23 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/19332/25
Провадження № 22-ц/4815/1709/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.
секретар судового засідання - Маринич В. В.
учасники справи:
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна Інспекція
архітектури та містобудування України,
третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління
Державного архітектурно-будівельного контролю
виконавчого комітету Рівненської міської ради
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Курганської Олени Вікторівни на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року у складі судді Гордійчук І.О., постановлену в м. Рівне,
ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вимоги заяви мотивував тим, що в провадженні Рівненського міського суду перебуває справа № 569/19332/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна Інспекція архітектури та містобудування України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва. До подання зустрічного позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, вважає за необхідне забезпечити вказану зустрічну позовну заяву шляхом накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, що належних їм земельних ділянок. Згідно висновку експерта №171025-1_ЮШ від 21.10.2025р., встановлено, що виходячи з даних державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі в межах земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:042:0336, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміщені об'єкти забудови, що належать власнику суміжної земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:042:0143, а також по фактичному землекористуванні у співставленні з даними державної реєстрації суміжних земельних ділянок частиною земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:042:0336 користуються власники земельних ділянок кадастровий номер 5610100000:01:042:0143 та 5610100000:01:042:0150. Загальна площа фактично зайнятої земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:042:0336 власниками земельних ділянок з кадастровий номер 5610100000:01:042:0143 та 5610100000:01:042:0150 становить 12 кв.м. Таким чином, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично зайняли 12 кв.м. земельної ділянки належних ОСОБА_3 , про звільнення якої буде заявлено позов. Існує ймовірність, що відповідачі здійснять перереєстрацію юридичних меж в Державному земельному кадастрі, що призведе до накладення меж, чим будуть порушені права ОСОБА_3 , тому є необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( в т.ч. об"єднання, поділ, виділ частки з об"єкта нерухомого майна) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143, площею 0,0339 га, та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150, площею 0,0529 га. Заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, виконавцям робіт із землеустрою землеоціночних робіт, іншим особам, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об"єкти Державного земельного кадастру, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості (зміни) які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143, площею 0,0339 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150, площею 0,0529 га. Заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких реєстраційних дій, в тому числі щодо зміни меж земельних ділянок з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143, та з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150 із земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:042:0336.
Ухвалою Рівненського міського суду від 04 листопада 2025 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( в т.ч. об"єднання, поділ, виділ частки з об"єкта нерухомого майна) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143, площею 0,0339 га, належній на праві власності ОСОБА_1 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150, площею 0,0529 га, належній на праві власності ОСОБА_2 . Заборонено земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, виконавцям робіт із землеустрою землеоціночних робіт, іншим особам, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об"єкти Державного земельного кадастру, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості (зміни) які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143, площею 0,0339 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150, площею 0,0529 га. Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких реєстраційних дій, в тому числі щодо зміни меж земельних ділянок з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143 та з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150 із земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:042:0336. Копію ухвали направлено Центру надання адміністративних послуг в місті Рівному (33028, м.Рівне майдан Просвіти,2), Головному управлінню Дердгеокадастру у Рівненській області (33028, м.Рівне вул.Київська,10) для виконання та сторонам для відома. Роз'яснено заявнику, що відповідно до ч. 4ст. 152 ЦПК України, заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Ухвалу звернуто до негайного виконання.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована наявністю належних та достовірних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою за невідповідності фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Курганська Олена Вікторівна оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував, що заявник має намір здійснювати захист права власності належної йому земельної ділянки і не оспорює законність набуття позивачами права власності на їхні земельні ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:042:0143 та з кадастровим номером 5610100000:01:042:0150, а тому суд не вправі застосовувати заходи забезпечення позову щодо майна, яке не є і не буде предметом позову. Зауважує, що зустрічна позовна заява ще не прийнята судом до спільного розгляду із первісним позову, а відтак забезпечення є передчасним. Вважає вжиті заходи забезпечення позову неспівмірними із заявленими позовними вимогами, призводять до порушення збалансованості інтересів сторін, обмеження прав її довірителів не тільки на розпорядження своїм майном, а й користування ним. Покликаючись на те, що застосовані судом види забезпечення позову призведуть до невиправданого обмеження майнових прав позивачів, що є втручанням у здійснення права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову до подачі позову відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову (до подачі позову) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні Рівненського міського суду перебуває справа № 569/19332/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна Інспекція архітектури та містобудування України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва. До подання зустрічного позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, вважає за необхідне забезпечити вказану зустрічну позовну заяву шляхом накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, що належних їм земельних ділянок, оскільки існує загроза, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання майбутнього рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Заявником на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних його прав та інтересів, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично зайняли 12 кв.м. земельної ділянки належних ОСОБА_3 , про звільнення якої ним буде заявлено позов, а тому існує ймовірність, що відповідачі здійснять перереєстрацію юридичних меж в Державному земельному кадастрі, що призведе до накладення меж, чим будуть порушені його, ОСОБА_3 , права, у зв'язку з чим є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Із системного аналізу норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.Вжиття заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував співмірність виду забезпечення позову, за яким має намір звернутися позивач за зустрічним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Принцип співмірності передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу, про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 20/3560/18, вбачається, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про існування реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, за захистом яких він звернувся до суду, та вважає, що оскільки відповідач на момент звернення із заявою про забезпечення позову не сплатив борг перед позивачем, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача, який полягає не тільки у відновленні становища, яке існувало до порушення, але й у запобіганні подальшого порушення прав заявника, за захистом яких він звертається до суду.
Окрім того, у рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв'язку Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи.
Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі Брумареску, § 78).
Зважаючи на наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову, а такий вид забезпечення позову як заборона аборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та органам земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, виконавцям робіт із землеустрою землеоціночних робіт, іншим особам, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об"єкти Державного земельного кадастру, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості (зміни) які стосуються земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також заборона їм особисто здійснювати будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - не порушує принципів співмірності виду забезпечення позову та позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд враховує, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, а його невжиття може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на його користь. При цьому, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Курганської Олени Вікторівни залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Боймиструк С. В.