрафу, яку до бюджету перерахував позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок N 787 на спірні правовідносини не поширюється.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і восьмий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів)

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем на виконання пунктів 2,4 резолютивної частини Рішення антимонопольного комітету Херсонською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Херсонського морського порту) сплачено штраф, що підтверджуються платіжними дорученнями № 4516 від 24.12.2019 та № 4517 від 24.12.2019.

В подальшому, Рішенням Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 329-р скасовані пункти 3,4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 № 31-ріш у справі № 1.26.250/40- 2019.

Отже, судом встановлено, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після скасування Антимонопольним комітетом України рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

Також, у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21 зазначено таке: "беручи до уваги наявність протилежної практики Великої Палати Верховного Суду (у справах № 910/15295/18 і № 910/5880/21) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (№ 489/6624/15-ц) щодо застосування приписів Порядку № 787 і ЦК України, з огляду на висновки, викладені у цій постанові, задля гарантування юридичної визначеності у подібних правовідносинах стосовно повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатньої правової підстави (після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про накладення штрафу) Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10 липня 2019 року у справі №489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно Порядком № 787, тобто у позасудовому порядку».

Вищенаведене спростовує доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов.

Отже, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту - є ефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи вказаної норми та з урахуванням вищенаведеної практики суду касаційної інстанції щодо її застосування, суд дійшов висновку про те, що спірна сума підлягає стягненню на користь позивача в порядку ст.1212 ЦК України, оскільки в даному випадку відсутні будь-які правові підстави для утримання в Державному бюджеті коштів у сумі 68 000, 00грн сплачених позивачем в якості штрафу на виконання рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019.

Суд зазначає, що кошти підлягають стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з будь-кого з визначених позивачем відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб'єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 68 000 грн, які утримуються без достатньої правової підстави, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, №274).

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) підлягають задоволенню.

За викладених обставин, у зв'язку із задоволенням позову та враховуючи, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через органи державної влади, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) - задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, місто Київ, пр. Берестейський, 14; ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, просп. Ушакова (Незалежності), буд. 4; ЄДРПОУ 38728533) грошові кошти в сумі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24.12.2025.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА

Попередній документ

132868495

Наступний документ

132868497

Інформація про рішення:

№ рішення:	132868496
№ справи:	910/9510/25
Дата рішення:	22.12.2025
Дата публікації:	25.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (22.12.2025)
Дата надходження:	31.07.2025
Предмет позову:	повернення з Держбюджету безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 68 000,00 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

17.09.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
22.10.2025 12:45	Господарський суд міста Києва
19.11.2025 11:15	Господарський суд міста Києва
17.12.2025 12:30	Господарський суд міста Києва
22.12.2025 15:30	Господарський суд міста Києва