ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
(додаткова)
24 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1346/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 (повний текст складено та підписано 22.08.2025, суддя Олейняш Е.М.)
у справі №915/1346/24
за позовом Державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ»
про стягнення 2 590 269, 91 грн
встановив
У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №915/1346/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025.
Постановою суду апеляційної інстанції від 12.11.2025 по цій справі рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» в якій відповідач просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 127 500 гривень 00 копійок.
Заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, які мають бути компенсовані за рахунок позивача.
Ухвалою суду визначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1346/24 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та встановлено Державному підприємству “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» строк для подання заперечень на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1346/24.
Судом апеляційної інстанції отримано заяву позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в якій останній просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «МАРКОНІ» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №915/1346/24 у розмірі 127 500 в повному обсязі та зменшити розмір витрат ТОВ «МАРКОНІ» на професійну правничу допомогу до 5000 тисяч грн.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вирішила за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У законодавчо визначений строк, ТОВ “МАРКОНІ» звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягнення з позивача на свою користь суму витрат на професійну правничу допомогу понесених суді апеляційної інстанції у розмірі 127 500 грн.
До вказаної заяви відповідачем надано Детальний опис робіт, рахунок, Акт наданих послуг.
Також, у наявних матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової допомоги від 19.01.2023, а також Додаткова угоди № 20 від 23.07.2025 до даного Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Так, 19.01.2023 між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ», укладено Договір про надання правової допомоги відповідно до предмету якого замовник доручає та оплачує, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати замовнику правничу допомогу, пов'язану з захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного договору.
У п.4.1. Договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену зазначеним договором, замовник сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якого врегульований у додаткових угодах до цього договору.
23.07.2025 між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» було укладено додаткову угоду № 20 до Договору про надання правової допомоги від 19.01.2023, відповідно до якої адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надати замовнику правову допомогу з представництва інтересів замовника у Південно-західного апеляційному господарському суді в межах спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1346/24.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди зміст правової допомоги, зазначеної в п. 1 цієї Додаткової угоди, включає в себе, зокрема, аналіз рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги та інших документів поданих позивачем, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовку та подачу пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності, участь у судових засіданнях) (п. 2.2).
За змістом п. 3 Додаткової угоди за надання послуг, визначених у п. 2.2. цієї Додаткової угоди, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 3000 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату оплати рахунку Адвокатського об'єднання.
Відповідно до наданого відповідачем Детального опису виконаних робіт (наданих послуг) АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у справі № 915/1346/24, розмір гонорару згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 20 від 23.07.2025 року до Договору від 19.01.2023 року по даній справі становить 127 500 грн і включає наступні роботи:
- аналіз рішення суду першої інстанції у справі №915/1346/24;
- аналіз апеляційної скарги ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»;
- дослідження актуальної судової практики в подібних правовідносинах;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
- участь у судовому засіданні 12.11.2025.
В еквіваленті 3000 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку, курс продажу долару США на дату виставлення рахунку № 31 від 13.11.2025 року 1 долар США = 42,50 грн, витрати, понесені ТОВ “МАРКОНІ» на послуги правничої допомоги в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №915/1346/24, становлять 127 500 грн.
13.11.2025 між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» складено та підписано Акт надання послуг №АО-02/11 у відповідності до якого виконавцем були виконані, а клієнтом отримані послуги з представництва інтересів замовника у Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» у справі №915/1346/24.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 127 500 грн.
Разом з цим, до суду апеляційної інстанції надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1346/24 до 5000 грн.
В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що спір між ДП «ММТП» та ТОВ «Марконі» щодо стягнення заборгованості за Договором №12-П від 07.06.2013 за цим самим Договором, але за інший період вже розглядався судами загальної юрисдикції у справі №915/418/23.
При цьому, як відзначає позивач, представництво інтересів Товариства здійснювалось адвокатським об'єднанням “ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» на підставі договору про надання правової допомоги від 19.01.2023, додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору від 19.01.2023. Будь-які інші додаткові угоди у матеріалах справи відсутні.
На думку позивача, повний зміст Договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 для підтвердження витрат понесених Товариством при розгляді справи №915/1346/24 відсутній, а наданий - є неналежним доказом.
Зауважує позивач й на тому, що відповідачем не додані до заяви докази, які б свідчили про проведення ТОВ «МАРКОНІ» оплати рахунку №31 від 13.11.2025 року на суму 127 500 грн, який був виставлений Адвокатським об'єднанням замовнику.
Крім того, як зазначає позивач, в супереч заявленому Адвокатським об'єднанням переліку виконаних робіт вказаних у Детальному описі по справі, зі сторони відповідача не було подано до суду жодних клопотань, заяв та заперечень (окрім заяви про участь сторони у режимі відеоконференції), судова справа №915/1346/24 не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Позивач зазначає, що виходячи з наданого переліку виконаних Адвокатським об'єднанням робіт, можна прийти до висновку щодо об'єднання таких послуг як аналіз рішення суду першої інстанції, аналіз апеляційної скарги, дослідження судової практики в подібних правовідносинах, в одну послугу - підготовка відзиву на апеляційну скаргу, а тому заявником надані фактично послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У даному випадку, відповідачем дійсно надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 62 400 грн. Колегія суддів у даному випадку не вбачає підстав втручатися у договірні стосунки між відповідачем та його представником.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
На переконання колегії суддів, стягнення з позивача заявленої відповідачем суми судових витрат у суді апеляційної інстанції є надмірною, непропорційною та неспівмірною, з огляду на складність справи, час витрачений на підготовку документів, об'єм фактично наданих послуг, участь лише у одному судовому засіданні.
У даному випадку, відповідач фактично подав до суду апеляційної інстанції лише одну заяву по суті справи, а саме відзив на апеляційну скаргу. При цьому, доводи викладені відповідачем фактично дублюють позицію останнього, на яку він посилався у суді першої інстанції.
Відтак, на переконання колегії суддів, підготовка представником відповідача відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значної витрати часу, аналізу судової практики чи законодавства, збирання доказів, адже дублювала вже сформовану у суді першої інстанції правову позицію.
Також відповідачем подано одну заяву про участь у судовому засіданні та представником взято участь в одному судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2025.
З огляду на викладене вище, враховуючи незначну складність справи, порівняно незначний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді апеляційної інстанції, відсутність особливого значення справи для сторін спору, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про ухвалення додаткового рішення та, відповідно, стягнення з Державного підприємства “Миколаївський морський торгівельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн.
Колегія суддів відхиляє твердження позивача з приводу відсутності у матеріалах справи повної копії договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 з усіма додатковими угодами до нього, оскільки у наявних матеріалах справи міститься повна копія відповідного договору з усіма аркушами (т.2, а.с. 43-44). Також, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем було додано копію додаткової угоди №20 від 23.07.2025 (т.2, а.с. 162). При цьому, судова колегія зазначає, що вказана додаткова угода стосується саме надання АО послуг з представництва інтересів відповідача у суду апеляційної інстанції по цій справі.
Не заслуговують на увагу й твердження позивача з приводу відсутності доказів оплати відповідачем наданих АО послуг, оскільки як вже було неодноразово наголошено Верховним Судом витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
Керуючись ст.ст.129, 244, 281-284 ГПК України, колегія суддів -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн.
В задоволенні решти заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Додаткова постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання даної додаткової постанови є 24.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Таран С.В.