ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3349/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025, прийняте суддею Литвиновою В.В., м. Одеса, повний текст складено 15.10.2025,
у справі №916/3349/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Управління Служби безпеки України в Одеській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "Одесагаз"
про стягнення 13 304,24 грн
У серпні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 13304,24 грн, з яких: 8785,59 грн - основний борг, 1799,18 грн - пеня, 504,32 грн - 3% річних та 2215,15 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 в частині своєчасної та повної оплати вартості природного газу, поставленого у жовтні та грудні місяцях 2023 року.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.08.2025 відкрито провадження у справі №916/3349/25 та в подальшому ухвалою суду від 08.09.2025 залучено Акціонерне товариство "Одесагаз" до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/3349/25 (суддя Литвинова В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване відсутністю у відповідача заборгованості перед позивачем за природний газ, поставлений у грудні місяці 2023 року на підставі укладеного між сторонами договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023, з урахуванням коригувального акту приймання-передачі природного газу №008768/05 від 20.05.2025, яким зменшено обсяг газу у відповідному місяці поставки, у зв'язку з чим місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу за грудень місяць 2023 року разом з нарахованими на нього пенею та компенсаційними нарахуваннями. Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив про правомірність нарахування позивачем 3% річних та пені за прострочення оплати за поставку природного газу, поставленого у жовтні місяці 2023 року, але, враховуючи наявність переплати відповідача за природній газ, яка перевищує заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до стягнення суми, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення останніх з Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/3349/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що у грудні місяці 2023 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі 9090 куб.м, про що свідчать остаточні алокації, сформовані та відображені у витягу з інформаційної платформи Оператора ГТС, які не були відкориговані, у зв'язку з чим, враховуючи, що Управління Служби безпеки України в Одеській області не у повному обсязі розрахувалося за поставку природного газу за вказаний період, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню на користь останнього. Водночас, за твердженням апелянта, коригувальний акт №008768/05 від 20.05.2025 не є належним доказом у даній справі, оскільки його підписання між відповідачем та Акціонерним товариством "Одесагаз" не створює для позивача жодних зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 30.11.2025 (вх.№4406/25/Д1 від 01.12.2025) Управління Служби безпеки України в Одеській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 щодо повної оплати вартості товару та, навпаки, наявність переплати за вказаним договором, а не заборгованості перед позивачем.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (13304,24 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 14.11.2025 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції було встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 01.12.2025.
Колегія суддів вбачає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказу, а саме: актуального витягу з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу відповідачем у грудні місяці 2023 року.
В обґрунтування цього клопотання позивач посилається на необхідність надання додаткових доказів, які мають важливе значення для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки підтверджують відсутність коригування обсягів поставленого відповідачеві природного газу на інформаційній платформі Оператора ГТС, а відтак і правомірність заявлених позовних вимог. Між тим, клопотання про поновлення строку на подання додаткового доказу апелянтом не заявлено.
За умовами частин другої, третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
В силу статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що апелянтом не порушено питання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відповідного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про долучення доказу, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, без розгляду на підставі положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції також вбачає, що Управлінням Служби безпеки України в Одеській області у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи, яке мотивоване необхідністю повного та всебічного дослідження доказів, сприяння учасникам судового процесу у реалізації ними передбачених процесуальним законом прав, а також забезпечення дотримання принципу пропорційності та змагальності сторін.
Відповідно до приписів абзацу 2 частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи апеляційної скарги на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є правом апеляційного господарського суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, враховуючи те, що клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не містить обґрунтованих доводів щодо об'єктивної неможливості або недоцільності розгляду даної апеляційної скарги у справі в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, а також те, що правова позиція заявника викладена ним у відзиві на апеляційну скаргу, Південно-західний апеляційний господарський суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Акціонерне товариство "Одесагаз" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ("Постачальник") та Управлінням Служби безпеки України в Одеській області ("Споживач") укладено договір постачання природного газу №14-4327/23-БО-Т (далі - договір №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.
У пунктах 2.1, 2.4, 4.1-4.3 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 сторонами узгоджено обсяги природного газу, що планується передати у період з вересня місяця 2023 року по грудень місяць 2023 року, порядок їх перегляду та коригування, а також порядок визначення ціни природного газу і загальної вартості цього договору.
В силу пункту 3.5 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 договору). На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (підпункт 3.5.2 пункту 3.5 договору). Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3 пункту 3.5 договору). У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (підпункт 3.5.4 пункту 3.5 договору).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (пункт 5.1 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023).
Пунктом 7.1 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
За умовами пункту 7.2 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 11.3 договору № 14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Положеннями пункту 13.1 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 визначено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
На виконання договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у період з вересня місяця по грудень місяць 2023 року надало Управлінню Служби безпеки України в Одеській області для підписання акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 192323,08 грн, а саме: б/н від 12.10.2023 на суму 66,22 грн (за вересень місяць 2023 року), б/н від 14.11.2023 на суму 3294,23 грн (за жовтень місяць 2023 року), б/н від 11.12.2023 на суму 38487,79 грн (за листопад місяць 2023 року) та б/н від 12.01.2024 на суму 150474,84 грн (за грудень місяць 2023 року). Вказані акти Споживачем не підписані.
Обсяги поставленого відповідачу природного газу відображені у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-25-7950 від 19.05.2025 на адвокатський запит представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Зокрема, у вказаній відповіді міститься інформація про те, що обсяг природного газу, використаний Споживачем з ЕІС-код 56ХS0000K01HX00R, який належить відповідачу, за період з 20.09.2023 по 31.12.2023, внесено в алокацію постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та становить: з 20.09.2023 по 30.09.2023 - 4 куб.м; з 01.10.2023 по 31.10.2023 - 199 куб.м; з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 2325 куб.м; з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 9090 куб.м, що відповідає обсягам, зазначеним у вищенаведених актах приймання-передачі природного газу, не підписаних зі сторони Управління Служби безпеки України в Одеській області.
В якості оплати вартості поставленого за договором №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 природного газу Управління Служби безпеки України в Одеській області, з урахуванням заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог №125/3/2-8682 від 28.03.2025, перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти у загальній сумі 183537,49 грн, що підтверджується виписками Акціонерного товариства "Ощадбанк" по рахунку позивача.
У матеріалах справи також міститься коригувальний акт приймання-передачі природного газу №008768/05 від 20.05.2025, який підписаний між Акціонерним товариством "Одесагаз" та Управлінням Служби безпеки України в Одеській області і яким зафіксовано, що у травні місяці 2025 року проведено коригування (зменшення) об'єму спожитого газу за грудень місяць 2023 року, у зв'язку з чим відкоригований обсяг природного газу становить 1798 куб.м.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 13304,24 грн, з яких: 8785,59 грн - основний борг, 1799,18 грн - пеня, 504,32 грн - 3% річних та 2215,15 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням Управлінням Служби безпеки України в Одеській області своїх зобов'язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у жовтні та грудні місяцях 2023 року на виконання укладеного між сторонами договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за природний газ, поставлений у грудні місяці 2023 року на підставі укладеного між сторонами договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023, з урахуванням коригувального акту приймання-передачі природного газу №008768/05 від 20.05.2025, яким зменшено обсяг газу у відповідному місяці поставки. Між тим, суд першої інстанції зазначив про правомірність нарахування позивачем 3% річних та пені за прострочення оплати за поставку природного газу, поставленого у жовтні місяці 2023 року, але, враховуючи наявність переплати відповідача за природній газ, яка перевищує заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до стягнення суми, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення останніх з Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються, зокрема, договором постачання природного газу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін господарського зобов'язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Обсяги поставленого відповідачу у період з вересня місяця по грудень місяць 2023 року природного газу відображені у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-25-7950 від 19.05.2025 та в актах приймання-передачі природного газу за відповідні періоди на загальну суму 192323,08 грн, складених на виконання договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 та не підписаних зі сторони Управління Служби безпеки України в Одеській області.
З виписки по банківському рахунку позивача вбачається, що вартість поставленого за договором №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 природного газу сплачена відповідачем у сумі 183537,49 грн.
Зокрема, виходячи з вартості природного газу, вказаного у непідписаних відповідачем актах приймання-передачі, останній повністю розрахувався за природний газ, поставлений у період з вересня місяця по листопад місяць 2023 року, та частково за природний газ, поставлений у грудні місяці 2023 року, у зв'язку з чим позивач стверджує про існування в Управління Служби безпеки України в Одеській області заборгованості за зобов'язаннями грудня місяця 2023 року у сумі 8785,59 грн (192323,08 грн - 183537,49 грн = 8785,59 грн).
Між тим, апеляційний господарський суд зазначає про безпідставність неврахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" того факту, що Акціонерне товариство "Одесагаз", стверджуючи про подання у січні місяці 2024 року через інформаційну платформу неправильних (завищених) даних щодо обсягу природного газу, спожитого відповідачем у грудні місяці 2023 року, зверталося до позивача з викладеним у листах №08/433 від 01.02.2024 та №04/428 від 12.05.2025, копії яких наявні у матеріалах справи, проханням відкоригувати відповідні дані, чого останнім зроблено не було.
Поряд з цим, 20.05.2025 між відповідачем та Акціонерним товариством "Одесагаз" складено корегувальний акт приймання-передачі природного газу №008768/05 за грудень місяць 2023 року, відповідно до якого зменшено обсяг природного газу на 1798 куб.м. Вартість відкоригованого обсягу природного газу становить 29763,89 грн.
Зазначений коригувальний акт не змінює умов договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 між сторонами та не породжує нових договірних зобов'язань для позивача, натомість є належним і допустимим у розумінні процесуального закону доказом фактичного обсягу спожитого природного газу відповідачем у спірному періоді. Такий акт підтверджує реальні показники споживання, отримані за результатами коригування даних комерційного обліку.
Так, коригувальним актом №008768/05 від 20.05.2025 визначений саме фактичний обсяг спожитого газу, який ґрунтується на реальних даних обліку після перевірки первинних алокацій та усунення їх технічних неточностей. Непрямі дані (первинні алокації) не мають пріоритету над скоригованими результатами комерційного обліку. Фіктивні або технічно помилкові первинні відомості не створюють зобов'язань, якщо вони були перевірені та виправлені уповноваженим суб'єктом (у даному випадку - Акціонерним товариством "Одесагаз"), який здійснив перевірку та виправлення, що юридично та фактично визначає обсяг споживання. Вказане свідчить про те, що позивач фактично вимагає сплати за природний газ, яким не був спожитий відповідачем.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Колегія суддів зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на спростування документально підтвердженого корегувальним актом №008768/05 від 20.05.2025 факту подання повноважним суб'єктом - Акціонерним товариством "Одесагаз" через інформаційну платформу помилкових (завищених) даних щодо обсягу природного газу, спожитого відповідачем у грудні місяці 2023 року.
Оплата за поставлений товар повинна базуватися на фактичних обсягах постачання. Сторони не можуть створювати обов'язки на основі попередніх, неперевірених або технічно некоректних даних, оскільки це суперечить принципам добросовісності та економічного змісту господарських зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за природний газ, спожитий Управлінням Служби безпеки України в Одеській області у грудні місяці 2023 року, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 8785,59 грн основного боргу не підлягають задоволенню.
Посилання скаржника на те, що у грудні місяці 2023 року відповідач спожив природній газ в обсязі 9090 куб.м, про що свідчать остаточні алокації, сформовані та відображені у витягу з інформаційної платформи Оператора ГТС, які не були відкориговані, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки не відображення відкоригованих даних на інформаційній платформі Оператора ГТС не спростовує правомірність коригування фактичного (реального) обсягу споживання відповідачем природного газу у спірний період, здійсненого Акціонерним товариством "Одесагаз" за фактом внесення останнім на платформу недостовірних відомостей щодо обсягів такого споживання. Невідображення відкоригованих даних на інформаційній платформі не може бути підставою для покладення на споживача обов'язку оплатити природний газ, який фактично ним не споживався. Таким чином, первинні алокації не є самостійним джерелом обов'язку оплати, у той час як коригувальний акт визначає реальний обсяг спожитого газу, за який відповідач має обов'язок розрахуватися з постачальником.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.
Колегія суддів також зазначає, що суб'єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023 передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Колегією суддів встановлено, що позивач, посилаючись на несвоєчасність здійснення відповідачем оплати природного газу за договором №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023, просить стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області пеню у сумі 8,12 грн та 3% річних у сумі 0,81 грн, нараховані за період з 16.12.2023 по 19.12.2023 за зобов'язаннями жовтня місяця 2023 року, а також пеню у сумі 1791,06 грн за період з 16.02.2024 по 15.08.2024, 3% річних у сумі 503,51 грн за період 16.02.2024 по 30.06.2025 та інфляційній втрати у сумі 2215,15 грн за період з березня місяця 2024 року по червень місяць 2025 року за зобов'язаннями грудня місяця 2023 року.
Разом з тим, як зазначалося вище, у відповідача не просто відсутня заборгованість за природній газ, спожитий у грудні місяці 2023 року, а існує переплата, адже Управління Служби безпеки України в Одеській області за газ, поставлений у грудні місяці 2023 року, сплатило 141689,25 грн, у той час як вартість спожитого ним газу, з урахуванням коригування, правомірність якого позивачем не спростована, становить 120717,59 грн, внаслідок чого сума переплати складає 20971,66 грн (141689,25 грн - 120717,59 грн = 20971,66 грн).
З огляду на викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, неправомірно нарахованих позивачем за зобов'язаннями грудня місяця 2023 року, за якими не допущено жодного прострочення, а також для стягнення пені та 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями жовтня місяця 2023 року, оскільки сума переплати відповідача перевищує розмір відповідних нарахувань, заявлених до стягнення на підставі договору №14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023, за яким відповідач здійснив надлишкову оплату.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 15.10.2025 у справі №916/3349/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/3349/25 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук