ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/7370/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у закритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ексім" про стягнення 5 715 810,00 грн., за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 5 715 810,00 грн., з яких 3 252 900,00 грн. штрафу та 2 462 910,00 грн. пені за Державним контрактом № 22/2-160-VDK-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 19.02.2025 року на підставі статей 509, 525, 526, 530, 610, 625, 627, 628, 629, 631, 638, 655, 663, 664, 712 Цивільного кодексу України та статей 173, 188, 193, 265 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2025 року та вирішено розгляд справи № 910/7370/25 проводити в закритому судовому засіданні.
25.07.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на об'єктивні та незалежні від волі відповідача обставини, а також клопотання про зменшення розміру штрафних санкції на 99%.
25.07.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
30.07.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про залучення у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, іноземних суб'єктів господарювання - компанію "As Top Consultants" SRL та компанію "Great Bear Tehnology-Bulgaria LTD".
25.08.2025 року компанією "Great Bear Tehnology-Bulgaria LTD" до суду подано клопотання про залучення у справі її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
20.10.2025 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 20.10.2025 року судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотанні відповідача про залучення у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, іноземних суб'єктів господарювання у зв'язку з його необґрунтованістю, а також відмовлено у задоволенні клопотанні компанії "Great Bear Tehnology-Bulgaria LTD" у залученні у справі її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.11.2025 року.
У судовому засіданні 19.11.2025 року судом оголошено перерву у справі на 15.12.2025 року.
15.12.2025 року позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи призначеної на 15.12.2025 року за відсутності представника позивача.
У судове засідання 15.12.2025 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.02.2025 року між Міністерством оборони України "Агенція оборонних закупівель" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ексім" (відповідач, виконавець) укладено Державний контракт № 22/2-160-VDK-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (Контракт), відповідно до умов пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів (Додаток № 1 до Контракту) (специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність товару наведено в Додатку № 2 до Контракту.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту вартість (ціна) товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі пропозиції виконавця.
Згідно з пунктом 3.4 Контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі товару за контрактом.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
У відповідності до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з пунктом 11.1 Контракту останній набирає чинності з дати його укладання та діє до 20.07.2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань до повного виконання.
Пунктом 12.1 Контракту погоджено, що умовами припинення (розірвання) Контракту є: взаємна домовленість сторін (у разі, якщо відпала потреба у державного замовника у товарі); скасування (зміна) запиту на постачання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою для закупівлі Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на 2025, на підставі якого укладено Контракт; продовження строку дії обставин непереборної сили більш як 60 (шістдесят) календарних днів; закінчення строку дії цього Контракту; рішення суду, що набрало законної сили; в односторонньому порядку замовником у разі істотного порушення умов Контракту виконавцем, що створює реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил України в умовах стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема, але не виключно у разі порушення виконавцем строків поставки товару більше ніж 31 календарний день; на інші умови, визначені законодавством.
Специфікацією товарів, яка є додатком до Контракту між сторонами погоджено поставку товару у кількості 300 комплектів у строк до 20.03.2025 року на загальну суму 46 470 000,00 грн.
Втім, відповідач у визначений строк товар не поставив, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та сторонами.
У зв'язку з не поставкою товару 26.03.2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату суми коштів, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за Контрактом, яка була залишена без задоволення.
У подальшому позивачем направлено повідомлення про розірвання Контракту за вих. № 24-8416 від 07.05.2025 року в односторонньому порядку відповідно до пункту 12.1 Контракту з 13.05.2025 року
За таких обставин, у зв'язку з порушенням умов контракту зі сторони відповідача, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 5 715 810,00 грн., з яких 3 252 900,00 грн. штрафу та 2 462 910,00 грн. пені.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у встановлений строк обов'язку за контрактом щодо поставки товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій з урахуванням умов Контракту.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 3 252 900,00 грн. та пені в розмірі 2 462 910,00 грн. судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Контрактом строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, в якому відповідач посилається на відсутність доказів понесення позивачем збитків та зазначає, що штрафні санкції є неспіврозмірними та невиправданими, окрім того відповідач зазначає про те, що не поставка товару відбувалася не з вини останнього, надавши при цьому відповідне документальне підтвердження (листування, договори з третіми особами, докази оплати тощо), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 року у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 року у справі № 922/1716/20).
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 року у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 року у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 року у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 року у справі № 916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 року у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 року у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, компенсаційний характер неустойки, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, а відтак вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 626 450,00 грн. та штраф у розмірі 1 231 455,00 грн.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010 року). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16.
Таким чином, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ексім" (01001, місто Київ, провулок Рильський, будинок 6; ЄДРПОУ: 44975160) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2; ЄДРПОУ: 44725823) 1 626 450 (один мільйон шістсот двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1 231 455 (один мільйон двісті тридцять одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн 00 коп. пені та 68 589 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 72 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.12.2025.
Суддя С.О. Чебикіна