ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2025Справа № 910/11809/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/11809/25.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ-ТРЕЙДИНГ ЛТД»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ГРУП»
про стягнення 241 467, 27 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТТ-ТРЕЙДИНГ ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ГРУП» про стягнення 241 467, 27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №05/09-23 від 05.09.2023, в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 241 467, 27 грн, з яких: 178 143, 58 грн - основний борг; 27 072, 94 грн - пеня; 6 478, 90 грн - 3% річних; 29 771, 85 грн - інфляційні втрати.
06.10.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 06.10.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
10.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
16.10.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/11809/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
05.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТТ-ТРЕЙДИНГ ЛТД», як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ГРУП», як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №05/09-23.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разів до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору сторони письмово не повідомлять про його припинення, то строк дії даного договору продовжується до 31 грудня 2024 року (пункт 10.1. договору №05/09-23 від 05.09.2023).
В розділі 11 договору №05/09-23 від 05.09.2023 сторони узгодили, що при виконанні умов даного договору може здійснюватись обмін документами в форматі електронних документів із застосуванням до них КЕП/ЕЦП за допомогою системи електронного документообігу «M.E.DOC».
Згідно пункту 1.1. та 1.2. договору №05/09-23 від 05.09.2023, постачальник зобов'язується (поставити) передати покупцеві металопрокат в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у видаткових накладних та рахунках постачальника (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами даного договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією є товар зазначений в одній видатковій накладній.
Пунктами 3.1., 3.5. та 3.7. договору №05/09-23 від 05.09.2023 встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до рахунків постачальника та видаткових накладних, якщо інше не передбачено сторонами у специфікації. Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю або названому покупцем перевізнику. Постачальник не несе відповідальності за втрату, псування або пошкодження товару після оформлення товарно-транспортної накладної / видаткової накладної. Датою поставки (передачі) товару покупцю вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника, вказана у видатковій накладній на відвантаження товару.
Відповідно до пункту 2.3. договору №05/09-23 від 05.09.2023, на підставі погоджених сторонами заявок, а також на підставі інших документів (наданих покупцем) до договору, постачальник формує для покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки товару.
У відповідності до пункту 2.1. договору №05/09-23 від 05.09.2023, ціна товару, що поставляється, згідно даного договору, встановлюється в гривнях та вказується у рахунках постачальника та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару включає в себе вартість тари та упаковки.
В пункті 6.1. договору №05/09-23 від 05.09.2023 сторони узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури постачальником, на умовах 100% попередньої оплати за товар. У випадку перевищення цього строку, рахунок-фактура є недійсним, а покупець зобов'язаний узгодити з постачальником асортимент, кількість та ціни на замовлений товар. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
10.04.2024 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №998 на суму 52 431, 90 грн, яка підписана представниками сторін ЕЦП. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1845 від 10.04.2024. Відповідач в свою чергу здійснив оплату 05.07.2024 на суму 25 100, 00 грн та 11.07.2024 на суму 8 300, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1971, №1986.
26.04.2024 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №1151 на суму 71 080, 17 грн, яка підписана представниками сторін ЕЦП. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №2145 від 25.04.2025. Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.
01.05.2024 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №1195 на суму 39398, 71 грн, яка підписана представниками сторін ЕЦП. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №2225 від 01.05.2025. Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.
04.07.2024 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №1815 на суму 36 902, 40 грн, яка підписана представниками сторін ЕЦП. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3270 від 03.07.2024. Відповідач в свою чергу здійснив оплату 04.07.2025 на суму 16 902, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1967.
12.07.2024 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №1873 на суму 8 332, 80 грн, яка підписана представниками сторін ЕЦП. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3394 від 11.07.2024. Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.
24.07.2024 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №1979 на суму 30 350, 15 грн, яка підписана представниками сторін ЕЦП. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3468 від 17.07.2024. Відповідач в свою чергу здійснив оплату 18.07.2024 на суму 5 800, 00 грн, 24.07.2024 на суму 1 000, 00 грн, 24.07.2024 на суму 1 250, 15 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2012, №2017, №2018.
04.08.2025 позивач засобами поштового зв'язку надіслав відповідачу претензію вих.№409 від 03.08.2025, в якій вимагав не пізніше трьох робочих днів з дати отримання претензії погасити борг за договором №05/09-23 від 05.09.2023, зокрема щодо поставок товару 10.04.2024, 26.04.2024, 01.05.2024, 04.07.2024, 12.07.2024, 24.07.2024.
Проте, позивач під час досудового врегулювання спору бажаного результату не досяг.
Згідно пунктів 7.2. та 7.3. договору №05/09-23 від 05.09.2023, при прострочці виконання зобов'язань по оплаті товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого платежу в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки платежу. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 178 143, 58 грн, а також додатково пеню у розмірі 27 072, 94 грн, 3% річних у розмірі 6 478, 90 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 771, 85 грн.
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 241 467, 27 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 525, 526, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №05/09-23 від 05.09.2023 в частині своєчасної і повної оплати за поставлений товар.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №05/09-23 від 05.09.2023 в квітні, травні та липні 2024 року здійснив поставку обумовленого товару, а відповідач в свою чергу не здійснив своєчасну та повну оплату за прийнятий товар.
Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в неоплаченій сумі за прийнятий товар, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку та додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 16.10.2025 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «ДИМОВЕНТ ГРУП» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.
Так, ухвалу від 16.10.2025 відповідач отримав 16.10.2025 о 17:33.
Тому, в силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що відповідач отримав ухвалу суду від 16.10.2025 - 17.10.2025.
Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11809/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи був порушений відповідачем обов'язок по оплаті за поставлений позивачем товар у квітні, травні та липні 2024 року?
- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами невиконання відповідачем вчасно та в повному обсязі зобов'язань по договору №05/09-23 від 05.09.2023 в частині здійснення оплати?
- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних, інфляційні втрати відповідачу?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи обґрунтовано позивачем розрахунок сум, що підлягає стягненню?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).
Як підтверджено матеріалами справи, 05.09.2023 між сторонами укладено договір поставки №05/09-23, за умовами якого позивач зобов'язується поставити відповідачу металопрокат в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у видаткових накладних та рахунках постачальника, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами даного договору.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 стаття 632 Цивільного кодексу України).
В пункті 2.1. договору №05/09-23 від 05.09.2023 вказано, що ціна товару, що поставляється, встановлюється в гривнях та вказується у рахунках постачальника та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).
З умов договору №05/09-23 від 05.09.2023 вбачається, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Поставка вважається виконаною в момент передачі партії товару покупцю. Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару зі складу позивача, вказана у видатковій накладній на відвантаження товару.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив поставку обумовленого товару на загальну суму 238 496, 13 грн відповідачу за наступними видатковими накладними: (1) №998 від 10.04.2024 на суму 52 431, 90 грн; (2) №1151 від 26.04.2024 на суму 71 080, 17 грн; (3) №1195 від 01.05.2024 на суму 39 398, 71 грн; (4) №1815 від 04.07.2024 на суму 36 902, 40 грн; (5) №1873 від 12.07.2024 на суму 8 332, 80 грн; (6) №1979 від 24.07.2024 на суму 30 350, 15 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані керівниками товариств за допомогою ЕЦП через систему електронного документообігу «M.E.DOC», використання якої узгоджено між сторонами в Розділі 11 договору №05/09-23 від 05.09.20
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 стаття 693 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 6.1. договору №05/09-23 від 05.09.2023, оплата товару відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури постачальником, на умовах 100% попередньої оплати за товар.
Позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату за поставлений товар, а саме: (1) №1845 від 10.04.2024 на суму 52 431, 90 грн; (2) №2145 від 25.04.2025 на суму 71 080, 17 грн; (3) №2225 від 01.05.2025 на суму 39 398, 71 грн; (4) №3270 від 03.07.2024 на суму 36 902, 40 грн; (5) №3394 від 11.07.2024 на суму 8 332, 80 грн; (6) №3468 від 17.07.2024 на суму 30 350, 15 грн.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар за
- видатковою накладною №998 від 10.04.2024 (рахунок №1845 від 10.04.2024) у загальному розмірі 33 400, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1971 від 05.07.2024 (25 100, 00 грн), №1986 від 11.07.2024 (8 300, 00 грн);
- видатковою накладною №1815 від 04.07.2024 (рахунок №3270 від 03.07.2024) у розмірі 16 902, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1967 від 04.07.2024;
- видатковою накладною №1979 від 24.07.2024 (рахунок №3468 від 17.07.2024) у загальному розмірі 8 050, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2012 від 18.07.2024 (5 800, 00 грн), №2017 від 24.07.2024 (1 000, 00 грн), №2018 від 24.07.2024 (1 250, 15 грн).
Таким чином, зі сторони відповідача залишилась неоплачена сума за поставлений позивачем товар у розмірі 180 143, 58 грн. Зазначена сума вказана в доданій до позовної заяви позивачем довідки оборотно-сальдової відомості по рахунку за серпень 2025 року.
Проте, в даному позові позивач заявляє суму основного боргу у розмірі 178 143, 58 грн.
Крім того, судом встановлено, що у розрахунках суми заборгованості щодо поставленого товару за видатковою накладною №1979 від 24.07.2024 позивачем зазначено, що неоплаченою залишилась сума у розмірі 20 300, 00 грн.
Натомість, в матеріалах справи наявні докази часткового здійснення оплати за зазначеною видатковою накладною у загальному розмірі 8 050, 00 грн, а враховуючи те, що поставка товару була здійсненна на суму 30 350, 15 грн, неоплаченою залишається сума у розмірі 22 300, 00 грн.
Проте, враховуючи приписи частини 1 статті 14 та частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає даний спір у заявлених позивачем розмірах грошових сум до стягнення.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 стаття 530 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з невиконанням відповідачем власних зобов'язань щодо здійснення повної оплати за отриманий товар, позивач, 04.08.2025 направив відповідача засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань претензію вих.№409 від 03.08.2025 в якій вимагав погасити наявну заборгованість за договором 05/09-23 від 05.09.2023, зокрема щодо поставок товару 10.04.2024, 26.04.2024, 01.05.2024, 04.07.2024, 12.07.2024, 24.07.2024. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями поштової накладної №031900596190, описом вкладення та фіскальним чеком оператора поштового відділення АТ «Укрпошта».
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).
Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надані докази здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №998, №1151, №1195, №1815, №1873, №1979 у розмірі 178 143, 58 грн.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та не надано доказів, які б свідчили про виконання ним зобов'язань з оплати отриманого товару в повному обсязі.
Отже, обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовані.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
(2) Щодо пені.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 27 072, 94 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Пунктом 7.2. договору №05/09-23 від 05.09.2023 передбачено, що при прострочці виконання зобов'язань по оплаті товару, відповідача сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки платежу.
Позивач надав розрахунки пені щодо кожної видаткової накладної окремо. В розрахунку зазначено, що пеня нараховується в межах 6 місяців.
Суд, здійснивши перевірку правильності здійснення нарахування пені зазначає ,що розрахунок є арифметично не вірним.
Відтак, суд здійснивши власний розрахунок на суми заборгованості щодо кожного періоду, розпочинаючи з дат прострочення, які зазначені позивачем з урахуванням 6 місячного обмеження зазначає, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 23 455, 53 грн.
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 478, 90 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 771, 85 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що під час перевірку судом встановлено, що він є арифметично не правильним.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відтак, суд, здійснивши перерахунок, зазначає, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 29 356, 02 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд».
Таким чином, в силу приписів частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви через систему «Електронний суд» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір без застосування коефіцієнту пониження у розмірі 8 705, 13 грн, що підтверджується долученою до позовної заяви платіжною інструкцією №3616 від 29.05.2025.
Отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 897, 61 грн.
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору (2 897, 61 грн) на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 5 807, 52 грн, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права звернутись до суду в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивач заявив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн та в прохальній частині позовну просив покласти судові витрати на відповідача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- копію ордера серії АА №1071114 від 22.09.2025;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1304 від 25.12.2017;
- копію договору про надання правничої допомоги №2700725 від 07.07.2025;
- копію додаткової угоди №1 від 07.07.2025 до договору про надання правничої допомоги №2700725 від 07.07.2025;
- копію рахунка на оплату №909 від 15.08.2025;
- копію платіжною інструкції №3646 від 16.09.2025;
- копія довідки від про зарахування коштів №3646 від 16.09.2025.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
07.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТТ-ТРЕЙДИНГ ЛТД», як клієнтом (позивач) та Адвокатським бюро «Любаренко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №2700725, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу обсягом та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно пункту 4.1. договору №2700725 від 07.07.2025, юридичну допомогу, що надається Адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях відповідно до додаткової угоди до даного договору.
В додатковій угоді №1 від 07.07.2025 до договору №2700725 від 07.07.2025, сторони узгодили базову вартість години адвоката та, що входить до складу фактичних витрат.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
З рахунку на оплату №909 від 15.08.2025 у розмірі 45 000, 00 грн вбачається найменування послуги вказане: «підготовка та подача позову до Господарського суду міста Києва про стягнення коштів з ТОВ «ДИМОВЕНТ ГРУП».
Клієнт (позивач) у свою чергу оплатив надані адвокатським бюро послуги у розмірі 45 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3646 від 16.09.2025 та повідомленням про зарахування коштів №3646 від 16.09.2025.
Суд звертає увагу, що платіжна інструкція про оплату наданих послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Позивачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 45000, 00 грн.
Суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.
Суд констатує, що дана справа є не складною, розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а сама справа є малозначною.
Суд зазначає, що зміст позовних вимог свідчить про те, що правова позиція щодо спору, який виник між сторонами є сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, нових висновків Верховного Суду, які б кардинально змінили правову позицію щодо даного спору в період розгляду справи прийнято не було.
Загалом справа містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позиції та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників.
Крім того, судом взято до уваги, що позовні вимоги задоволені частково.
За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (241 467, 27 грн), складністю справи (малозначна), розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути відповідач у розмірі 45 000, 00 грн в межах даної справи на переконання суду не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору, складністю справи та ціною позову.
Тому, суд, з огляду на вище встановлені обставини, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
Натомість, оскільки, у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов'язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму витрат на професійну правничу допомогу позивача (7 000, 00 грн) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 6 883, 08 грн, інша частина витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ-ТРЕЙДИНГ ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ГРУП» про стягнення 241 467, 27 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ГРУП» (04108, м. Київ, проспект Європейського Союзу (Правди) буд. 31-А; ідентифікаційний код: 44654166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ-ТРЕЙДИНГ ЛТД» (08136, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 20А; ідентифікаційний код: 39532924) борг у розмірі 178 143 (сто сімдесят вісім тисяч сто сорок три) грн 58 коп., пеню у розмірі 23 455 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн 53 коп., 3% річних у розмірі 6 478 (шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 29 356 (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 02 коп., судовий збір у розмірі 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн 22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 08 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 617, 41 грн та інфляційних втрат у розмірі 415, 83 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких