79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" грудня 2025 р. Справа №914/1879/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівського державного університету безпеки життєдіяльності 16.10.2025 від №9001-4641/9012 (вх. суду від 20.10.2025 № 01-05/3062/25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 (повне рішення складено 29.09.2025; суддя Бургарт Т.І.)
у справі № 914/1879/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В», м. Вінниця
до відповідача: Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, м. Львів
про: стягнення грошових коштів у сумі 136 583,96 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про стягнення заборгованості в сумі 136 583,96 грн, з яких 113 624,92 грн - інфляційні втрати, 22 959,04 грн 3% річних у період з 04.07.2024 по 05.04.2025.
В обґрунтування позову вказав, що між сторонами було укладено договір про закупівлю № 238 від 03.04.2024 та відповідач прострочив виконання зобов'язання в частині своєчасної оплати за договором.
Також позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 7 250, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач зазначив, що 11 грудня 2024 року Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 914/2025/24 відповідно до якого, позов задоволено повністю, стягнуто з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на користь ТОВ «Глорія-В» заборгованість у розмірі 1 013 900,00 грн за договором про закупівлю № 238 від 03.04.2024 та 15 208,50 грн судового збору.
02 квітня 2025 року ухвалою Західного апеляційного господарського суду затверджено мирову угоду між ТОВ «Глорія-В» та Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності, за умовами якої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності 06 квітня 2025 року сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» 1 013 900,00 грн заборгованості, 15 208,50 грн судового збору та 6 184 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у цій справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності задоволено частково. Присуджено до стягнення з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» 113 624,92 грн інфляційного збільшення та 21 130,70 грн 3% річних.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено. Присуджено до стягнення з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» 2 987,47 грн судового збору та 7 152,95 грн витрат на правничу допомогу.
Суд попередньої інстанції дійшов висновку, що фактичне виконання позивачем усіх зобов'язань за договором у належний спосіб відбулося саме після усунення позивачем недоліків товару, а момент поставки товару у розумінні умов договору настав лише з дати його прийняття відповідачем - 25 червня 2024 року, тому перебіг строку для здійснення оплати почався з наступного дня - 26 червня 2024 року.
У зв'язку з цим за умовами договору, якими передбачено тридцятиденний строк для проведення оплати, місцевий господарський суд констатував, що відповідач повинен був здійснити її до 25 липня 2024 року включно.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що прострочення відповідача щодо оплати наступило 26 липня 2024 року та тривало до 05 квітня 2025 року включно.
Крім цього, з врахуванням критеріїв, визначених частиною 5 статті 129 ГПК України та у співвідношенні із заактованими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, суд попередньої інстанції зазначив про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 152,95 грн з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову відмовити повністю.
Апелянт вказує, що оскільки фактичне приймання виконаних робіт та монтажу відбулося із запізненням, видаткові накладні мали бути оформлені із зазначенням дати завершення монтажу. Натомість, надані позивачем видаткові накладні містять дати фактичної доставки товару на об'єкт відповідача, без врахування часу витраченого на їх монтаж.
Скаржник стверджує, що зазначене унеможливлювало здійснення оплати у встановленому порядку з огляду на вимоги бюджетного законодавства та порядок проведення розрахунків через Державну казначейську службу України (ДКСУ).
Зокрема, за твердженням апелянта, ДКСУ не приймає до виконання платіжні доручення у випадку, якщо дата накладної не збігається або суттєво відрізняється від дати фактичного приймання товару чи послуг.
Крім цього, апелянт зауважує, що між сторонами було укладено мирову угоду та досягнуто домовленості про сплату вартості товару за договором про закупівлю № 238 від 03.04.2024 у розмірі 1 013 900,00 гривень. На думку скаржника, зобов'язання щодо сплати позивачу вартості товару виникло з дати отримання Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24, а саме 04.04.2025 і було ним виконано 05.04.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 залишити без змін.
Позивач звертає увагу, що предметом позову у справі № 914/2025/24 було лише стягнення заборгованості за договором у розмірі 1 013 900 грн, та стягнення інфляційних втрат та 3% річних не були предметом розгляду у цій справі.
Позивач вказує, що 28.05.2024 ним було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №ТВ-0000057 від 28.05.2024 на суму 361 494.72 грн, рахунком- фактурою №ТВ-0000011 від 28.05.2024, ТТН №ТВ-0000023 від 28.05.2024.
Таким чином, на переконання відповідача, ТОВ «Глорія-В» виконали зобов'язання, передбачені п.5.4. Договору і датою оплати товару мало бути 03.07.2024.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справу № 914/1879/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівського державного університету безпеки життєдіяльності 16.10.2025 від №9001-4641/9012 (вх. суду від 20.10.2025 № 01-05/3062/25) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25; постановлено здійснювати розгляд справи № 914/1879/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
03 квітня 2024 року Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (постачальник за договором) укладено договір про закупівлю № 238, за яким постачальник зобов'язався поставити замовнику товари зазначені в п.1.2 договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов'язався поставити, демонтувати та змонтувати металопластикові конструкції (вікна, двері, підвіконня), які зазначені у специфікації (додаток № 1 ) по коду ДК 021:2015: « 44220000-8 Столярні вироби», відповідно до узгодженого між сторонами замовлення.
За умовами договору до обов'язків постачальника входило, зокрема: забезпечити поставку, встановлення та монтаж товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1.); забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим цим договором (п. 6.3.2.); забезпечити своєчасну підготовку та підписання зі своєї сторони накладних, а також інших документів, передбачених договором (п. 6.3.6); протягом всього строку дії договору сприяти замовнику у виконанні його зобов'язань за договором (п. 6.3.8.).
Відповідно до п. 6.1. договору замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар (п.6.1.1.); прийняти поставлений товар (п. 6.1.2.); протягом усього строку дії договору сприяти постачальнику у виконанні його зобов'язань за договором (п. 6.1.7.).
Позивачем на виконання умов договору, поставлено замовнику товар на загальну суму 1 013 900,00 грн двома партіями:
- поставка першої партії підтверджується видатковою накладною № ТВ-0000047 від 20 травня 2024 року на суму 652' 405,28 грн, рахунком - фактурою №ТВ-0000010 від 20 травня 2024 року, ТТН №ТВ-0000020 від 20 травня 2024 року з доказами направлення зазначених документів відповідачу, за допомогою поштового зв'язку. Документи отримано відповідачем - 24 травня 2024, що підтверджено долученими описом вкладення, поштовою накладною, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення.
- поставка другої партії підтверджується видатковою накладною № ТВ-0000057 від 28 травня 2024 року на суму 361' 494,72 грн, рахунком-фактурою №ТВ-0000011 від 28 травня 2024 року, ТТН №ТВ-0000023 від 28 травня 2024 року (а.с.33-36). Документи були направлені відповідачу поштовим зв'язком та отримані ним 03 червня 2024 року, що підтверджується долученими до справи: описом вкладення у лист, поштовою накладною № 2102803403427, фіскальним чеком та відстеженням поштового відправлення.
30 травня 2024 року відповідачем проведено огляд поставлених 20 та 28 травня металопластикових конструкцій з монтажем, за результатами чого складено акт огляду товару №1.
Проведеним оглядом виявлено ряд недоліків: пошкодження металопластикових дверей (підфарбовані); невідповідність технічних характеристик товару умовам специфікації (склопакет повинен бути матовий (сатин) у 2-х конструкціях); неякісний монтаж та демонтаж металопластикових конструкцій; пошкодження під час проведення монтажу стін та натяжної стелі у 4-х приміщеннях; неякісний монтаж зовнішніх та внутрішніх підвіконь та дверної фурнітури.
Комісією прийнято рішення не приймати металопластикові конструкції з монтажем до моменту усунення недоліків
Пунктами 2.2.-2.3. договору визначено, що постачальник повинен поставити товар, якість якого повинна відповідати необхідним технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі. Товар повинен бути новим, невикористаним, не мати дефектів, пов'язаних з розробкою, матеріалами, якістю виготовлення. Заміна дефектного (бракованого) товару здійснюються протягом 7 (семи) робочих днів після отримання від Замовника письмової претензії.
Пунктом 2.6. сторони погодили, що у разі поставки товару неналежної якості, виявлених недоліків поставленого товару або недоліків, що виникли внаслідок допущених постачальником порушень при поставці товару, постачальник зобов'язується за свій рахунок усунути недоліки або повторно надати товар належної якості.
У разі виникнення претензій щодо некомплектності, кількості чи якості поставленого товару, постачальник та отримувач протягом 5 робочих днів зобов'язуються письмово узгодити перелік претензій, виклавши їх у відповідному дефектному акті. Постачальник, згідно з дефектним актом, зобов'язаний здійснити поставку непоставленого товару, замінити товар неналежної якості протягом 7 робочих днів або повернути вартість товару неналежної якості (п. 5.10. договору).
Судом першої інстанції встановлено, що умовами договору сторони змінювали положення щодо строку поставки. Зокрема, визначений попередньо п 5.1. договору термін поставки до 01 березня 2024 надалі був продовжений до 31 травня 2024 року в редакції додаткової угоди №1 від 03 квітня 2024 року.
Окрім того, у договорі сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата доставки товару у визначені цим договором місця із наданням замовнику відповідної видаткової накладної на товар та його фактичне встановлення (монтаж) (п. 5.4. договору).
Факт поставки товару підтверджується відповідальною особою замовника (п. 5.6. договору).
Згідно умов договору, загальна вартість цього договору становить 1 013 900,00 грн. (один мільйон тринадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) з ПДВ. До вартості договору включена вартість тари, упаковки, перевезення, демонтажу та монтажу (п. 3.1. договору).
Сторони у п. 4.1. договору визначили, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та накладної, яка виписується на підставі довіреності наданої постачальнику.
Замовник оплачує вартість кожної партії поставленого товару за умови наявності відповідного бюджетного фінансування протягом 30 днів після отримання товару згідно накладних та рахунків (п. 4.2. договору).
З огляду на відсутність сплати за виконані роботи ТОВ «Глорія-В» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 1 013 900,00 грн за договором про закупівлю № 238 від 03.04.2024.
11 грудня 2024 року Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 914/2025/24 відповідно до якого, позов задоволено повністю, стягнуто з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на користь ТОВ «Глорія-В» заборгованість у розмірі 1 013 900,00 грн та 15 208,50 грн судового збору.
02 квітня 2025 року ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/2025/24 затверджено мирову угоду між ТОВ «Глорія-В» та Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності такого змісту:
«Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» в особі директора Зайцевої Олени Володимирівни, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, в особі ректора Бондаря Дмитра Володимировича, з іншої сторони, разом надалі Сторони домовилися про наступне:
Сторони шляхом взаємних поступок дійшли згоди укласти мирову угоду на наступних умовах:
З Львівського державного університета безпеки життєдіяльності (79007 Львівська область місто Львів вул. Клепарківська, 25 ідентифіканіний код 08571340) стягується протягом 3-х днів з дня затвердження даної мирової угоди на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (21036 м. Вінниця вул. Бурбели Олександри буд. З квартира 83 ідентифікаційний код 41716575) 1 013 900.00 грн заборгованості та 15 208,50 грн. судового збору.
З Львівського державного університета безпеки життєдіяльності (79007 Львівська область місто Львів вул. Клепарківська. 25 ідентифікаціний код 08571340) стягується протягом 3- днів з дня затвердження даної мирової угоди на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (21036 м. Вінниця вул. Бурбели Олександри буд. З квартира 83 ідентифікаційний код 41716575) 6 184 грн витрат на правову допомогу-
Львівському державному університету безпеки життєдіяльності відповідно до ч. 2 ст. 130 ГПК України повертається 50 відсотків сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Дана мирова угода має силу виконавчого документи і у випадку невиконання її сторонами може бути подана на примусове виконання у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Наслідки затвердження даної мирової угоди сторонам роз'яснені і зрозумілі.»
Також ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24 визнано нечинним рішення Господарського суду Львівської області від 11 грудня 2024 року у справі №914/2025/24. Закрито провадження у справі № 914/2025/24. Повернуто Львівському державному університету безпеки життєдіяльності з Державного бюджету України судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 11406,37 грн, згідно платіжної інструкції № 40 від 14.01.2025 - 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання апеляційної скарги.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24 у встановленому законом порядку набрала законної сили, до Верховного Суду - не оскаржувалась.
Відповідно до долученої позивачем до позовної заяви Заключної виписки за період з 06.04.2025 по 06.04.2025 (а.с. 39) Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності сплачено:
- 1 013 900,00 гривень, призначення платежу: сплата заборгованості за металопластикові конструкції, на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24;
- 6184,00 гривень, призначення платежу: сплата витрат на правову допомогу, на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24;
- 15 208,50 гривень, призначення платежу: сплата судового збору, на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24;
16 червня 2025 року позивачем подано позовну заяву до Господарського суду Львівської області про стягнення з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за період з 04 липня 2024 року (наступний день після спливу 30-ти денного строку за днем отримання видаткових накладних) по 05 квітня 2025 року (день, що передує дню погашення заборгованості) 113' 624,92 грн інфляційних втрат та 22' 959,04 3 % річних у зв'язку з простроченням сплати відповідачем основної суми боргу.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 12.02.2025 у справі справа № 758/5318/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
У цій справі позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення 113 624,92 грн інфляційних втрат та 22 959,04 грн 3% річних, у період з 04.07.2024 по 05.04.2025, за прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений за договором про закупівлю № 238 від 03.04.2024
При цьому, як встановлено судами у цій справі 11 грудня 2024 року Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 914/2025/24 відповідно до якого стягнуто з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на користь ТОВ «Глорія-В» заборгованість у розмірі 1 013 900,00 грн основної заборгованості за договором про закупівлю № 238 від 03.04.2024.
Однак, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24 затверджено мирову угоду між ТОВ «Глорія-В» та Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності, за змістом якої з Львівського державного університета безпеки життєдіяльності (79007 Львівська область місто Львів вул. Клепарківська, 25 ідентифіканіний код 08571340) стягується протягом 3-х днів з дня затвердження даної мирової угоди на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (21036 м. Вінниця вул. Бурбели Олександри буд. З квартира 83 ідентифікаційний код 41716575) 1 013 900.00 грн заборгованості.
За змістом ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі, шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін. У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов'язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов'язанням з метою врегулювання такого спору (постанова Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 911/427/19).
Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20).
У даній справі, позивач у позовній заяві, звертаючись до суду першої інстанції, наголошує на тому, що відповідачем визнано позовні вимоги, так як у справі № 914/2025/24 між сторонами укладено мирову угоду і відповідачем сплачено основний борг за договором про закупівлі у розмірі 1 013 900,00 грн.
Колегія суддів критично оцінює такий довід позивача та зауважує, що поза увагою суду першої інстанції у цій справі залишилось те, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і у даному випадку сторони погодили те, що з Львівського державного університета безпеки життєдіяльності стягується протягом 3-х днів з дня затвердження даної мирової угоди на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» 1 013 900,00 грн заборгованості.
Колегія апеляційного господарського суду вважає, що укладаючи мирову угоду такого змісту сторони дійшли згоди про відстрочення сплати заборгованості, а саме: протягом 3 днів з дня затвердження мирової угоди.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.06.2025 у справі № 917/141/24 вказано, що взаємними поступками є добровільна відмова кожної із сторін від чого-небудь (певних вигод, умов, намірів тощо) або послаблення своїх вимог на користь врегулювання конфлікту. Узгодження взаємних поступок є виключним правом сторін, яким вони користуються на власний розсуд, виходячи із власної оцінки комерційної доцільності, господарських, цивільних чи ділових взаємовідносин із контрагентом, майнових або немайнових інтересів тощо. Сутність поступок може носити кількісний (прощення боргу у певній частині тощо) або якісний характер (розстрочення боргу на певний строк). Втручання суду в оцінку взаємних поступок обмежене підставами для відмови у затвердженні мирової угоди, визначеними ч. 5 ст. 192 ГПК України.
Так, суд першої інстанції у справі № 914/2025/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про стягнення заборгованості у розмірі 1 013 900,00 грн за договором № 238 про закупівлю від 03.04.2024 року, задоволивши такий позов у повному обсязі, встановлював обставини, зокрема, щодо дати поставки товару позивачем відповідачу, дати прийняття такого товару відповідачем, з врахуванням також того, що позивач усував недоліки поставленого товару.
Проте, в подальшому рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі № 914/2025/24 визнано нечинним ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, позаяк сторони уклали мирову угоду, за умовами якої сторони погодили сплату відповідачем позивачу боргу в розмірі 1 013 900,00 грн протягом 3-х днів з дня затвердження даної мирової угоди.
Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставним задоволення судом першої інстанції позовних вимог у цій справі про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за невиконання відповідачем свого обов'язку в частині своєчасної оплати товару за договором про закупівлі, у період, який передував укладенню мирової угоди.
До того ж, апеляційним судом встановлено що Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24 сплачено заборгованість за металопластикові конструкції, витрати на правову допомогу та судовий збір.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом попередньої інстанції помилково не взято до уваги укладення між сторонами мирової угоди, відповідно до умов якої позивач та відповідач погодили відстрочення відповідачем сплати заборгованості та така угода була затверджена постановою апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 914/2025/24, тому суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги у цій справі.
Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та про ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, то рішення Господарського суду Львівської області в частині присудження з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 7 152,95 грн витрат на правничу допомогу також підлягає скасуванню.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Львівського державного університету безпеки життєдіяльності підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25 частковому скасуванню.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності при поданні апеляційної скарги підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В».
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності 16.10.2025 від №9001-4641/9012 (вх. суду від 20.10.2025 № 01-05/3062/25) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25 в частині задоволених позовних вимог - скасувати. Прийняти нове судове рішення в цій частині.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - відмовити повністю.
Судовий збір за подання позову у справі - залишити за позивачем.
3. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.
4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (21036, м. Вінниця, вул. Бурбело Олександри, 3, кв. 83; код ЄДРПОУ 41716575) на користь з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (79007, м.Львів, вул. Клепарівська, 35; код ЄДРПОУ 08571340) 4 542 гривні судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець