Рішення від 16.12.2025 по справі 904/3818/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2025м. ДніпроСправа № 904/3818/25

За первісним позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича, м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 38 150,28 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 207,22 грн., 3% річних у розмірі 2 952,51 грн., інфляційної складової у розмірі 13 440,19 грн., пені у розмірі 3 595,92 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича, м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): ЧЕРНЕНКО ЄВГЕНІЯ ІГОРІВНА (поза межами приміщення суду) - довіреність № 1727/01 від 21.02.2025.

Від відповідача (за первісним позовом): не з'явився

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 38 150,28 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 207,22 грн., 3% річних у розмірі 2 952,51 грн., інфляційної складової у розмірі 13 440,19 грн., пені у розмірі 3 595,92 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3818/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23.09.2025 продовжено відповідачу строк для подання заяв та клопотань по суті справи до 03.10.2025.

На адресу суду, 06.10.2025 (документ сформовано в системі "Електронний суд" 03.10.2025) надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання недійсним договору про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру заборгованості у розмірі 58 346,12 грн., яка нарахована Кулішу Олександру Павловичу, у бік її зменшення.

Ухвалою суду від 13.10.2025 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича № б/н від 03.10.2025 залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання недійсним договору про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру заборгованості у розмірі 58 346,12 грн., яка нарахована Кулішу Олександру Павловичу, у бік її зменшення - до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано їх в одне провадження.

Ухвалою суду від 27.10.2025 справу № 904/3818/25 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 18.11.2025.

Протокольною ухвалою від 18.11.2025 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (за первісним позовом) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.12.2025.

Протокольною ухвалою від 16.12.2025 судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про заперечення на клопотання відповідача щодо долучення додаткових доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Позивач за первісним позовом зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Куліш Олександр Павлович є власником нежитлового приміщення після реконструкції квартири, загальною площею 82,2 кв.м., розташованого на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний, буд. 7, прим. 39.

Позивач вказав, що AT “Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України “Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

За твердженням позивача, AT "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Позивач стверджує, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний, буд. 7, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги».

За таких обставин, за твердженням позивача, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Кулішем Олександром Павловичем (надалі - споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами № 510/жб від 01.11.2021 (надалі - Типовий договір).

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішнобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 30 Типового договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Пунктом 31 Типового договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Позивач вказав, що виконав умови договору, у період з листопада 2021 року по лютий 2024 року поставив відповідачу теплову енергію на опалення на загальну суму 95 984,94 грн. (з урахуванням зробленого виконавцем перерахунку), а також надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 222,24 грн.

Позивач, за його твердженням, засобами поштового зв'язку направляв акти передачі - прийняття теплової енергії та відповідні рахунки на оплату разом із супровідними листами на адресу споживача.

Пунктом 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За твердженням позивача, з урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Однак, відповідач, як повідомив позивач, порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у встановлені строки.

Позивач зазначив, що всього за спірний період споживачем було оплачено виконавцю 57834,66 грн. вартості спожитої теплової енергії та 15,02 грн. плати за абонентське обслуговування.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" за спожиту теплову енергію у розмірі 38 150,28 грн., а також з оплати послуг з абонентського обслуговування у розмірі 207,22 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 952,51 грн., інфляційну складову у розмірі 13 440,19 грн. та пеню у розмірі 3 595,92 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач надав до суду відзив на первісний позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач зауважив, що 19.12.2013 між позивачем і відповідачем було укладено договір №510, який є діючим до цього часу, оскільки його дія не була припинена в установленому Законодавством порядку.

За таких обставин, відповідач наполягає на тому, що між сторонами існують правовідносини щодо послуг із постачання теплової енергії саме на підставі цього правочину і саме на підставі нього мають нараховуватись платежі. Адже, договір №510 від 19.12.2013р. не припинив свою дію та щорічно подовжувався (пролонгувався).

Отже, на думку відповідача, позивач обрав неналежну правову підставу позову.

Відповідач вказав на те, що тариф, за якими нараховувалась заборгованість із постачання теплової енергії застосовувався позивачем до відповідача не як для побутового користувача (не тарифи, як за житлове приміщення), а тариф для комерційних (нежитлових) приміщень.

Відповідач зазначив, що договір, на який посилається позивач, не підписувався відповідачем. Так само відповідач не підписував жодний Акт та не визнавав розмір нарахованої заборгованості.

Відповідач стверджує, що середньомісячна температура за спірний період тепліше ніж минулі роки, натомість, позивач в актах з кожним роком штучним чином та без належного підтвердження у декілька разів збільшує подачу тепла.

Відповідач вважає, що розрахунки заборгованості не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідач зауважив, що Конституція України надає право виходу з будь-якого об'єднання, примушування до чогось заборонена.

Відповідач повідомив, що Верховна Рада прийняла постанову про утворення Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України при формуванні та реалізації цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг № 12164 від 29.10.2024, яка встановила, що у спірний період цінова політика є завищеною.

За таких обставин, на думку відповідача, основні вимоги не підлягають задоволенню, а разом із цим не підлягають до задоволення додаткові позовні вимоги щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними від основної вимоги позивача.

Крім того, відповідач вказав, що має місце пропуску позивачем 3 річного строку щодо основних вимог, пропуск 1 річного строку щодо стягнення пені.

Відповідач зауважив, що пеня нарахована більш ніж за 6 місяців, як то передбачено ст. 232 Господарського кодексу України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Позивач за зустрічним позовом вказав, що 19.12.2013 між позивачем і відповідачем було укладено договір № 510, який є діючим до цього часу, оскільки його дія не була припинена в установленому Законодавством порядку.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що між сторонами існують правовідносини щодо послуг із постачання теплової енергії саме на підставі цього правочину і саме на підставі нього мають нараховуватись платежі. Адже, договір № 510 від 19.12.2013 не припинив свою дію та щорічно подовжувався (пролонгувався).

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, позивач обрав неналежну правову підставу позову.

Позивач за зустрічним позовом вказав на те, що тариф, за якими нараховувалась заборгованість із постачання теплової енергії застосовувався позивачем до відповідача не як для побутового користувача (не тарифи, як за житлове приміщення), а тариф для комерційних (нежитлових) приміщень.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що договір, на який посилається позивач, не підписувався відповідачем. Так само відповідач не підписував жодний Акт та не визнавав розмір нарахованої заборгованості.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що середньомісячна температура за спірний період тепліше ніж минулі роки, натомість, позивач в актах з кожним роком штучним чином та без належного підтвердження у декілька разів збільшує подачу тепла.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що розрахунки заборгованості не підтверджені належними і допустимими доказами.

Позивач за зустрічним позовом зауважив, що Конституція України надає право виходу з будь-якого об'єднання, примушування до чогось заборонена.

Позивач за зустрічним позовом повідомив, що Верховна Рада прийняла постанову про утворення Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України при формуванні та реалізації цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг № 12164 від 29.10.2024, яка встановила, що у спірний період цінова політика є завищеною.

За таких обставин, на думку позивача за зустрічним позовом, основні вимоги не підлягають задоволенню, а разом із цим не підлягають до задоволення додаткові позовні вимоги щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними від основної вимоги позивача.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказав, що має місце пропуску позивачем 3 річного строку щодо основних вимог, пропуск 1 річного строку щодо стягнення пені.

Тобто, за твердженням позивача за зустрічним позовом, наразі АТ "Криворізька теплоцентраль" безпідставно вимагає сплатити грошові кошти у розмірі 58 346,12 грн.

Більш того, за розрахунком позивача за зустрічним позовом, станом на сьогоднішній день, наявна певна переплата, тобто АТ "Криворізька теплоцентраль" безпідставно утримує грошові кошти Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича.

А отже, на думку позивача за зустрічним позовом, АТ "Криворізька теплоцентраль" не лише не має права вимагати оплату, а зобов'язана зробити коригування такої заборгованості у бік зменшення та відобразити наявну переплату у розмірі - 58 346,12 грн., як заборгованість АТ "Криворізька теплоцентраль".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідачем надано на адресу суду відзив на зустрічний позов, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Щодо твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ним не укладався новий договір з АТ "Криворізька теплоцентраль" і на даний час продовжує свою дію старий договір №510 від 19.12.2013, відповідач за зустрічним позовом вказав про таке.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору).

Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).

Відповідач за зустрічним позовом наполягає на тому, що так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на його адресу не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 7 по мкрн. Сонячний у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 з Кулішем Олександром Павловичем фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий договір). У АТ "Криворізька теплоцентраль" даний Типовий договір із споживачем обліковується за реквізитами № 510/ жб від 01.11.2021 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, за твердженням відповідача за зустрічним, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (виконавець, позивач) та Фізичною особою Кулішем Олександром Павловичем (споживач, відповідач) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Щодо застосованого Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" тарифу відповідач за зустрічним позовом вказав про таке.

Згідно з п. 1.5 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 18.03.2015 № 2450/15/61-15, роз'яснено, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання, а інші особи, які не підпадають під зазначені категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».

Відповідач за зустрічним позовом зауважив, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення у житловому будинку, а тому отримує за таким приміщенням послугу з постачання теплової енергії не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для обігріву нежитлового приміщення. В такому випадку Куліш О.П. повинен сплачувати за вказану послугу по тарифам, встановленим для категорії споживачів «інші споживачі».

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 22 лютого 2018 року по справі № 359/7497/16-ц та від 28 листопада 2018 року по справі №361/6987/13-ц.

Отже, на думку відповідача за зустрічним позовом, застосування тарифу для нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7 приміщення 39 «Інші споживачі» передбачено нормами чинного законодавства.

Щодо не підписання ОСОБА_1 договору, а також актів, відповідач за зустрічним позовом вказав про таке.

Відповідач за зустрічним позовом наполягає на тому, що Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за своєю суттю є договором приєднання. У такому випадку підпис споживача не вимагається.

Щодо не підписання ОСОБА_1 актів, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що до суду надано докази направлення актів приймання - передачі теплової енергії на адресу споживача. Жодних скарг чи претензій від споживача щодо надання неякісних послуг на адресу АТ "Криворізька теплоцентраль" не надходило.

Щодо середньомісячної температури за спірний період, відповідач за зустрічним позовом вказав про таке.

Відповідач за зустрічним позовом наполягає на тому, що якщо представник споживача вважає, що АТ "Криворізька теплоцентраль" неправильно враховано середньомісячну температуру при здійсненні розрахунків, то він мав здійснити власні розрахунки та надати відповіді докази. Все інше, на думку відповідача за зустрічним позовом, не заслуговує на увагу суду.

Щодо застосування строків позовної давності, відповідач за зустрічним позовом вказав про таке.

Відповідач за зустрічним позовом зауважив, що споживачу нарахована заборгованість за період з 01.11.2021 по 29.02.2024. Отже, АТ "Криворізька теплоцентраль" не було пропущено загальний 3 річний строк позовної давності.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом звернув увагу на те, що строки позовної давності продовжувалися в Україні у зв'язку із дією карантину та введенням військового стану. За таких обставин посилання споживача на пропуск строків позовної давності Позивачем не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Крім того, виконавець вважає, що ним правильно нараховані і штрафні санкції в межах строку позовної давності. Іншого споживач не довів, контррозрахунок не надав.

Відповідач за зустрічним позовом наполягає на тому, що позивач за зустрічним позовом не наводить жодного нормативного обґрунтування та підстав для здійснення зменшення суми заборгованості, не надає до суду жодного платіжного доручення про сплату заборгованості, а також не надає жодного власного контррозрахунку, який би міг перевірити суд та позивач та надати йому оцінку. За таких обставин, вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню та є необґрунтованими належними та допустимими доказами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 510/жб від 01.11.2021 у розмірі 38 150,28 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 207,22 грн., 3% річних у розмірі 2 952,51 грн., інфляційної складової у розмірі 13 440,19 грн., пені у розмірі 3 595,92 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була оплачена поставлена теплова енергія, у якому обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.

Предметом зустрічного спору є вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру заборгованості у розмірі 58 346,12 грн., яка нарахована ОСОБА_1 , у бік її зменшення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність правових підстав для перерахунку розміру заборгованості Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича за спірний період.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Куліш Олександр Павлович є власником нежитлового приміщення після реконструкції квартири, загальною площею 82,2 кв.м., розташованого на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

AT “Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України “Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

Згідно із ст. 16 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 12, 14 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Передбачена можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги».

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ “Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 №830.

AT "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний, буд. 7, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги».

За таких обставин, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Кулішем Олександром Павловичем (надалі - споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами № 510/жб від 01.11.2021 (надалі - Типовий договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 51 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 3 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п. 52 Типового договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін Типового договору про відмову від цього договору. А отже, Типовий договір від 01.11.2021 був чинним протягом спірного періоду.

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішнобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика розподілу).

Пунктом 30 Типового договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Пунктом 31 Типового договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, у період з листопада 2021 року по лютий 2024 року поставив відповідачу теплову енергію на опалення на загальну суму 95 984,94 грн. (з урахуванням зробленого виконавцем перерахунку), а також надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 222,24 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо застосованого Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" тарифу на теплову енергію, що поставлялась.

Згідно з п. 1.5 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 18.03.2015 № 2450/15/61-15, роз'яснено, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання, а інші особи, які не підпадають під зазначені категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».

Як було вказано вище, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення після реконструкції квартири у житловому будинку.

За таких обставин, виконавець правомірно розраховував вартість спожитої відповідачем у такому нежитловому приміщенні теплової енергії за тарифами, встановленим для категорії споживачів «інші споживачі», а не за тарифами, встановленим для категорії споживачів «для населення».

Перевіривши поданий позивачем розрахунок вартості поставленої теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач засобами поштового зв'язку направляв акти передачі - прийняття теплової енергії та відповідні рахунки на оплату разом із супровідними листами на адресу споживача.

Пунктом 32 Типового договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з внесення плати за абонентське обслуговування, а також з оплати теплової енергії, поставленої:

- у листопаді 2021 року настав 31.12.2021;

- у грудні 2021 року настав 31.01.2022;

- у січні 2022 року настав 28.02.2022;

- у лютому 2022 року настав 31.03.2022;

- у березні 2022 року настав 30.04.2022;

- у листопаді 2022 року настав 31.12.2022;

- у грудні 2022 року настав 31.01.2023;

- у січні 2023 року настав 28.02.2023;

- у лютому 2023 року настав 31.03.2023;

- у березні 2023 року настав 30.04.2023;

- у листопаді 2023 року настав 31.12.2024;

- у грудні 2023 року настав 31.01.2024;

- у січні 2024 року настав 29.02.2024;

- у лютому 2024 року настав 31.03.2024.

При цьому, щодо визначення кінцевої дати оплати спожитої теплової енергії за кожен з розрахункових періодів слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наведеного слідує, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Це узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Разом з тим, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Відтак, «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.

За змістом статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як унормовано у статті 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята цієї статті).

З аналізу змісту цієї статті вбачається, що її частини перша - четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою - четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у cправі № 927/1431/23.

У даному випадку, за умовами спірного договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа місяця наступного за розрахунковим.

За таких обставин, приписи частини п'яту статті 254 ЦК України не застосовувались судом під час визначення кінцевої дати оплати спожитої теплової енергії за кожен з розрахункових періодів.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у встановлені строки.

Всього за спірний період споживачем було оплачено виконавцю 57 834,66 грн. вартості спожитої теплової енергії та 15,02 грн. плати за абонентське обслуговування.

За таких обставин, у Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" за спожиту теплову енергію у розмірі 38 150,28 грн., а також з оплати послуг з абонентського обслуговування у розмірі 207,22 грн.

А отже, первісні позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 38 150,28 грн. та плати за абонентське обслуговування у розмірі 207,22 грн. - є обґрунтованими.

Відповідно до п. 45 Типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 45 Типового договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми заборгованості за спожиту електроенергію за загальний період з 04.01.2022 до 02.07.2024 у розмірі 3 595,92 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не було дотримано вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Слід також зауважити, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців саме від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначене мало наслідком неправильне визначення періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За розрахунком суду:

- пеня на суму боргу 1 886,76 грн. (грудень 2021 року) за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 становить 34,15 грн.;

- пеня на суму боргу 9 482,980 грн. (січень 2022 року) за період з 01.03.2022 по 28.08.2022 становить 171,64 грн.;

- пеня на суму боргу 3 116,77 грн. (лютий 2022 року) за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 становить 57,04 грн.;

- пеня на суму боргу 5 992,50 грн. (березень 2022 року) за період з 02.05.2022 по 30.10.2022 становить 109,06 грн.;

- пеня на суму боргу 2 485,08 грн. (листопад 2022 року) за період з 02.01.2023 по 30.06.2023 становить 44,73 грн.;

- пеня на суму боргу 645,90 грн. (січень 2023 року) за період з 01.03.2023 по 28.08.2023 становить 11,69 грн.;

- пеня на суму боргу 3 794,43 грн. (лютий 2023 року) за період з 03.04.2023 по 30.09.2023 становить 68,68 грн.;

- пеня на суму боргу 160,15 грн. (березень 2023 року) за період з 01.05.2023 по 30.10.2023 становить 2,93 грн.;

- пеня на суму боргу 1 552,71 грн. (листопад 2023 року) за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 становить 28,26 грн.;

- пеня на суму боргу 3 636,66 грн. (грудень 2023 року) за період з 01.02.2024 по 31.07.2024 становить 66,19 грн.;

- пеня на суму боргу 3 717,63 грн. (січень 2024 року) за період з 01.03.2024 по 29.08.2024 становить 67,66 грн.;

- пеня на суму боргу 1 678,71 грн. (лютий 2024 року) за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 становить 30,72 грн.

Всього: 692,75 грн.

Щодо зроблено судом перерахунку пені слід також зазначити, що частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тому, судом було здійснено коригування періодів нарахування пені, не виходячи за межі періодів, визначених самим позивачем.

А отже, первісні позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 692,75 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 952,51 грн. за загальний період з 04.01.2022 до 02.07.2024 та інфляційну складову у розмірі 13 440,19 грн. за загальний період (фактично) з січня 2022 року по квітень 2025 року.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних та інфляційної складової суд встановив, що вони виконані правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, первісні позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 952,51 грн. та інфляційної складової у розмірі 13 440,19 грн. є обґрунтованими.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом під час розгляду цієї справи не доведено шляхом подання належних та допустимих доказів наявності правових підстав для зобов'язання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" здійснити перерахунок розміру заборгованості у розмірі 58 346,12 грн., яка нарахована Кулішу Олександру Павловичу, у бік її зменшення.

Зокрема, позивачем за зустрічним позовом не долучено до матеріалів справи ані платіжних доручень про оплату/часткову оплату нарахованої виконавцем заборгованості у розмірі 58 346,12 грн., ані не надано власного контррозрахунку суми заборгованості.

Зазначаючи про наявність у Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича переплати за надані послуги з постачання теплової енергії, останнім не визначено розміру такої переплати.

Також, як слушно зауважено відповідачем за зустрічним позовом, позивач не наводить жодного нормативного обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог.

Під час розгляду цієї справи судом було встановлено правильність розрахунків Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" за надані у період з листопада 2021 року по лютий 2024 року послуги з постачання теплової енергії.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається представник Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", доводяться типовим індивідуальним договором (том 1 а.с. 8 - 10), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 13 - 14), актами про подачу та припинення подачі теплоносія (т. 1 а.с. 15 - 20), актом технічної повірки приладів обліку (том 1 а.с. 21), свідоцтвом про повірку ЗВТ (том 1 а.с. 22), платіжними інструкціями (том 1 а.с. 26 - 45), рахунками фактурами та актами передачі - прийняття теплової енергії разом з доказами їх направлення (том 1 а.с. 46 - 143), рішеннями Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (т. 1 а.с. 148 - 153), судовими рішеннями у справі № 214/10647/24 (том 1 а.с. 154 - 156),

Обставини, на які посилається представник Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича, доводяться скрін-шотом електронного листування (том 1 а.с. 178), рахунком - фактурою № 52701 від 31.08.2025 (том 1 а.с. 179), договором купівлі - продажу теплової енергії (том 1 а.с. 183 - 190), зведеним актом вартості будівель та споруд (т. 2 а.с. 4), експлікацією приміщень (т. 2 а.с. 5), поверховим планом будівлі (т. 2 а.с. 6).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ) ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

У поданому відзиві відповідач вказав, що має місце пропуску позивачем 3 річного строку щодо основних вимог, пропуск 1 річного строку щодо стягнення пені.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 1 рік.

За змістом ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої у спірний період теплової енергії, а також з внесення плати за абонентське обслуговування настав з 31.12.2021 по 31.03.2024.

За таких обставин, загальний трьохрічний строк позовної давності за цими вимогами спливав з 31.12.2024 по 31.03.2027.

Інфляційна складова та 3% річних, як було вказано вище, нараховані за загальний період з 04.01.2022 до 02.07.2024.

За таких обставин, загальний трьохрічний строк позовної давності за цими вимогами спливав з 04.01.2025 до 02.07.2027.

Крім того, позивачем було нараховано пеню за загальний період з 04.01.2022 до 02.07.2024.

Відповідно, скорочений строк позовної давності до стягнення пені спливав з 04.01.2023 до 02.07.2025.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020, був продовжений на строк дії такого карантину. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, строки позовної давності за усіма первісними позовними вимогами були продовжені на підставі Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" до 30 червня 2023 року.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 17.03.2022 (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."

Станом на момент набрання чинності пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо зупинення перебігу строків позовної давності - 17.03.2022, строки позовної давності за усіма первісними позовними вимогами, в томі числі за позовними вимогами про стягнення пені, з урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, не сплили.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був скасований 4 вересня 2025 року із набранням чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Однак, позивач звернувся до суду з цим позовом 09.07.2025. Тобто, під час дії пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Відповідно, позивачем за первісним позовом не було пропущено строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 38 150,28 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 207,22 грн., 3% річних у розмірі 2 952,51 грн., інфляційної складової у розмірі 13 440,19 грн. та пені у розмірі 692,75 грн.

У задоволенні первісних позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 2 903,17 грн. - слід відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову слід покласти на Фізичну особу-підприємця Куліша Олександра Павловича.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (місце реєстрації: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код: 00130850) суму основної заборгованості у розмірі 38 150,28 грн., плату за абонентське обслуговування у розмірі 207,22 грн., 3% річних у розмірі 2 952,51 грн., інфляційну складову у розмірі 13 440,19 грн., пеню у розмірі 692,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 877,33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні первісних позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 2903,17 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання недійсним договору про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру заборгованості у розмірі 58 346,12 грн., яка нарахована Кулішу Олександру Павловичу, у бік її зменшення.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покласти на Фізичну особу-підприємця Куліша Олександра Павловича.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.12.2025.

Суддя М.О. Ніколенко