вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6267/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ ТРАКС» м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» м. Дніпро
про стягнення суми боргу у розмірі 100673грн59коп., пені у розмірі 10грн07коп., 3% річних у розмірі 935грн02коп.
без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ ТРАКС» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 100673грн59коп., пені у розмірі 10грн07коп., 3% річних у розмірі 935грн02коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати послуг, отриманих за договором про надання послуг від 10.03.2025 №25118.
Позивач зазначив, що між сторонами був укладений договір про надання послуг від 10.03.2025 №25118, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту колісних транспортних засобів на суму 100673грн59коп. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2025 №14с-00014.
Позивач послався на п. 3.1 договору про надання послуг від 10.03.2025 №25118 та вказав про несплату відповідачем отриманих послуг на суму 100673грн59коп. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2025 №14с-00014.
На підставі пункту 7.4 договору про надання послуг від 10.03.2025 №25118 за порушення строків оплати за отримані послуги позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 10грн07коп (100673грн59коп х 0,01%).
На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 935грн02коп. за період 07.07.2025-27.10.2025.
Позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, задовольнив клопотання позивача та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 07.11.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 07.11.2025 о 20:14год. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 24.11.2025 включно.
На адресу суду 24.11.2025 надійшов сформований в системі «Електронний суд» 21.11.2025 відзив відповідача про незгоду з позовними вимогами.
Відповідач вказав, що розрахунок пені та 3% річних визначений позивачем неправильно. На думку відповідача, друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. Позивач не долучив до позовної заяви належних доказів реєстрації податкової накладної - квитанції №2.
Відповідач також зазначив, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №77012 від 31.07.2025 датою реєстрації податкової накладної за актом №14с-00014 від 04.07.2025 (дата внесення відомостей продавцем до Єдиного реєстру) є 30.07.2025.
До відзиву відповідач долучив витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 31.07.2025 №77012.
Відповідач послався на пункт 3.1 договору від 10.03.2025 №25118 та вказав, що позивач здійснив нарахування пені та 3% річних з 07.07.2025, хоча строк оплати ще не настав.
Відповідач також наполягав на тому, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 9235грн02коп. є необґрунтованою. У пункті 11.5 договору від 10.03.2025 №25118, сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Відповідач вказав, що розмір судового збору дорівнює 2422грн40коп, оскільки позовну заяву подано в електронній формі.
На адресу суду 09.12.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання відповідача про закриття провадження у справі №904/6267/25 в частині стягнення основного боргу у розмірі 100673грн59коп. у зв'язку з добровільною сплатою, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.11.2025 №5859.
Станом на момент вирішення спору позивач не надав відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ ТРАКС» (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - замовник) укладений договір про надання послуг від 10.03.2025 №25118 (далі - договір від 10.03.2025).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 10.03.2025 виконавець зобов'язався надати замовникові послуги з технічного обслуговування та ремонту колісних транспортних засобів, відповідно до специфікації (Додаток 1) та Технічного завдання (Додаток 2), що є невід'ємними частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктами 2.3 - 2.5 договору від 10.03.2025 визначено, що строк надання послуг складає 30 календарних днів з дати погодження сторонами наряду-замовлення.
Послуги надаються виконавцем власними силами з використанням власного необхідного обладнання, товарно-матеріальних цінностей, тощо.
Після надання послуг, сторонами підписують Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається перелік наданих послуг, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів.
Згідно з пунктом 3.1 договору від 10.03.2025 розрахунок за надані послуги здійснюється у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця з відтермінуванням 3 календарні дні з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, але не раніше реєстрації виконавцем податкової накладної.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору від 10.03.2025 загальна сума договору складає 1015329грн60коп. (з ПДВ).
До ціни договору включені всі витрати виконавця пов'язані з наданням послуг.
Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору від 10.03.2025 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати за належним чином надані послуги згідно умов договору.
Пунктами 7.1, 7.4 договору від 10.03.2025 встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інше не визначено договором.
У разі порушення строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно оплаченого платежу.
Пунктами 11.1, 11.5 договору від 10.03.2025 визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025, але в будь-якому до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
У підписаній сторонами специфікації додатку №1 до договору від 10.03.2025 узгоджене найменування послуг: технічне обслуговування та ремонт колісних транспортних засобів - 480год., вартістю 300000грн (без ПДВ); вартість запасних частин та витратних матеріалів - становить не більше 185% від вартості послуг, вартістю 546108грн (без ПДВ), загальна сума (з ПДВ) - 1015329грн60коп.
Додатковою угодою від 03.04.2025 №1 сторони дійшли згоди викласти Технічне завдання (додаток №2) у новій редакції, інші положення договору залишили незмінними.
Згідно з підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2025 №14с-00014 позивач виконав роботу (послуги) на суму 56505грн (з ПДВ) та використав запчастини на суму 44168грн59коп. (з ПДВ). Загальна вартість 100673грн59коп (з ПДВ).
Враховуючи дату підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2025 №14с-00014, пункт 3.1 договору від 10.03.2025 (щодо відтермінування оплати на 3 календарні дні з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, але не раніше реєстрації виконавцем податкової накладної), дату реєстрації податкової накладної №7 від 04.07.2025, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати є таким, що настав.
Після відкриття провадження у справі №904/6267/25 платіжною інструкцією від 28.11.2025 №5856 на суму 100673грн59коп відповідач сплатив заявлену до стягнення суму боргу у розмірі 100673грн59коп.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 100673грн59коп, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 7.4 договору від 10.03.2025, у разі порушення строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно оплаченого платежу.
На підставі пункту 7.4 договору від 10.03.2025 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 10грн07коп (100673грн59коп х 0,01%).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на наведені у статті 549 Цивільного кодексу України поняття «штрафу» та «пені», у 7.4 договору від 10.03.2025 сторони передбачили застосування до замовника відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно оплаченого товару. Сторони помилково визначили у пункті 7.4 договору від 10.03.2025 вид неустойки як «пеня», замість правильної «штраф».
Фактично позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10грн07коп (100673грн59коп х 0,01%).
Суд перевірив розрахунок штрафу, складений позивачем. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10грн07коп підлягають задоволенню.
На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 935грн02коп. за період 07.07.2025-27.10.2025.
Згідно з пунктом 11.5 договору від 10.03.2025 сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки частина друга статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми, сторони реалізували таке право.
У пункті 11.5 договору від 10.03.2025 сторони визначили інший розмір процентів - той що дорівнює 0. Тому нарахування позивачем 3% річних у розмірі 935грн02коп. є безпідставним. Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 935грн02коп.
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800грн).
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицією, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Даний позов був сформований в системі «Електронний суд» 15.05.2024, тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку сум судового збору. Належний розмір судового збору становить 2422грн40коп (3028грн х 0,8).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При зверненні до господарського суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028грн платіжною інструкцією №1409 від 24.10.2025. Розмір надлишково сплаченого судового збору дорівнює 605грн60коп.
Згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином сума судового збору в розмірі 2399грн87коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 100673грн59коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 0грн24коп. стягуються з відповідача.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 129, 231, 237, 238, 240, 241, 242, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ ТРАКС» до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення суми боргу у розмірі 100673грн59коп., пені у розмірі 10грн07коп., 3% річних у розмірі 935грн02коп. - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 100673грн59коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (Ідентифікаційний код 00659101; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ ТРАКС" (Ідентифікаційний код 44882032; місцезнаходження: 02141, м. Київ, вул. Мишуги Олександра, буд. 3в) штраф у розмірі 10грн07коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 0грн24коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 935грн02коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова