вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа № 920/1499/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бублик В.М. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми
на рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 (повне рішення підписано 16.10.2025) (суддя Джепа Ю.А.)
у справі № 920/1499/24 Господарського суду Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ"
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми
про стягнення 414 616,78 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" (позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми (відповідач) про стягнення інфляційних втрат у сумі 336 910,42 грн та 3 % річних у сумі 77 706,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним здійсненням відповідачем оплати за спожиту у грудні 2023 року електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 30100053 від 01.03.2022 (далі - Договір), що підтверджується рішенням Господарського суду Сумської області від 15.05.2024 у справі № 920/271/24. Вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3 601 678,91 грн, інфляційні втрати в сумі 14 406,72 грн та 3 % річних у сумі 16 237,08 грн за період з 12.01.2024 по 06.03.2024. З огляду на, те що основна сума заборгованості сплачена відповідачем лише 27.11.2024, тобто з порушенням строків оплати, встановлених Договором, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 336 910,42 грн та 3 % річних у сумі 77 706,36 грн за період з 07.03.2024 до повного погашення заборгованості - 27.11.2024 (з урахуванням сум часткових оплат).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі № 920/1499/24 позов задоволено та стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" інфляційні втрати в сумі 336 910,42 грн, 3 % річних у сумі 77 706,36 грн та судовий збір у розмірі 4 975,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем несвоєчасно погашено основну заборгованість за отриману активну електричну енергію; відповідачем не спростовано здійсненні позивачем нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та наявність підстав для таких нарахувань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі № 920/1499/24, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
За доводами скаржника, суд першої інстанції неправильно визначив момент виникнення прострочення держави з виконання рішення суду і, як наслідок, безпідставно здійснив нарахування з 07.03.2024, оскільки у спірних правовідносинах відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" застосовується спеціальний порядок казначейського виконання; правова позиція щодо початку нарахування 3 % річних та інфляційних втрат із наступного дня після спливу тримісячного строку чітко сформульовано Верховним Судом у постанові від 11.01.2024 у справі № 910/479/21 та підтверджено Великою Палатою Верховного Суду (у контексті державних виплат) у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21.
Скаржник також наголошує, що попереднім судовим рішенням уже було охоплено період з 12.01.2024 по 06.03.2024 та здійснено стягнення за ст. 625 ЦК України, а тому повторне охоплення суміжного періоду призводить до недопустимого накладення відповідальності; суд першої інстанції не перевірив розрахунки позивача та не врахував, що дата остаточного погашення заборгованості є кінцевою межею потенційного періоду прострочення, відтак нарахування мали бути здійсненні до 26.11.2024 включно.
За доводами скаржника, суд не надав належної оцінки статусу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми як бюджетної установи, чиє виконання судового рішення залежить від бюджетних асигнувань і казначейських процедур, що виключає протиправне зволікання у межах встановленого законом тримісячного строку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Євсікова О.О., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі № 920/1499/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2025 об 11:55; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 12.12.2025.
До Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій заявник просив надати можливість представнику адвокату Бублик Вікторії Миколаївні взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв'язку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено засідання суду з розгляду апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі № 920/1499/24 здійснювати 23.12.2025 об 11:55 в режимі відеоконференції.
Також, до Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій заявник просив надати можливість представникам Гуті Віталії Ігорівні та Катькало Ангеліні Володимирівні взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв'язку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено засідання суду з розгляду апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі № 920/1499/24 здійснювати 23.12.2025 об 11:55 в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, вказуючи на помилковість доводів скаржника, що сума інфляційних втрат та 3 % річних, яка стягнута на користь позивача в оскаржуваному рішенні від 09.10.2025, фактично зводиться не до первісного договірного обов'язку споживача електричної енергії, а до нарахування відповідальності за нібито несвоєчасне виконання судового акта в порядку, який передбачає участь органів Державної казначейської служби України; посилання відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 в частині відшкодування шкоди державою за невиконання судового рішення не можуть бути застосовані до договірних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Також позивач наголошує на тому, що оскільки відповідач допустив прострочення оплати за Договором, позивач, з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), має право на нарахування 3 % річних та інфляційних за весь час прострочення; дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов'язання виражене у грошових одиницях (ст. 524, 533-535, 625 ЦК України) (відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16) та поширюється на договірні і недоговірні правовідносини (відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16 та від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15).
За доводами позивача, здійснений ним розрахунок за допомогою інструмента "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: Закон" інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильним та відповідає положенням закону, а також умовам Договору.
Позивач також зазначає, що твердження відповідача про відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 911/4249/16.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 23.12.2025 взяв участь представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).
Представник відповідача не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з причин, що не залежали від суду.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Суми (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 30100053 від 01.03.2022 ( Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'ємами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до пункту 2 цього Договору.
Відповідно до підп. 2 п. 7.2 Договору Постачальник зобов'язується обчислювати та виставляти рахунки Споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.
Згідно з п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженого Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з підп. 1 п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з комерційною пропозицією до Договору ("Спосіб оплати") оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється Споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до пункту 13.1 Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання.
У додатку № 1 до Договору, яким є заява-приєднання, зазначено, серед іншого, що початок постачання електричної енергії - 01.03.2022, а на окремі об'єкти - з 01.06.2022, 21.10.2022, 21.07.2023, які додатково приєдналися до споживання електричної енергії в рамках цього ж Договору.
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Суми діють договірні відносини щодо постачання електричної енергії споживачу на підставі комерційної пропозиції, що є додатком № 3 до Договору.
У результаті укладання договору про постачання електричної енергії відповідачу було відкрито у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" особовий рахунок за № 1020157.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" на виконання умов Договору здійснювало постачання електричної енергії Квартирно-експлуатаційному відділу міста Суми, а відповідач здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується листом Акціонерного товариства "Сумиобленерго" № 53/2385 від 27.02.2024, яке є адміністратором комерційного обліку (АКО), про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ", споживачу - Квартирно-експлуатаційному відділу міста Суми.
Так, відповідачем було фактично спожито електричну енергію, поставлену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" : за грудень 2023 року (універсальна послуга) - в об'ємі 440 033 кВт*год (420 670 кВт*год + 19 363 кВт*год).
У зв'язку із цим, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1020157-2312-1 за грудень 2023 року, згідно з яким нараховано 3 601 678,91 грн з ПДВ. Вказаний рахунок отримано представником відповідача 04.01.2024, про що свідчить відповідний підпис на рахунку.
Таким чином, позивач за грудень 2023 року поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в об'ємі 440 033 кВт*год загальною вартістю 3 601 678,91 грн.
Згідно з умовами комерційної пропозиції до Договору ("Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати") рахунок надається Споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати отримання Постачальником даних від Оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка Постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання.
Звертаючись із позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідач прострочив оплату вказаної заборгованості, що підтверджується рішенням Господарського суду Сумської області від 15.05.2024 у справі № 920/271/24. Вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3 601 678,91 грн, інфляційні втрати у сумі 14 406,72 грн та 3 % річних у сумі 16 237,08 грн за період з 12.01.2024 по 06.03.2024. З огляду на, те що основна сума заборгованості сплачена відповідачем лише 27.11.2024, тобто з порушенням строків оплати, встановлених Договором, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 336 910,42 грн та 3 % річних у сумі 77 706,36 грн за період з 07.03.2024 до повного погашення заборгованості - 27.11.2024 (з урахуванням сум часткових оплат).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що внаслідок закриття бюджетного року та неспіврозмірності обсягів фінансування у нього виникла заборгованість за грудень 2023 року, яку сплачувати у 2024 році Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми не мав права, оскільки бюджетні асигнування на 2023 рік були використані в повному обсязі. У зв'язку із цим, на переконання відповідача, заборгованість виникла не з його вини; відповідач вказував, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми, задля уникнення негативних наслідків, максимально оперативно здійснював залежні та необхідні від нього дії стосовно вирішення ситуації, що склалася.
Відповідач вказував, що рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2024 у справі № 920/271/24 виконано у порядку безспірного списання коштів ГУ ДКСУ у Сумській області з рахунку КЕВ м. Суми, а саме: 21.07.2024 - 1,01 грн; 15.08.2024 - 61 800,00 грн; 27.11.2024 - 3 539 877,90 грн.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 та повідомлення ГУ ДКСУ у Сумській області від 11.07.2024 за вих. № 07.1-14-06/4925, відповідач вказував про безпідставність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу ч. 2 та 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Сумської області від 15.05.2024 у справі № 920/271/24 за результатами розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про стягнення 3 632 322,71 грн, позов задоволено повністю та стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" 3 601 678,91 грн боргу, 14 406,72 грн інфляційних втрат, 16 237,08 грн 3 % річних, 43 587,87 грн витрат зі сплати судового збору.
Вирішуючи спір у справі № 920/271/24, суд установив, що Квартирно-експлуатаційним відділом міста Суми не здійснено оплату за спожиту у грудні 2023 року електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 30100053 від 01.03.2022 у встановлений у Договорі строк до 11.01.2024 включно.
Отже, судовим рішенням у справі № 920/271/24 встановлено факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 30100053 від 01.03.2022.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Колегія суддів відхиляє за неспроможністю доводи скаржника про неправильне визначення судом першої інстанції моменту виникнення прострочення держави щодо виконання рішення суду та незастосування спеціального порядку казначейського виконання - Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", з огляду на те, що боржником за Договором є саме відповідач, а не Держава. У зв'язку із цим, основна сума заборгованості за Договором була погашена відповідачем саме з рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми згідно з платіжними інструкціями № 19/07/2024№852_00000/82а від 21.07.2024 на суму 1,01 грн, № 14/08/2024№852/1_00000/92 від 15.08.2024 на суму 61 800,00 грн та № 25/11/2024№852/6_00000/а7 від 27.11.2024 на суму 3 539 877,90 грн.
Отже, списання коштів саме з рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми, а не з Державного бюджету України підтверджує помилковість доводів скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що з урахуванням умов укладеного Договору, моментом фактичного виконання зобов'язання є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок кредитора, що і становлять предмет позовних вимог.
Натомість саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу, а отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор на підставі частини другої статті 625 ЦК України вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку із цим, доводи скаржника про неправильне визначення судом першої інстанції моменту прострочення виконання рішення суду є безпідставними.
Відтак посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 910/479/21 та № 686/7081/21, також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.
У справі № 910/479/21 розглядався спір про відшкодування майнової шкоди, яка складалася з 37 278,00 грн 3 % річних, 34 952,80 грн втрат від інфляції, 50 000,00 грн немайнової шкоди, завданих бездіяльністю Казначейства щодо строків виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі № 908/1482/18. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1482/18 стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства суму коштів у розмірі 1 114 723,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди. На виконання вказаного судового рішення судом видано наказ, з яким позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. Позивач вказував, що перерахування коштів за рішенням суду повинно бути здійснено протягом трьох місяців, а у випадку порушення вказаного строку стягувачу виплачується компенсація в розмірі 3 % річних від несплаченої суми. За твердженням позивача, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі № 908/1482/18 виконано пізніше ніж через рік, із значним порушенням встановленого законом строку, у зв'язку із чим позивач вказував, що бездіяльністю Казначейства йому завдано шкоду, а подальша виплата боргу йому здійснена без встановленої законом компенсації в розмірі 3 % річних.
Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/7081/21 містить висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України та статті 5 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/7081/21 відступила від власного правового висновку щодо моменту, з якого можуть застосовуватися приписи статті 625 ЦК України, визначивши, що припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Проаналізувавши зміст постанов Великої Палати Верховного Суду/постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи міркування, викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Так, у справі, що розглядається, рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2024 у справі № 920/271/24 виконано у порядку безспірного списання коштів саме з рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми. Натомість у справах № 910/479/21 та № 686/7081/21 стягнення здійснювалось безпосередньо з Державного бюджету України, та, відповідно, відповідачем була Державна казначейська служба України.
Перевіряючи доводи скаржника щодо неправильно визначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів встановила таке.
Сторонами у справі не заперечується, що періодом нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у справі № 920/271/24 було 12.01.2024-06.03.2024.
Як вбачається з позовної заяви та долученого до неї позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, вони заявлені до стягнення з відповідача за період з 07.03.2024 по 26.11.2024 (за вирахуванням сум часткових оплат). У зв'язку із цим, доводи скаржника про повторне нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за період з 12.01.2024 по 06.03.2024 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДКСУ у Сумській області було списано з рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми кошти: 21.07.2024 у розмірі 1,01 грн; 15.08.2024 у розмірі 61 800,00 грн; 27.11.2024 у розмірі 3 539 877,90 грн.
Колегія суддів зауважує, що за положеннями ст. 253, 254 ЦК України день фактичного виконання зобов'язання не включається до періоду прострочення.
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з 07.03.2024 до переддня сплати частини заборгованості - 20.07.2024, та продовжується за вирахуванням сплаченої суми в розмірі 1,01 грн з 21.07.2024 до переддня сплати частини заборгованості - 14.08.2024, та надалі продовжується за вирахуванням сплаченої суми в розмірі 61 800,00 грн до переддня повного погашення заборгованості - 26.11.2024.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що визначені позивачем періоди та суми заборгованості відповідають встановленим судом апеляційним господарським судом періодам.
Разом із тим, з огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п'ятої статті 236 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, суд апеляційної інстанції встановив, що такий здійснено арифметично правильно, відтак вказані вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції.
У зв'язку із цим, доводи скаржника щодо неправильно визначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, колегією суддів відхиляються.
Доводи скаржника про ненадання судом першої інстанції належної оцінки статусу відповідача як бюджетної установи, чиє виконання судового рішення залежить від бюджетних асигнувань і казначейських процедур, колегія суддів також відхиляє та зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що між сторонами виникли господарські відносини, а законодавчі норми не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Враховуючи, що відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.
Відтак доводи скаржника щодо відсутності достатніх коштів на рахунку та, відповідно, відсутності в його діях вини, колегією суддів відхиляються за неспроможністю, адже відсутність коштів не звільняє боржника від виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати товару за сукупний період з 07.03.2024 по 26.11.2024 (переддня здійснення остаточного погашення заборгованості), дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 336 910,42 грн та 3 % річних у сумі 77 706,36 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі № 920/1499/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 24.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко