номер провадження справи 19/106/23
16.12.2025 Справа № 908/2865/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-КОЗАК» (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 19, кв. 135, ідентифікаційний код юридичної особи 44848575)
до відповідача: Головного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Міськводоканал» Пологівської міської ради (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Робоча, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32359252)
про стягнення 1 126 714,96 грн
представники сторін
від позивача: Зарвій Р.Л. (ордер АЕ№1277276 від 16.04.2024), в режимі відеоконференції
від відповідача : не з'явився
14.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3115/08-07/23 від 14.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-КОЗАК» до відповідача Головного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Міськводоканал» Пологівської міської ради про стягнення 1 126 714,96 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 2/П від 31.12.2021 та Договором про відступлення права вимоги № 21 від 11.08.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 57, 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.п. 5.2,5.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, ст.ст. 175, 193, 530 ГК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 2/П від 31.12.2021 та договору про відступлення права вимоги № 21 від 11.08.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 справі присвоєно номер 908/2865/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 19.09.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк до 04.10.2023 для усунення недоліків.
02.10.2023 від позивача надійшла заява (вх. № 20831/08-08/23) на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, 03.10.2023 від позивача надійшла заява (вх. № 20925/08-08/23) про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2865/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/106/23, підготовче судове засідання призначено на 06.11.2023.
Ухвалою суду від 11.03.2024 зупинено провадження у справі № 908/2865/23 до набрання законної сили судовим рішенням у межах справи № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго» за результатами розгляду заяви про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 21 від 11.08.2022.
Щодо клопотання вільного слухача ОСОБА_1 , заявленого 06.02.2024 (вх. № 2822/08-08/24), про здійснення процесуального правонаступництва та передачу матеріалів справи для розгляду в межах справи № 908/2289/23, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Клопотання про здійснення процесуального правонаступництва та передачу матеріалів справи для розгляду в межах справи № 908/2289/23 залишено судом без розгляду, оскільки подано вільним слухачем, який не є учасником провадження у справі.
04.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-КОЗАК» через підсистему “Електронний суд» надійшла заява, відповідно до якої зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2024 у справі № 908/2289/23 заяву ТОВ "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" від 31.01.2024 року з урахуванням заяви від 21.02.2024 року задоволено; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги № 21 від 11.08.2022, який укладений між ТОВ "Інтер Козак" та ТОВ "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" із змінами та доповненнями. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 року рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2024 року у справі № 908/2289/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. З огляду на усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження, просить суд поновити провадження у справі № 908/2865/23.
Ухвалою суду від 05.12.2025 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 16.12.2025, 10-20.
Представник відповідача в судове засідання 16.12.2025 не з'явився, причину неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Присутній в засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав, просить позов задовольнити.
Позов ТОВ «ІНТЕР-КОЗАК» обґрунтовано наступним.
На виконання умов Договору №2/П від 31.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Вільна енергетична компанія «ПАЛІВЕНЕРГО» поставило відповідачу електричну енергію в період січень 2022-березень 2022 у загальній кількості 219958 кВт/год на суму 1136714,96 грн. Відповідач в порушення умов Договору отриману електроенергію не оплатив. 11.08.2022 між ТОВ «Вільна енергетична компанія «ПАЛІВЕНЕРГО» та ТОВ «ІНТЕР-КОЗАК» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги заборгованості відповідача за договором №2/П від 31.12.2021 в розмірі 1 126 714,96 грн.
Згідно відзиву, відповідач частково заперечує проти вимог, а саме проти нарахувань за березень 2022, частині вимог в розмірі 121 138,74 грн. просить відмовити. Заперечення відповідач обґрунтував введенням на території України воєнного стану та віднесенням Пологівської територіальної громади до територій тимчасово окупованих Російською Федерацією з 03.03.2022. Також вказує, що Російська Федерація, застосовуючи збройні сили проти України, як держава-окупант здійснює загальний контроль над окупованими територіями України, включаючи захоплення потужностей підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Міськводоканал» Пологівської міської ради. При повномасштабному вторгненні були пошкоджені електромережі, зруйновані опори та лінії електропередач, на території громади протягом 14 днів березня була відсутня електроенергія, відновлення здійснювалось поступово до 07.04.2025.
Також відповідач вказує, що за березень 2022 не укладався та не підписувався акт звірки розрахунків.
Відповідач також зазначає, що внаслідок бойових дій, ПАТ «Запоріжжяобленерго» фактично втратило контроль над здійсненням діяльності з розподілу електричної енергії на тимчасово окупованих територіях.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача вважає безпідставними, постачання електроенергії відповідачу у березні 2022 року здійснено відповідно до умов Договору. Факт реєстрації юридичної адреси відповідача на окупованій території, на думку позивача, не свідчить про відсутність уповноважених осіб відповідача на зазначеній території, які можуть здійснювати управління об'єктами відповідача, на які постачалась електроенергія. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач завертався до постачальника чи до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з заявами про вибуття з володіння об'єктів, належних відповідачу, на які за договором постачається електрична енергія та з заявами про необхідність припинення електропостачання на підставі договору.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 16.12.2025 заслухано вступне слово представника позивача, який позов підтримав, просить стягнути з відповідача борг за договором.
В засіданні суду 16.12.2025 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 16.12.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
31.12.2021 Головне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство «Міськводоканал» Пологівської міської ради (ділі-споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» (далі-постачальник) керуючись вимогами Закону України «При ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (ПРРЕЕ) з урахуванням Закону України «Про публічні закупівлі» уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №2/П від31.12.2021 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предметом закупівлі за цим Договором є «код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія)».
Строк (термін) поставки товару: з 01.01.2022 по 31.12.2022 ( п. 3.1 Договору).
Місце постачання товару визначено у Додатку 1 до цього Договору (п.3.4 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору, Загальна ціна (сума) Договору становить 7904955,4 грн,в т.ч. ПДВ - 1317492,54 грн, в тому числі:
- 5.1.1 за рахунок коштів місцевого бюджету 1 000 000,00 грн (враховуючи ПДВ 1666 666,67 грн);
- 5.1.2 за рахунок власних коштів Споживача 6 904 955,24 грн, враховуючи ПДВ - 1150 825,87 грн.
Пунктом п.5.2 Договору визначено, що ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у розрахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за цим Договором у розмірі, який зазначений у Додатку 2 до Договору та є чинний у відповідному розрахунковому періоді ( п.5.4 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.7 Договору, оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом оплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 15 років з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору та за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до цього Договору.
Згідно з п. 13.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
На виконання договірних зобов'язань ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» поставлено відповідачу електричну енергію про що складено акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії: № 2/П/33 від 31.0.2022 на суму 523 692,93 з ПДВ, за 95 760 кВт/год, №2/П/1038 від 28.02.2022 на суму 481 883,29 грн за 93971 кВт/год; №2/П/1473 від 31.03.2022 на суму 121 138,74 грн з ПДВ за 23623 кВт/год.
Акти за січень на лютий підписані обома сторонами Договору, сторони заперечень за ними не мають.
Акт за березень зі сторони відповідача не підписаний та ним не визнається.
Відповідно до матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача виник борг за поставлену електричну енергію в січні 2022 в розмірі 523 692,93 грн, лютому 2022 в розмірі 481 883,29 грн, в березні 2022 в розмірі 121 138,74 грн, що разом складає 1 126 714,96 грн.
11.08.2022 ТОВ «Вільна енергетична компанія «ПАЛІВЕНЕРГО» (далі - первісний кредитор) та ТОВ «ІНТЕР-КОЗАК» (далі- новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 21.
Відповідно до п.1 Договору, первісний кредитор відступає,а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності із: - Договором №2/П від 31.12.2021 (далі-Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та Головним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційне господарство «Міськводоканал» Пологівської міської ради (далі- боржник).
Згідно з п. 1.2 Договору, новий кредитор право замість первісного кредитора вимагати від Боржника спати грошових коштів у розмірі 1 126 714,96 грн.
Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в сумі 680 000,00 грн.
Відповідно до п.3.2 Договору, з моменту набрання чинності цим Договором незалежно від виконання Боржником його обов'язків перед Новим кредитором у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора, щодо погашення (компенсації) зобов'язання в розмірі, передбаченому п.2.1 цього Договору.
Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до Боржника в момент підписання сторонами цього Договору (п.4.1 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору, первісний кредитор протягом вісімнадцяти місяці з дати укладання цього Договору зобов'язаний передати письмове повідомлення Боржнику про відступлення права вимоги за цим Договором новому кредитору.
Невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України (норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Згідно з преамбулою Закону України «Про ринок електричної енергії» останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами першою - шостою статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «;Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 30.10.2018 року № 1314.
Між постачальником та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, яким узгоджено предмет договору, умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну та порядок розрахунків, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов'язки споживача та постачальника, відповідальність сторін, порядок зміни електропостачальника, порядок розв'язання спорів та форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За умовами пункту 3.1 Договору, договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками споживача та постачальника та скріплений печатками сторін.
Укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду {далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.
Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору \ постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно із частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до Відомості про обсяги очікування споживання електричної енергії за 2022 рік визначені обсяги споживання для кожного об'єкта споживача за його найменуванням, енергетичним ідентифікаційним кодом точки розподілу та періодом.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).
Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ).
Пунктами 8.6.1, 8.6.2 ККОЕЕ встановлено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
За умовами п. 8.6.9 ККОЕЕ у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
Відповідно до 8.6.15 ККОЕЕ дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та у розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
Згідно з п. 9.14.1 ККОЕЕ АКО має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Згідно з 12.4.4. ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.
З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 5396638) є оператором системи розподілу та здійснює ліцензійну діяльність щодо розподілу (передачі) електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018.
Відповідно до даних АТ «Запоріжжяобленерго» позивачем здійснено постачання електричної енергії відповідачу в таких обсягах: січень 2022 року 95760 кВт/год; лютий 2022 року 93971 кВт/год; березень 2022 року 23623 кВт/год; квітень 2022 року - 17329 кВт/год.
Листом від 30.11.2023 ПуАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило позивачу про обсяг електричної енергії поставленої Комунальному некомерційному підприємству Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області у розрахункових періодах січень-квітень 2022 року.
На підставі зазначених даних. Позивач проводить нарахування за спожиту електроенергію Споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, тобто обробляє надані ОСР показники споживача у взаємозв'язку з вартістю електричної енергії.
Надані ОСР сертифіковані дані комерційного обліку є обов'язковими для постачальника та споживача.
На підставі сертифікованих даних комерційного обліку, наданих ОСР, позивачем складено акти - рахунки купівлі-продажу електричної енергії: №2/П/33 від 31.01.2022, №2/П/1038 від 28.02.2022, №2/П/1473 від 31.03.2022.
Акти за січень 2022 та лютий 2022 підписані обома сторонами без заперечень чи та зауважень.
Акт за березень 2022 відповідачем не підписано, відмова обґрунтована окупацією підприємства країною агресором, через яку постачання та споживання електроенергії не повинно бути обліковано.
Оплата за поставлену електричну енергію у січні, лютому та березні 2022 року не надходила.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію України, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано Пологівську міську територіальну громаду Пологівського району Запорізької області.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. За наведеним переліком місто Пологи Пологівської міської територіальної громади тимчасово окуповане з 03.03.2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації), починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
За статтею 2 цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 3 для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
За частиною четвертою статті 4 в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, частиною другою статті 131 “Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
За частиною першою цієї ж статті положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить і частина перша статті 13 Закону України “Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території».
Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. Указом Президента України №64/2022 та неодноразово продовжувався.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» датою окупації Пологівської міської територіальної громади Пологівської району Запорізької області визначено 03.03.2022.
Отже, територія Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Суд дійшов висновку про те, що з огляду на приписи статті 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» його дія розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі, а тому суд вважає правомірним застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 13 та частини другої статті 131 цього Закону.
Виходячи з наведених норм, ТОВ "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" з березня 2022 року не мало права постачати електричну енергію відповідачу.
Сформований та підписаний постачальником акт-рахунок купівлі-продажу електричної енергії за березень 2022 року є нікчемним, що не має жодних правових наслідків.
До цього часу перереєстрації місцезнаходження відповідача не здійснено, його правовий статус за період часу з лютого 2022 року до теперішнього часу залишається не змінним.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що у ТОВ "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" відсутні права на отримання плати за електроенергію за березень 2022 р.
Пунктом 1 ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Цією ж статтею визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджено сторонами, 11.08.2022 ТОВ «Вільна енергетична компанія «ПАЛІВЕНЕРГО» та ТОВ «ІНТЕР-КОЗАК» уклали договір про відступлення права вимоги № 21.
Відповідно до п.1 Договору, первісний кредитор відступає,а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності із: - Договором №2/П від 31.12.2021 (далі-Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та Головним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційне господарство «Міськводоканал» Пологівської міської ради (далі- боржник).
Сторони визначили у п. 1.2 Договору, що новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від Боржника спати грошових коштів у розмірі 1 126 714,96 грн.
Проте з мотивів наведених вище, суд вважає, що первісний кредитор не набув права вимоги до боржника плати за березень 2022 року в розмірі 121 138,74 грн, а тому в силу приписів ст.512 ЦК України не передав право вимоги в наведеному розмірі Новому кредитору - ТОВ «ІНТЕР-КОЗАК» за договором про відступлення права вимоги № 21 від 11.08.2022.
Факт відступлення права вимоги оплати за поставлену відповідачу електричну енергію за січень та лютий 2022 року ТОВ «ІНТЕР-КОЗАК» суд вважає доведеним.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач доказів належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії від 31.12.2021 в частині своєчасного і повного розрахунку за поставлену електричну енергію за січень 2022 в розмірі 523692,93 грн та лютий 2022 р. в розмірі 481883,29 грн суду не надав.
Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору зобов'язання та вимоги чинного законодавства.
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
За таких обставин, позовні вимоги в частині про стягнення з відповідача основного боргу за січень 2022 в розмірі 523692,93 грн та лютий 2022 р. в розмірі 481883,29 грн за Договором № 2/П від 31.12.2021 та Договором № 21 від 11.08.2022 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 1 005 576,22 грн.
Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 16900,73 грн.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Отже, враховуючи результати розгляду справи, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15083,64 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Міськводоканал» Пологівської міської ради (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Робоча, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32359252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-КОЗАК» (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 19, кв. 135, ідентифікаційний код юридичної особи 44848575) основний борг за передану електроенергію в розмірі 1 005 576,22 грн (один мільйон п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень 22 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 083,64 грн (п'ятнадцять тисяч вісімдесят три гривні 64 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.