вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа№ 910/5893/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар судового засідання Місюк О.П.
за участю представників:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Заворотнюк М.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
у справі №910/5893/20 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест»
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» про стягнення 241899,40 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором №420072784 від 01.01.2019 за період з 01.01.2019 по 31.01.2020, з яких: 42672,15 грн - пеня, 5088,66 грн - 3% річних та 7098,23 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/5893/20 позовні вимоги задоволено частково.
12.10.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі №910/5893/20 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Марлакс».
11.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» звернулося до суду першої інстанції з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 (повна ухвала складена 22.10.2025) у справі №910/5893/20 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 328 ГПК України.
За твердженням скаржника, товариство повністю виконало зобов'язання щодо оплати суми боргу згідно рішення у справі №910/8593/20 шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріальної контори на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс», що є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу у справі №910/5893/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/5893/20, справу призначено до розгляду на 09.12.2025, а також витребувано з суду першої інстанції матеріали справи.
01.12.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого товариство просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів скарги стягувач зазначає, що факт перерахування коштів на депозит нотаріуса не є безумовною підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, позаяк визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню можливо за умови доведення факту повного погашення заборгованості саме кредитору.
08.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача.
09.12.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 09.12.2025 представники сторін не з'явилися. Водночас судом встановлено, що станом на день проведення засідання суду до Північного апеляційного господарського суду не надійшли матеріали справи №910/5893/20 з суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 розгляд справи №910/5893/20 відкладено до 23.12.2025, повторно витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5893/20.
11.12.2025 матеріали справи №910/5893/20 надійшли до суду апеляційної інстанції з Господарського суду міста Києва.
До суду 22.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» надійшли додаткові пояснення щодо форми квитанції нотаріуса про внесення грошових коштів у депозит. Товариство з обмеженою відповідальністю “Марлакс» як кредитор у справі №910/5893/20 подає ці додаткові пояснення на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест».
Також 22.12.2025 до суд від Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» надійшли додаткові пояснення по справі на спростування тверджень апелянта за наслідком скасування 08.12.2025 Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 про відкриття процедури банкрутства боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест».
Крім того 22.12.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» подано до суду:
- клопотання про визнання дій боржника зловживанням процесуальними правами, визнання поданих доказів недопустимими та постановлення окремої ухвали про накладення на боржника штрафу, а також направити окрему ухвалу до правоохоронних органів для перевірки застосувань положень, що кваліфікують дії боржника за ст. 384 Кримінального кодексу України;
- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - постанови приватного виконавця від 19.12.2025 про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП 77342830 та довідки Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» №19/12-25/05-14 від 19.12.2025 про невиконання боржником зобов'язань - відсутність за період з 17.04.2025 по 19.12.2025 надходжень від Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест».
23.12.2025 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача.
У судове засідання 23.12.2025 з'явився представник скаржника.
Головуючий суддя поставив на обговорення клопотання стягувача про долучення до матеріалів справи доказів.
Представник боржника заперечував проти задоволення наведеного клопотання, вказавши, що докази, які стягувач просить долучити до матеріалів справи датовані вже після постановлення оскаржуваної ухвали, що унеможливлює їх прийняття судом апеляційної інстанції.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» про долучення до матеріалів справи доказів колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
При цьому, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачаються наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013).
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана ухвала у даній справі постановлена Господарським судом міста Києва 21.10.2025, тоді як надані Товариством з обмеженою відповідальністю “Марлакс» докази датовані 19.12.2025, зокрема, постанова приватного виконавця від 19.12.2025 та довідка Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» №19/12-25/05-14 від 19.12.2025.
Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду (постановлення ухвали) першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21, постанові Об'єднаної палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Щодо поданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Марлакс» додаткових пояснень суд зауважує наступне.
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст. 263 ГПК України).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (ч. 5 ст. 161 ГПК України).
14.11.2025 Північний апеляційний господарський суд відкриваючи апеляційне провадження визначив Товариству з обмеженою відповідальністю “Марлакс» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю “Марлакс» в його електронний кабінет 14.11.2025, відтак строк подання відзиву до 01.12.2025 (враховуючи, що останній день строку припав на вихідний день). В останній день вказаного строку Товариство з обмеженою відповідальністю “Марлакс» подало відзив на апеляційну скаргу, а 22.12.2025, тобто після настання терміну, який визначив суд, стягувач подав письмові пояснення, в яких висловив додаткові заперечення на апеляційну скаргу.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Марлакс» не просило дозволу подати письмові пояснення, а суд за межами строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не визнавав їх подання необхідним. Тому ці пояснення Північний апеляційний господарський суд залишає без розгляду.
Клопотання стягувача про визнання дій боржника зловживанням процесуальними правами та постановлення окремої ухвали буде вирішено судом за результатами розгляду спору.
Представник скаржника надав пояснення по суті спору, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржника, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/5893/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» 241899,40 грн основного боргу, 42658,33 грн пені, 5085,35 грн 3% річних, 7098,23 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 4451,12 грн.
12.10.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
Із 24.11.2020 по 20.02.2025 виконавчий документ перебував на виконані Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження ВП №63711890.
Постановою державного виконавця Бабенко О.О. від 20.02.2025 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 301192,43 грн.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2025 ВП №77342830 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. здійснюється примусове виконання судового рішення на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/5893/20 виданого 12.10.2020.
30.05.2025 приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження (згідно ухвали суду від 27.05.2025) та замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Марлакс».
11.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» звернулося до суду першої інстанції з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи подану заяву, боржник повідомляє, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» не мало змоги погасити заборгованість в безготівковому порядку, з метою виконання своїх зобов'язань, 21.08.2025 сума в розмірі 358938,04 грн була внесена на депозит нотаріуса на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс». На переконання заявника, Товариство з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» повністю виконало зобов'язання щодо оплати суми боргу згідно рішення у справі №910/5893/20, права по якому передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Марлакс», а тому наявні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з врахуванням встановлених у справі обставин та наявних доказів, відсутні підстави для задоволення поданої заяви, з чим погоджується Північний апеляційний господарський суд, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).
Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов'язується саме з відсутністю у боржника обов'язку сплатити борг за таким наказом у зв'язку з тим, що його видано помилково, або у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 по справі №755/388/15-ц).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Крім того, відповідно до положень Глави 50 ЦК зобов'язання припиняються: переданням відступного (ст. 600 ЦК), зарахуванням (ст. 601 ЦК), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), прощенням боргу (ст. 605 ЦК), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК), неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК), смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК), ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК).
Виконання рішень здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто, після відкриття виконавчого провадження виконання рішення здійснюється виключно в межах цього провадження згідно з Законом України «Про виконавче провадження», де виконавець має повноваження вживати заходів (арешт коштів, стягнення, тощо), а боржник зобов'язаний виконати рішення.
При цьому виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню лише у разі, якщо добровільне виконання обов'язку боржником здійснено ще до моменту видачі судом наказу та, відповідно, поза межами виконавчого провадження.
У той же час матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду поданої заяви виконавче провадження ВП №77342830 триває, боржником не надано доказів відсутності у нього обов'язку повністю чи частково, відсутні також докази добровільного виконання боржником рішення суду у справі №910/5893/20.
Суд також зазначає, що внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, у даному випадку, не є належним виконанням рішення суду у справі №910/5893/20, оскільки у квитанції №17 від 21.08.2025 виданої приватним нотаріусом Кондрою Л.В. зазначена мета з якою внесено суму на депозит нотаріуса: «В рахунок погашення суми боргу по вимозі №04/06-25/05-01 від 04.06.2025 та по заяві про порушення у справі про банкрутство №910/8475/25» (а.с. 89, т. 1).
Водночас, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Марлакс» у розмірі 261192,40 виникла на підставі договору про переведення боргу та підтверджена рішенням суду у справі №910/5893/20, за яким відкрито виконавче провадження ВП №77342830, а не на підставі вимоги №04/06-25/05-01 від 04.06.2025.
З огляду на те, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 №910/5893/20 перебуває на виконанні у приватного виконавця Ляпіна Д.В., рішення суду від 13.08.2020 у справі №910/5893/20 не виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» не наведено жодної матеріально-правової підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.
Стосовно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» про визнання дій боржника зловживанням процесуальними правами та постановлення окремої ухвали, колегія суддів відмічає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч. 2 ст. 246 ГПК України).
Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 246 ГПК України).
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення закону, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.
Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
Як встановлено судом зі змісту поданого клопотання, представник стягувача посилається на порушення боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» вимог процесуального законодавства шляхом подання до суду квитанції №17 від 21.08.2025 про внесення коштів у депозит нотаріуса.
Разом із цим, таких обставин колегією суддів в ході судового розгляду не встановлено.
В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» до юридичної відповідальності або про наявність в його діях ознак кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі, у зв'язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Марлакс» не підлягає задоволенню.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/5893/20 прийнята у відповідності до норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест».
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ Інвест» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/5893/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 24.12.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко