пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 грудня 2025 року Справа № 903/974/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/974/25
за позовом: Державного комунального підприємства “Луцьктепло»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 128 009, 92 грн.
Встановив: Державне комунальне підприємство “Луцьктепло» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 128 009, 92 грн. заборгованості в т.ч. 101 398, 71 грн. - основний борг, 899, 21 грн. - пені, 20 307, 27 - інфляційних втрат та 5 404, 73 - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг по теплопостачанню №6-180 від 14.11.2012 в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 15.10.2025 вирішено позовну заяву за вх. №01-52/1055/25 від 09.10.2025 залишити без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
23.10.2025 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх.№01-87/2948/25, до якої заявник долучив докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу за місцем реєстрації останнього.
Ухвалою від 28.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх..№01-75/3094/25 від 13.11.2025 у якому просить суд відмовити в позові, оскільки вказує, що спірна заборгованість виникла у період коли приміщення магазину «Гастроном №37» загальною площею 175,5 кв.м., відповідачу не належало на праві власності і позивач про це знав, а тому доводить, що нарахування вартості послуг за теплопостачання є неправомірним. Крім того, звертає увагу суду на те, що 30.01.2017 Валянський Сергій Васильович припинив діяльність, як фізичної особи - підприємця, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Представник позивача через відділ забезпечення та контролю суду подав додаткові пояснення за вх. №01-75/3151/25 від 20.11.2025 звертає увагу суду на те, що відносини з відповідачем регулюються договором від 14.10.2021 №6-180 та відкритим на його підставі особовим рахунком НОМЕР_1 , договір підписаний боржником та скріплений його печаткою, договір сторонами не розірваний та не припинений з будь-яких інших підстав. Також доводить, що за договором відповідачу виставлялись рахунки, які він отримував, однак в порушення умов договору невчасно оплачував, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, а тому просить суд задоволити позов в повному об'ємі.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
14.10.2012 між ДКП «Луцьктепло» та Фізичною особою підприємцем Валянським Сергієм Васильовичем за № 6-180 був укладений договір на надання послуг по теплопостачанню за № 6-180.
Відповідно до п. 1.1 договору сторони встановили, що теплопостачальна організація надає споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач приймає та оплачує їх на умовах та в терміни, передбачені договором та додатками до нього.
Згідно з п. 2.1.1 договору визначено, що теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу послуги по опаленню впродовж опалювального періоду, початок і закінчення якого визначається розпорядженням виконкому Луцької міської ради.
Пунктом 2.2.9 договору встановлено, що передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату послуг теплопостачальній організації.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.1.1 договору визначено, що споживач оплачує теплопостачальній організації вартість наданих йому послуг по чинних тарифах:
- згідно з показами приладів обліку;
- при відсутності приладів обліку - на підставі розрахунків відповідно до обсягів загальної площі. Розрахунки оформляються додатком №1 до договору № 6-180.
Тарифи на момент підписання договору становлять:
-1 ГКал теплової енергії - 754,67 грн. та ПДВ- 150,93грн.
-1м2 загальної площі в місяць в опалювальний період - 18,825грн. та ПДВ-3765 грн.
Тарифи на послуги з теплопостачання встановлюються Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради.
У випадку прийняття нових тарифів вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.
Відповідно до п.3.1.2 договору сторони передбачили, що споживач сплачує теплопостачальній організації вартість хімочищеної води(ХОВ), яка витрачена на заповнення його теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для приготування цієї ХОВ; втрати теплової енергії(тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, а в разі їх відсутності - до теплових вводів.
Згідно з п. 3.1.4 договору визначено, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом надання послуг.
В п. 3.2 договору зазначено, що споживач зобов'язується проводити передоплату за послуги в розмірі 100% вартості послуг, визначених згідно з додатком №1 в термін до 01 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 4.4 договору, при порушенні строку оплати послуг теплопостачальної організації споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 5.1 договору визначено, що договір набирає чинності з 15.10.2012 ч.3 ст. 631 ЦК України і діє безстроково. Дія договору припиняється в разі відключення приміщення від мереж централізованого опалення у порядку визначеному законодавством України.
Згідно акту технічного прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 25.09.2017 слідує, що житловий будинок за адресою проспект Волі,54, м. Луцьк є багатоповерховим будинком, зокрема містить 5 поверхів та обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії. (а.с. 78)
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки за теплову енергію на загальну суму 178 760,72 грн., що підтверджується рахунками №1007/6/1 від 29.06.2022, №1007/7/1 від 26.07.2022, №1007/8/1 від 23.08.2022, №1007/9/1 від 30.09.2022, №1007/10/1 від 03.10.2022, №1007/11/1 від 19.12.2022, №1007/12/1 від 12.01.2023, №1007/1/1 від 10.02.2022, №1007/2/1 від 08.03.2023. №1007/3/1 від 07.04.2023, №1007/4/1 від 04.05.2023, №1007/5/1 від 03.06.2023, №1007/6/1 від 30.06.2023, №1007/7/1 від 27.07.2023, №1007/8/1 від 28.08.2023, №1007/9/1 від 26.09.2023, №1007/10/1 від 10.11.2023, №1007/11/1 від 08.12.2023, №1007/12/1 від 05.01.2024, №1007/1/1 від 08.02.2024, №1007/2/1 від 12.03.2024, №1007/3/1 від 10.04.2024, №1007/4/1 від 08.05.2024, №1007/5/1 від 07.06.2024, №1007/6/1 від 04.07.2024, №1007/7/1 від 02.08.2024, №1007/8/1 від 27.08.2024, №1007/9/1 від 03.10.2024, №1007/10/1 від 05.11.2024, №1007/11/1 від 12.12.2024, №1007/12/1 від 08.01.2025, №1007/1/1 від 12.02.2025, №1007/2/1 від 11.03.2025, №1007/3/1 від 09.04.2025, №1007/4/1 від 13.05.2025, №1007/5/1 від 10.06.2025. (а.с. 10-46)
Відповідач, оплатив частково за теплову енергію в сумі 77 362,012 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.01.2022 на суму 4 999,00 грн.; від 22.11.2022 на суму 4 999,00грн; від 23.11.2022 на суму 4 901,00 грн.; від 05.01.2023 на суму 4 999,00 грн.; від 06.01.2023 на суму 4 719,00 грн.; від 10.01.2023 на суму 4 999,00 грн.; від 11.01.2023 на суму 3 100 грн.; від 31.03.2023 на суму 4 999,00грн; від 12.06.2023 на суму 3 000,00 грн.; від 20.06.2023 на суму 2 330,00 грн.; від 05.09.2023 на суму 4 999,00грн.; від 08.09.2023 на суму 4 999,00грн.; від 12.09.2023 на суму 3 852,00грн.; від 27.12.2024 на суму 5 000,00грн.; від 08.01.2025 на суму 3 900,00грн.; від 03.02.2025 на суму 5000,00грн.; від 04.02.2025 на суму 1860,00грн.; від 20.02.2025 на суму 5 000,00грн.; від 21.02.2025 на суму 4 100,00грн.; від 10.04.2025 на суму 5 000,00грн.; від 11.04.2025 на суму 3 105,00грн.; від 22.05.2025 на суму 19 415,00грн.; від 30.07.2025 на суму 1 902,00грн.; від 18.02.2025 на суму 188,55 грн.; від 15.05.2025 на суму 4 512,09 грн.; від 29.10.2024 на суму 6 817,52грн.; від 16.05.2025 на суму 2 386,87грн. (а.с. 47-71)
Позивач, звернувся з позовом до суду та доводить, що в порушення умов даного договору за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 теплопостачальна організація передала відповідачу теплову енергію, проте відповідач не оплатив в повному розмірі, у зв'язку з чим виник борг в сумі 101 398,71 грн.
Відповідач, просить суд відмовити в позові, оскільки вказує, що спірна заборгованість виникла у період коли приміщення магазину «Гастроном №37» загальною площею 175,5 кв.м., відповідачу не належало на праві власності і позивач про це знав, а тому доводить, що нарахування вартості послуг за теплопостачання є неправомірним.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань - 30.01.2017 року було внесено запис № 21980060003010377 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Валянським Сергієм Васильовичем.
Згідно висновку щодо застосування норм права, викладеному у Постанові Верховного суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73), з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що раніше здійснювалася зазначено фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18, в якій зазначено наступне.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір належить до господарської юрисдикції.
Згідно з ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 ч.5 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласником) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається, як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Рахунки на оплату наданих послуг містять інформацію щодо здійсненого нарахування, а саме: найменування послуги, адреса та тип точки обліку, тариф, споживання у гігокалоріях, сума до оплати.
Актуальна інформація про тарифи на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води ДКП "Луцьктепло" за категоріями споживачів, та перелік нормативних документів, якими встановлені та затверджені тарифи на надання послуг позивачем, розміщені за посиланням: http://www.teplo-dkp.lutsk.ua/ua/taryfy/.
Порядок розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (надалі - Правила №830) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315.
З лютого 2022 року відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 № 358 про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг введено поняття загальнобудинкові потреби на опалення, які включають у себе витрати на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири (іншого приміщення) за Методикою.
Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики.
Вищезазначений багатоквартирний будинок в цілому є об'єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія для опалення усіх приміщень будинку, як житлових так і нежитлових приміщень. Послуга обліковується загально будинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії , яка поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, по усіх приміщеннях незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так не в житлових приміщеннях будинку (копії розпорядчих документів про початок та припинення опалювального сезону додаються).
При цьому, нараховуючи плату на загально будинкові потреби, теплопостачальною організацією використано площу, яка зазначена у договорі № 6-180 на надання послуг по теплопостачанню від 14.10.2012.
Окрім того, Верховний суд у постанові від 27 березня 2023 по справі № 920/1343/21 висловив правову позицію, згідно якої те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
У постанові від 06 листопада 2018 у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньо-будинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Отже, у відповідача, як власника нежитлового приміщення (магазину) у будинку за адресою: м. Луцьк, пр-т. Волі, 54, існують права та обов'язки щодо утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, в тому числі щодо оплати теплової енергії, витраченої на загально-будинкові потреби будинку в цілому.
Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України, майнові права та обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечить.
В даному випадку, відносини між сторонами між сторонами носять договірний характер.
Відповідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов'язки споживача теплової енергії, одним серед яких є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією.
Судом встановлено, що за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 відповідачу було нараховано 101 398,71 грн. за відпущену йому теплову енергію, що підтверджується рахунками на оплату за теплову енергію.
На виконання умов договору відповідачем було здійснено на рахунок Державного комунального підприємства «Луцьктепло» часткову оплату заборгованість на суму 77 362,01грн., що підтверджується рахунками.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, у споживача за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 виникла заборгованість перед теплопостачальною організацією в розмірі 101 398,71 грн., яка підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо стягнення з відповідача пені 899,21 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з п. 4.4 договору, при порушенні строку оплати послуг теплопостачальної організації споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за спірний період в розмірі 899,21грн. , згідно ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.4.4 договору підставні та підлягають до задоволення.
Щодо нарахованих позивачем 20 307,27 грн. інфляційних втрат та 5404,73 грн. 3% річних, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки, відповідачем не виконано умови договору щодо оплати отриманої теплової енергії, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і зі будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст.625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 20307,27 грн та 3% річних в розмірі 5404,73 грн., вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.
Між тим доводи, відповідача про те, що приміщення за адресою: м.Луцьк, пр-т Волі, 54 не належить йому на праві власності на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності датованого 12.07.2013, судом не взято до уваги.
Оскільки, відповідно до інформації з реєстру від 05.07.2024 за реєстраційним номером майна 139228 частина вбудованого приміщення магазину «Гастроном № 37» загальною площею 175,5 кв.м. за адресою нерухомого майна м.Луцьк, проспект Волі, будинок 54 належить на праві приватної власності у частці 1/1 на підставі договору купівлі-продажу № 5728, 12.07.2007 ОСОБА_1 . Вказаним у даній Інформації відомостям відповідають відомості з копії витягу від 17.07.2007, а саме - адреса об'єкта, власник, номер та дата укладення договору купівлі-продажу, частка. Отже власником майна є відповідач. ( а.с. 77)
Окрім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:
-відносини з відповідачем регулюються договором від 14.10.2012 № 6-180 та відкритим на його підставі особовим рахунком 1007.
-договір підписаний ФОП Валянським Сергієм Васильовичем та скріплений його печаткою;
-договір сторонами не розірваний та не припинений з будь-яких інших підстав;
-за даним договором відповідачу виставлялись рахунки, які він отримав, однак в порушення умов договору не в повному розмірі оплатив послуги, що підтверджується рахунками на оплату та виписками по рахунках, а саме: рахунок №1007/11/1 за листопад 2022 на суму 6 126,13 грн. оплачений боржником з переплатою на суму 9 900,00грн. згідно виписок: від 06.01.2023 в сумі 4 719,00 грн., від 10.01.2023 в сумі 4 999,00 грн. та від 11.01.2023 в сумі 3 100,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у графі першому випадку вказано «Валянський Сергій Васильович» рах. №1007/11/1 опалення за листопад 2022», в другому - « ОСОБА_1 » рах. №1007/11/1 за листопад 2022», в третьому - «Валянський Сергій Васильович» рах. №1007/11/1 за листопад», а відтак матеріали справи підтверджують факт оплати відповідача за надані йому послуги позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в сумі 3028,00 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 173, 174, 193, 233, 238, 240 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Валянського Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло (43004, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гул.-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 128 009,92 грн. заборгованості, з них: 101 398,71 грн. - основний борг, пеня - 899,21 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 20307,27 грн., 3 % річних у розмірі 5 404,73 грн. та 3028 грн. витрат позивача по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
24.12.2025
Суддя В. М. Дем'як