10 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1125/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шейхудінов Ю.М., виписка з ЄДР; довіреність від 29.11.2023;
від відповідача (апелянта): адвокат Голубок А.В, ордер серії АА №1260010 від 02.06.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (вх. № 2173 П/2)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 (повне рішення складено 22.09.2025) у справі № 917/1125/25 (суддя Сірош Д.М.)
за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), м. Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", Шлях Київ-Харків 134 км, Пирятинський район Полтавської область
про стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, інфляційних та 3% річних
У червні 2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - ТОВ "Гарант Ойл Групп", відповідач) про стягнення 468764,20грн основного боргу, 66564,52грн пені, 32813,49грн штрафу за прострочення понад тридцять днів, 46876,42грн штрафу, 19990,55грн інфляційних втрат та 5471,06грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 від 12.12.2024 відповідач, як постачальник, мав поставити позивачу, як покупцю, паливо у кількості 28860 л бензину А-95 на суму 1540835,40грн.
Позивач своєчасно та повністю здійснив оплату, виконавши передбачені договором зобов'язання, а відповідач, в свою чергу, порушив зобов'язання за договором, оскільки не забезпечив готового до передання позивачу, як покупцю, товару (бензину А-95) у кількості 8780 л у визначеному договором місці на суму 468764,20грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1125/25; вирішено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
26.06.2025 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
27.06.2025 до Господарського суду Полтавської області від ТОВ "Гарант Ойл Групп" надійшов відзив на позовну заяву від 26.06.2025, в якому відповідачем, зокрема, заявлено клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, а також клопотання про проведення засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наводить наступне:
- зобов'язання за укладеним між сторонами договором про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 від 12.12.2024 виконав належним чином, підтвердженням чого є підписана обома сторонами видаткова накладна №Рн241213/012 від 13.12.2024, що свідчить про передачу відповідачем, а прийняття позивачем талонів на бензин А-95 на суму 1540835,40грн; а також оприлюднений Звіт про виконання договору №Бн28860 від 12.12.2024, в якому зазначено, що причини для розірвання зазначеного договору відсутні, отже претензій до відповідача позивач не мав;
- позивачем не доведено, що саме ТОВ "Гарант Ойл Групп" поставляло йому талони номіналом 15 л і 20 л саме за договором про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 від 12.12.2024, оскільки Специфікацією не передбачено номінал талонів у 15 л, тому така поставка була б порушенням умов договору і позивач не прийняв би таке виконання зобов'язань;
- талони мережі АЗС "Авіас" могли були придбані у інших осіб;
-оскільки талони безстрокові, тому позивач не обмежений у термінах отримання палива і, відповідно, строк виконання зобов'язання ще не настав;
- акти фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримати палива за талонами на АЗС "Авіас" є неналежними доказами відсутності палива на АЗС, адже за текстом актів вбачається, що певна АЗС мережі не працює, проте це могло бути викликано тимчасовими, в тому числі, технічними причинами, крім того вони складені без представників відповідача, що унеможливлює встановлення їх дати та часу складання;
- відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3%, оскільки, виходячи з вищенаведеного, порушення умов договору не відбулося.
30.06.2025 до Господарського суду Полтавської області від ТОВ "Гарант Ойл Групп" надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Торговий дім "Інтерференц Систем" та ТОВ "Веллойл".
02.07.2025 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти тверджень відповідача, зокрема:
- щодо належного виконання відповідачем зобов'язання за укладеним договором позивач акцентує, що передача талонів по видатковій накладній не свідчить про повне виконання умов договору, оскільки право власності на пальне вважається переданим замовнику в момент фактичного відпуску на АЗС;
- на твердження відповідача про неналежність доказів підтвердження відсутності палива на АЗС, позивач наголошує, що відсутність палива на АЗС "Авіас" є загальновідомою обставиною та доказуванню не підлягає; до того ж відповідачем не надано доказів, що АЗС працюють та на них відвантажується пальне, як і не спростував того факту, що вони не працюють і пальне на них не відвантажується;
- на твердження про безстроковість талонів (а отже звернення у будь-який момент) позивач зазначає, що для виконання службових обов'язків працівниками Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зараз, а не в майбутньому.
Позивач наполягає на стягненні разом з основним боргом також пені, штрафу за прострочення понад тридцять днів, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки укладеним між ними договором і законодавством прямо передбачена відповідальність за порушення зобов'язання.
02.07.2025 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про залучення третіх осіб, оскільки ним не доведено яким чином рішення суду вплине на їх права та обов'язки.
02.07.2025 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Гарант Ойл Групп" на користь Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) 468764,20грн основного боргу, 66564,52грн пені, 32813,49грн штрафу за прострочення понад тридцять днів, 46876,42грн штрафу, 19990,55грн інфляційних втрат, 5471,06грн 3 % річних та 9607,20грн судового збору.
Задовольняючи вимоги позовної заяви господарський суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, предметом якого є саме поставка палива, а не талонів, тому передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки.
Позивачем зобов'язання з оплати переданих талонів (28860 л бензину на 1540835,40грн) виконано у повному обсязі, однак залишок палива по талонах мережі АЗС "Авіас" у кількості 8780 літрів позивач не в змозі отримати на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідними талонами повністю не відбувся з незалежних від замовника обставин.
Оскільки відповідач порушив взяті на себе за договором про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 від 12.12.2024 зобов'язання, не забезпечивши поставку бензину на суму 468764,20грн, то відповідно до норм як договору, так і законодавства (ст. 611 ЦК України) має понести відповідальність.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Гарант Ойл Групп" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Гарант Ойл Групп" наводить наступне:
- не досліджено судом та не доведено позивачем, що саме відповідач саме за цим договором поставляв талони номіналом 15 л і 20 л, оскільки, по-перше, номери талонів, копії яких додано до позовної заяви, не співпадають з номерами талонів, що вказані у специфікації №241213/012 до видаткової накладної №Рн241213 від 13.12.2024, а, по-друге, про талони номіналом 15 л не було зазначено у специфікації до договору, а отже передача таких талонів була б порушенням його умов, однак претензій від позивача стосовно зазначеного не було;
- спірні талони могли були придбані у інших осіб (ТОВ "Торговий дім "Інтерференц Систем" та/або ТОВ "Веллойл") за укладеними договорами, а позивач не надав жодних доказів/доводів на спростування таких аргументів відповідача;
- акти фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримати палива за талонами на АЗС "Авіас" не є належними доказами відсутності палива на АЗС, оскільки відповідач ставить під сумнів і дату їх складення, і зазначені у них обставини, так як вони були укладені без представника відповідача, із їх змісту вбачається, що не працює лише певна АЗС, а не вбачається відсутність на ній палива, що могло бути спричинено технічним або будь-якими іншими причинами;
- заперечуючи проти нарахування пені, штрафу за прострочення більше ніж на 30 днів, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних, скаржник зазначає, що порушень умов договору не було, відповідно, і неустойки не має бути, а оскільки відсутнє прострочене/невиконане зобов'язання, то і стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 11528,64грн.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи визначено колегію судді у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/1125/25 на 10.12.2025 о 10:00; ухвалено судові засідання у справі №917/1125/25 проводити за участю представника ТОВ "Гарант Ойл Групп" - адвоката Голубок А.В. у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'зку; встановлено учасникам справи строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.
Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 233-234).
14.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1125/25.
21.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від позивача - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив (вх.№13501 від 21.11.2025) на апеляційну скаргу, в якому представник заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наводить наступне:
- талони на бензин А-95 мережі АЗС "БРСМ-Нафта" та "Авіас" в загальній кількості 28860 л були отримані позивачем від відповідача через відділення Нової пошти. Разом з ними була додана специфікація №241213/012-С до видаткової накладної №Рн241213/012 від 13.12.2024 з нумерацією талонів лише мережі АЗС "БРСМ-Нафта" на загальну кількість 20000 л, а на залишок талонів 8860 л мережі АЗС "Авіас" не було переліку нумерації талонів, тому їх позивач отримав номіналом по 15л , 20л;
- з приводу твердження відповідача про необґрунтованість відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, позивач зазначає, що договір укладено саме між позивачем і відповідачем, тобто зобов'язання щодо поставки товару (пального) виникло у ТОВ "Гарант Ойл Групп", а щодо оплати товару (пального) - у Міжрегіонального управління. До того ж, відповідачем не обґрунтовано, як саме рішення суду може вплинути на права або обов'язки вказаних третіх осіб;
- позивач вважає, що факт відсутності палива на АЗС "Авіас" є підтвердженим, насамперед, актами від 08.01.2025, 15.01.2025, 23.01.2025, складеними про те, що відсутня можливість у заправці бензином А-95 на АЗС мережі "Авіас", оскільки визначені у додатку №2 до договору АЗС не працюють, до того ж, відсутність палива за талонами "Авіас" на АЗС є загальновідомою обставиною;
- позивач зазначає, що нарахування штрафних санкцій є обґрунтованим, оскільки, не зважаючи на своєчасне виконання позивачем обов'язків з оплати вартості товару, відповідач не забезпечив готового до передання замовнику товару у визначеному договором місці на суму 468764,20 грн, що є порушенням умов договору, а тому має понести відповідальність, що прямо передбачена як укладеним між сторонами договором, так і законодавством.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 задоволено заяву представника позивача Шейхудінова Ю.М. про участь у судових засіданнях по справі №917/1125/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; ухвалено судові засідання у справі №917/1125/25 проводити за участю представника позивача - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шейхудінова Ю.М. у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
10.12.2025 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача ТОВ "Гарант Ойл Групп" надійшло клопотання (вх.№14237 від 10.12.2025) про дослідження вказаного доказу, обґрунтовуючи тим, що він не був досліджений судом першої інстанції при винесенні рішення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2025 брали участь в режимі відеоконференції представники сторін: представник позивача - Шейхудінов Ю.М., представник відповідача - адвокат Голубок А.В., які надали пояснення по суті заявлених вимог, підтримавши позиції, висловлені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2024 між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ПМУ МЮ, замовник) та ТОВ "Гарант Ойл Групп" (далі - постачальник) було укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 (далі - договір).
Розділом 1 "Предмет договору" визначено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку замовнику товару згідно код ДК 021:20150 - 9130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин) (далі - товар) за талонами, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1. договору).
Обсяг закупівлі становить 28 860 л (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у Специфікації (додаток №1) (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Ціна договору згідно з п. 3.1. становить 1540835,40грн, у т. ч. ПДВ 256805,90грн.
Розділом 4 "Порядок здійснення оплати" передбачено, що оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати фактичного отримання замовником товару у повному обсязі на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку (п. 4.1. договору).
Розділом 5 "Поставка товарів" визначена процедура поставки товару за договором, зокрема, визначено, що строк поставки товару з моменту підписання договору по 13.12.2024 (п. 5.1. договору).
Згідно з п. 5.2. товар постачається у формі талонів згідно з номіналом та у кількості відповідно до заявки замовника шляхом доставки замовнику талонів на замовлену партію товару.
Згідно з п. 5.3 договору, місце поставки талонів: Україна, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 105.
За приписами п. 5.4 договору, передача талонів замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму до сплати.
Згідно з п. 5.5 договору, відвантаження товару здійснюється на АЗС, що обслуговують талони постачальника, перелік яких наведено в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 5.6 договору, відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні за талонами постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару.
Відповідно до п. 5.7 договору, постачання товару за талонами здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником.
Пунктом 5.8 договору визначено, що термін дії талонів - безстроковий або не менше одного року з моменту передачі талонів замовнику. У разі, якщо, термін дії поставлених постачальником талонів замовнику сплинув, постачальник зобов'язаний протягом двох днів з моменту отримання заяви від замовника здійснити обмін таких талонів, термін дії яких повинен бути менше одного року з моменту передачі обміняних талонів замовнику.
Пунктом 5.9 договору передбачено, що відпуск товару здійснюється за талонами Постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті зазначених в талоні. А перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск товарів від адрес розташування структурних підрозділів, визначено в Додатку №2 до договору (п. 5.10.).
Норма п. 5.12 договору встановлює, що право власності на пальне вважається переданим замовнику у момент його фактичного відпуску на АЗС.
Відповідно до п. 5.13 договору, зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії Товару на АЗС.
З огляду приписи Розділу 6 "Права та обов'язки" постачальник зобов'язаний забезпечити передачу замовнику карток/талонів та відпуск Товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені цим договором (п.п. 6.3.1.), а також забезпечити відпуск Товару на АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору. Забезпечити відпуск Товару по талонам на АЗС цілодобово у робочі та вихідні дні: своєчасно за власний рахунок замінити неякісний Товар у термін, визначений цим договором, та відшкодувати Замовнику збитки, завдані такою заміною (п.п. 6.3.2), а замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість фактично отриманого товару (п.п. 6.1.1.).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором га чинним законодавством.
Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальних сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 7.5 договору, за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну №Рн-241213/012 від 13.12.2024, з якої вбачається, що постачальник (відповідач) передав у власність покупця (позивача) талони на Бензин А-95 (Євро-5) в кількості 28860 літрів загальною вартістю 1540835,40грн.
Оплата палива здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати фактичного отримання замовником товару у повному обсязі на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку (п. 4.1. договору).
Тож на виконання вищевказаних умов договору позивачем було здійснено оплату за визначене договором паливо на загальну суму 1540835,40грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 20.12.2024: №10560 на суму 115678,33грн, №10559 на суму 578391,67грн, №10558 на суму 846765,40грн.
Позивач вважає, що він виконав взяті на себе зобов'язання за договором повністю, а відповідач не виконав умови договору належним чином, оскільки він не забезпечив готового до передання покупцем палива у визначеному договором (а саме додатком №2) місці на суму 468764,20грн.
Відсутність можливості заправки бензином А-95 на АЗС "Авіас" позивач підтверджує актами фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС "Авіас" від 08.01.2025, 15.01.2025 та 23.01.2025, що складені завідувачем П'ятої запорізької державної нотаріальної контори Сидорук К.В., консультантом П'ятої запорізької державної нотаріальної контори Поздняковою Т.А. та водієм П'ятої запорізької державної нотаріальної контори Коваленко М.Г.
Згідно з приписами вказаних актів від 08.01.2025, 15.01.2025 та 23.01.2025 за адресами: м. Запоріжжя, вул. Українська, 62; м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 72а; м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського, 460 відсутня можливість отримання палива за талонами на АЗС "Авіас", оскільки АЗС не працюють, відвантаження та відпуск пального не здійснюється, працівники на АЗС відсутні.
Таким чином, з 08.01.2025 відсутня можливість у заправці бензином А-95 на автозаправних станціях "АВІАС", що, в свою чергу, перешкоджає виконанню службових обов'язків працівникам ПМУ МЮ (м. Одеса).
Тож 24.03.2025 замовник звернувся до ТОВ "Гарант Ойл Групп" з листом №12997/15.3-08 щодо обміну талонів мережі АЗС "Авіас" у кількості 8780 л на талони на бензин іншої марки у строк до 28.03.2025.
У строк, визначений позивачем у вищевказаному листі, відповідач відповіді не надав, тому 11.04.2025 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернулось до ТОВ "Гарант Ойл Групп" з листом №16356/15.3-08, в якому просило розглянути питання щодо повернення коштів за невикористані талони мережі АЗС "Авіас" на 8780 л бензину А-95 на суму 468 764,20грн.
Позивач будь-яких відповідей не отримав, тому звернувся до суду з позовом до ТОВ "Гарант Ойл Групп" про стягнення 468764,20грн основного боргу, а також за неналежне виконання зобов'язання за договором 66564,52грн пені, 32813,49грн штрафу за прострочення понад тридцять днів, 46876,42грн штрафу, 19990,55грн інфляційних втрат та 5471,06грн 3% річних.
Відповідач, в свою чергу, повністю заперечує проти позову та вважає його необґрунтованим з огляду на виконання ним умов договору повністю шляхом вчасної передачі у повному обсязі талонів на паливо за договором. Оскільки ним умови договору не порушувалися, то і відсутні підстави для нарахування пені, штрафу за прострочення понад тридцять днів, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Об'єктом апеляційного перегляду у даному випадку є рішення місцевого господарського суду, якою позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до ТОВ "Гарант Ойл Групп" задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 468764,20грн основного боргу, 66564,52грн пені, 32813,49грн штрафу за прострочення понад тридцять днів, 46876,42грн штрафу, 19990,55грн інфляційних втрат, 5471,06грн 3 % річних та 9607,20грн судового збору, а предметом судового розгляду є питання щодо належності та повноти виконання відповідачем (як постачальником) зобов'язань перед позивачем (як покупцем) за договором про поставку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 від 12.12.2024 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Отже, укладення між позивачем та відповідачем договору про закупівлю товару за державні кошти №Бн/28860 від 12.12.2024 було спрямоване на отримання останнім плати за товар, що кореспондує його зустрічному обов'язку здійснити таку поставку позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Частиною 2 цієї статті встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, а також визнається сторонами, що відповідач надав позивачу талони на бензин А-95 (Євро-5) загальною кількістю 28860л на суму 1540835,40грн.
Згідно зі Специфікацією до договору відповідач мав передати позивачу бензин на 28860 л, який мав бути реалізований на мережі АЗС "БРСМ-Нафта"/"Авіас", проте будь-якої конкретизації якої саме мережі ні умови договору, ні специфікація не містять.
Додатком №2 до договору визначено перелік адрес мережі АЗС "БРСМ-Нафта"/"Авіас", на яких позивач може отримати паливо.
Судом встановлено, що позивачем вказане паливо було оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 20.12.2024 №10560, №10559, №10558, а також не заперечується відповідачем.
Отже, матеріалами справи підтверджується фактичне проведення повної оплати позивачем товару на суму 1540835,40грн, а відповідачем, в свою чергу, передачу талонів на пальне на вказану суму.
Досліджуючи спірне у цій справі питання про те, чи належним чином виконувались зобов'язання відповідачем, здійснивши передачу лише талонів, а не палива, колегія суддів зазначає таке.
З огляду на умови укладеного між сторонами договору колегія суддів вбачає, що його предметом є саме поставка відповідачем палива - бензину А-95 у кількості 28860 л.
У матеріалах справи наявна Видаткова накладна №Рн241213/012 від 13.12.2024 до договору, з якої вбачається, а також визнається сторонами, що відповідачем було поставлено талони на отримання бензину на загальну кількість 28860 л.
Відповідно до Специфікації №241213/012 до видаткової накладної №Рн241213 від 13.12.2024 відповідач відвантажив, а позивач прийняв талони/картки на бензин загальною кількістю 2000 шт номіналом по 10 л. З огляду на вказане, загальна кількість палива, що отримав позивач за зазначеним документом, становить 20000 л. До того ж, біля печаток і підписів сторін зроблено відмітку "БРСМ -20 000л".
Специфікації на видачу решти талонів - 8860 л із конкретизацією мережі АЗС, де можна їх реалізувати, сторонами не надано та матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять неотоварені позивачем талони номіналом по 15л, 20л на 8780л, з яких вбачається, що їх емітентом є мережа АЗС "Авіас" (а.с. 21-35), тобто реалізація цих талонів можлива лише на АЗС вказаного бренду.
Питання щодо торгівлі паливом, зокрема, відпуску талонів на паливо, їх використання, регламентується сукупністю нормативних актів у даній сфері, насамперед, йдеться про наступні.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС).
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно з п. 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами передбачений п. 10.3.3 Інструкції.
Так згідно з положеннями вказаної норми форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1).
Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору (зокрема, п. 4.1, п. 6.2 договору), а також норм законодавства талон - документ, що засвідчує право власності покупця на одержання певного обсягу та певної марки пального на АЗС.
Надаючи оцінку доводам апелянта стосовно того, що він повністю виконав зобов'язання за договором, зважаючи на те, що сторонами було підписано видаткову накладну, колегія суддів зауважує, що факт підписання сторонами видаткової накладної №Рн241213/012 від 13.12.2024 не свідчить про передачу відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує передачу талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості палива у майбутньому.
Зі змісту укладеного договору випливає, що з моменту передання талонів позивач набув лише право на отримання пального в обсягах, зазначених у видатковій накладній; передача талонів не звільняє відповідача від обов'язку поставити придбаний товар.
Із системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами вбачається, що під поставкою товару розуміється саме постачання палива, тоді як передача талонів лише формально засвідчує виконання умов договору. Тобто, вказаним спростовуються доводи апелянта про належне виконання зобов'язань за договором, оскільки, як вже зазначалось, предметом укладеного між сторонами договору є не талони, а паливо.
Крім того, на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором апелянт посилається на те, що в кінці Звіту про виконання договору про закупівлю, який оприлюднений самим виконавчим комітетом на офіційному сайті https://prozorro.gov.ua вказано, що відсутні причини розірвання договору від 12.12.2024.
Однак суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент здійснення зазначеної публікації (тобто після фактичної передачі талонів), позивач об'єктивно ще не міг знати про те, що відповідач не виконає належним чином своє зобов'язання та не забезпечить йому поставку товару - саме палива (а не талонів на паливо) у повній мірі, а отже на той час причини для розірвання договору дійсно були відсутні. Оскільки талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому, він не є підтвердженням фактичного отримання самого товару в натурі, отже, цим не підтверджується, що відповідачем було виконано взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Стосовно доводів апелянта, що додані до позовної заяви копії талонів ним не передавалися позивачу, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України кожний талон повинен мати необхідні елементи змісту, зокрема, його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1).
Судова колегія враховує, що обов'язок поставити позивачу повний обсяг товару (28860 л бензину А-95), а також здійснити або заміну невикористаних талонів, або повернення коштів в разі неможливості забезпечення виконання зобов'язання, покладений саме на постачальника, а відтак, саме відповідач, як особа, яка здійснювала видачу талонів, повинен мати у своєму розпорядженні повний перелік номерів штрих-карт переданих талонів, їх номіналу, кількості та вартості, що надавало б змогу суду перевірити відповідність наданих позивачем копій талонів тим, що видавалися постачальником.
Судом встановлено що позивач додав до матеріалів справи специфікацію №241213/012 - С до Видаткової накладної №Рн241213/012 від 13.12.2024, з якої вбачається, що ним отримано від відповідача талони номіналом 10л на 20000л бензину А-95 із зазначенням їх ідентифікаційних номерів. Отже, 500 шт талонів з початковим та кінцевим номером 9611224500009921 - 9611224500010420; а 1500 шт талонів з початковим та кінцевим номером 9611224500012301 - 9611224500013800.
З наведеної специфікації до видаткової накладної вбачається, що відповідачем було передано талонів лише на 20000 л (з відміткою про мережу АЗС "БРСМ"), проте позивач стверджує, що отримав належну кількість талонів (тобто на 28860 л), однак на залишок талонів 8860 л мережі АЗС "Авіас" не було переліку нумерації талонів.
У своєму клопотанні від 09.12.2025 про дослідження документів відповідач звертає увагу на те, що номери талонів доданих до позову не сходяться з номерами талонів, визначених у специфікації до видаткової накладної.
Проте колегія суддів зазначає, що з наявної специфікації до видаткової накладної вбачається ідентифікуючі ознаки (нумерація) талонів лише на певну кількість - 20000 л із відміткою мережі "БРСМ"), а перелік нумерації талонів на залишок пального об'ємом 8860 л у справі відсутній.
Судова колегія враховує, що матеріали справи містять докази, а також сторони визнають факт передачі палива об'ємом 28860 л. Водночас позивач зазначає, що неотовареними із загальної кількості об'єму палива залишилось 8780л. Перелік копій цих нереалізованих талонів з ідентифікуючими ознаками долучено ним до матеріалів справи.
Однак суд апеляційної інстанції враховує, що посилаючись на розбіжність ідентифікуючих ознак (номерів) талонів між тими, що були додані позивачем до позовної заяви, та тими, які були передані відповідачем у кількості 20000л відповідно до специфікації до видаткової накладної, відповідач не надає суду повного та вичерпного переліку всіх талонів, зокрема, на залишок об'єму палива 8860 л, що б надавало можливість суду перевірити та співставити їх зміст.
Тобто, за відсутності в матеріалах справи повного переліку виданих талонів колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що номери виданих талонів не сходяться із номерами тих талонів, що долучені до позовної заяви (неотоварені). Оскільки відповідач не надав суду перелік ідентифікуючих ознак талонів на 8860 л, суд не може дійти висновку про те, що такі талони не видавалися ним позивачу або були видані будь-якими іншими постачальниками на виконання інших договорів.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
З огляду на все вищенаведене, з урахуванням принципу вірогідності доказів судова колегія вважає, що докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, подані позивачем, є більш вірогідними, аніж ті, що надані відповідачем на їх спростування.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів обліку талонів (тобто із зазначенням початкового-кінцевого номерів, як на 20000л) на 8860л мережі АЗС "Авіас" суду не надано. Тобто відповідачем не доведено належними доказами (зокрема, підписаною обома сторонами видатковою накладною, де б містилися відомості про облікові номери талонів залишку палива - 8860 л), що він поставляв позивачу талони з іншими ідентифікаційними номерами, іншим номіналом або талони на паливо іншої мережі АЗС. Самого лише посилання на те, що номери копій талонів доданих до позовної заяви не збігаються із номерами талонів, що були поставлені відповідачем відповідно до специфікації до Видаткової накладної №Рн241213/012 від 13.12.2024, не достатньо, оскільки зі змісту цього документа вбачається передача талонів на 20000л палива, в той час як договором передбачена кількість у 28860 л.
Крім того, оскільки облік талонів має вести відповідач, то на нього покладається обов'язок доведення факту використання талонів позивачем у повному обсязі, зокрема, шляхом пред'явлення підтвердних на цю операцію документів (касових чеків) (п. 1.2 договору). До того ж, п. 6.3 договору передбачено, що обов'язок постачальника щодо фактичної передачі (відпуск) палива вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого палива на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним чеком). Однак матеріали справи відповідних доказів не містять.
Разом з цим судова колегія вважає за необхідне зауважити, що різниця у номіналі талонів (10 л, 15 л, 20 л) не впливає на основну суть зобов'язання з постачання бензину, так як важливим є саме факт постачання палива, а не спосіб (у формі видачі талонів). Факт постачання бензину А-95 у кількості 8780 л матеріалами справи не підтверджується та відповідачем у встановленому законом порядку не доведено.
За умовами укладеного між сторонами договору не передбачено будь-яких підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язання поставити позивачу товар або повернути за непоставлений товар попередньо сплачені кошти у випадку невикористання талонів.
Пунктом 5.8. договору чітко передбачено, що термін дії талонів - безстроковий, а отже з наведеного вбачається, що права позивача, як покупця, не обмежуються певним проміжком часу, тому останній може звернутися з вимогою про поставку товару або повернення коштів протягом необмеженого часу.
В свою чергу, позивач звернувся із позовом про повернення за непоставлений товар попередньо сплачених коштів. Відповідач доказів поставки товару суду не надав та обмін талонів на бензин АЗС "Авіас" на бензин іншої марки не здійснив.
Стосовно доводів скаржника про те, що безстрокові талони на паливо мережі АЗС "Авіас" були придбані у інших осіб - ТОВ "Торговий дім "Інтерференц Систем" та/або ТОВ "Веллойл", судова колегія виходить з наступного.
Відповідач стверджує, що додані до позовної заяви талони на пальне мережі АЗС "Авіас" були придбані за договорами поставки у третіх осіб. Проте доказів, які б підтверджували, що додані до позовної заяви копії талонів ним не передавались, розбіжності у зовнішньому вигляді талонів (зокрема, особливості, за якими можна відокремити талони одних постачальників від талонів інших), за якими паливо поставлялось відповідачем чи іншими особами, ТОВ "Гарант Ойл Групп" не надав.
Тобто судова колегія вбачає, що належні та допустимі докази того, що додані до позову талони були придбані у інших осіб - ТОВ "Торговий дім "Інтерференц Систем" та/або ТОВ "Веллойл" по одному з укладених з ними договорів поставки в матеріалах справи відсутні, як і відсутнє будь-які підтвердження даної інформації від вказаних товариств.
Дослідивши додані відповідачем до відзиву на позов документи (договори з іншими особами про поставку палива), колегія суддів вбачає, що жодна із зазначених специфікацій до договорів не містить вимоги щодо талонів номіналом 15л. Тож наведене відповідачем не підтверджує, що талони номіналом 15л ним не поставлялись, а поставлялось іншими особами за іншими договорами про поставку; а також докази того, що талони номіналом 20л були поставлені іншими особами відповідач не надав.
Стосовно доводів скаржника про неналежність актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримати палива за талонами на АЗС "Авіас" як доказів відсутності палива на АЗС, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання умов договору , насамперед, п. 5.5., п. 5.9., п. 5.10., сторони підписали додаток №2 до договору від 12.12.2024, яким визначено адреси розташування структурних підрозділів АЗС, що обслуговують талони постачальника.
Вказані акти складені за адресами місцезнаходження АЗС мережі "Авіас", які визначені у додатку №2, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Необхідність складення вказаних актів позивачем була спричинена тим, що відсутня можливість заправки бензином А-95 на АЗС мережі "Авіас" перешкоджала виконанню службових обов'язків працівниками ПМУ МЮ (м. Одеса).
Однак відповідач проти відсутності палива на визначених додатком №2 до договору АЗС заперечує, проте він не надав суду доказів, що в ті дні, коли позивач звертався за встановленими адресами для отримання палива за талонами - 08.01.2025, 15.01.202 та 23.01.2025 - паливо було в наявності на АЗС, тим самим не спростував твердження позивача про його відсутність у дні його звернення.
Тобто, відповідачем в ході судового розгляду справи належними доказами не підтверджено та не доведено суду фактичних обставин належної діяльності АЗС мережі "Авіас" та реальної можливості відвантаження палива як у спірні дати, на які посилається позивач, так і в будь-які інші дати до моменту звернення позивача з цим позовом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимога про стягнення розміру оплаченого та непоставленого товару на суму 468764,20грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки, незважаючи на своєчасне виконання позивачем обов'язків з оплати вартості товару, відповідач не забезпечив готового до передання покупцеві товару у визначеному договором місці на вказану суму.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 546, 549 ЦК України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Колегія суддів зауважує, що у розділі "Відповідальність сторін" сторонами передбачена відповідальність в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Зокрема, пунктом 7.3 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальних сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня та штраф, посилаючись на п. 7.3. договору.
При здійсненні розрахунків позивач наголошував, що вартість товару, з якого допущено прострочення складає 468764,20грн (тобто сума заборгованості за період), а період прострочення грошового зобов'язання становить з 08.01.2025 (дата складення акту про фіксацію відсутності палива на АЗС) по 29.05.2025. Кількість днів прострочення - 142 дні.
За розрахунком позивача, сума пені за період з 08.01.2025 по 29.05.2025 складає 66564,52грн (468764,20грн х 0,1% х 142:100%); сума штрафу за прострочення понад 30 днів складає 32813,49грн (468764,20грн х 7 %:100%).
Крім того, сторони також домовились про те, що відповідно до п. 7.5 договору, за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору, що складає 46876,42грн (468764,20грн x 10% : 100%).
Разом з тим, позивач просить про стягнення 3% річних у розмірі 5471,06грн та інфляційних втрат у розмірі 19990,55грн, які місцевий господарський суд правомірно задовольнив. Із цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.07.2025 у cправі №907/955/23 норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора .
Зважаючи на те, що застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.09.2019 у справі №920/792/18.
Отже, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду, в силу положень ст. 625 ЦК України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) має всі законні підстави на отримання інфляційних втрат і 3% річних за весь період порушення грошового зобов'язання ТОВ "Гарант Ойл Групп", неповернення коштів за неотоварені талони.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними.
Крім того, суд враховує, що відповідач контр розрахунку не надав, проти сум стягнення не заперечує.
Тож, з урахуванням всього вищезазначеного, колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 468764,20грн основного боргу, 66564,52грн пені, 32813,49грн штрафу за прострочення понад тридцяти днів, 46 876,42грн штрафу, 5471,06грн 3% річних та 19990,55грн інфляційних втрат.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1125/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286 -289 ГПК України.
Повну постанову складено 22.12.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Лакіза
Суддя І.В. Тарасова