23 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/3745/25
Провадження № 22-ц/4815/1450/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.
секретар судового засідання - Маринич В. В.
учасники справи:
заявник - Державний виконавець Костопільського відділу державної виконавчої служби у
Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції Овчарук Марія Василівна
зацікавлена особа - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року у складі судді Остапчук Снітчук Р.М., постановлену у м. Костопіль Рівненської області, повний текст ухвали складено 10 вересня 2025 року,
Державний виконавець Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Овчарук Марія Василівна звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на виконанні у Костопільському відділі ДВС знаходиться виконавче провадження № 78455990 з виконання Наказу Господарського суду Рівненської області № 918/30/25 від 20.05.2025 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 1496000 грн. 00 коп. неустойки та 17952 грн. 00 коп. судового збору. 25.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного судового рішення та зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно. 26.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП № 78459574 на загальну суму заборгованості 2466755 грн. 15 коп. станом на 02.09.2025. У добровільному порядку зазначені судові рішення боржник не виконав, протягом 5 робочих днів декларацію про доходи та майно державному виконавцю не подав. Крім того, на виклики державного виконавця Ковтонюк Ю.І. не з'явився, не повідомивши про причини неявки. Згідно акту державного виконавця від 30.07.2025 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, боржник не проживає. Майна, належного йому на праві власності, не виявлено. Зареєстровані за ОСОБА_1 транспортні засоби відсутні. Покликаючись на те, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судових рішень, з метою забезпечення виконання зазначеного судового рішення державний виконавець просила тимчасово обмежити його у праві виїзду за кордон.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року вказане подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом Господарського суду Рівненської області від 20.05.2025 № 918/30/25.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями Конституції України, яка гарантує громадянам свободу пересування, а також нормами ЦПК України, які визначають, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Судом взято до уваги, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань з погашення заборгованості, не з'являється на виклики державного виконавця, ігноруючи їх, а також незважаючи на те, що на його майно накладено арешт.
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 ви оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує наявність підстав для тимчасового обмеження його довірителя у праві виїзду за межі України. Зазначає, що обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду або іншим органом, з огляду на вимоги статті 81 ЦПК України, покладається на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням, та має підтверджуватися сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні, а наявність самого лише зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Стверджує, що з його боку відсутнє ухилення від виконання своїх зобов'язань із виконання рішення суду та пояснює, що на виклик державного виконавця він з'являвся. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення подання державного виконавця.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що на виконанні у Костопільському відділі ДВС у Рівненському районі Рівненської області перебуває зведене виконавче провадження № 78455990 від 26.06.2025 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/30/25 від 20.05.2025 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 1496000 грн. 00 коп. неустойки та 17952 грн. 00 коп. судового збору, а також наказу Господарського суду Рівненської області № 918/1230/25 від 01.07.2025 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» 777295,45 грн. та Рівненської обласної прокуратури 14172,34 грн.; наказу Господарського суду Рівненської області № 918/1251/24 від 13.05.2025 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь КНП «Березнівський центр ПМД» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області 158201 грн. 75 коп. та Рівненської обласної прокуратури 3633 грн. 60 коп.
29.05.2025, 05.06.2025, 25.06.2025, 29.07.2025 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за вищевказаними судовими рішеннями, зобов'язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, яку направлено для відома боржнику.
Загальний розмір заборгованості за виконавчими документами, наказами Господарського суду Рівненської області № 918/30/25 від 20.05.2025, виконавче провадження № 78455990, становить 2466755 грн.
Постановою державного виконавця від 06.08.2025 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 ..
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.09.2025, відповіді МВС від 07.08.2025 вбачається, що боржник ОСОБА_1 у власності нерухомого майна не має, зареєстрованих за ним транспортних засобів не значиться.
Згідно довідки Державної податкової служби України від 07.08.2025 боржник доходу не отримує.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 18.08.2025 ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 16.01.2018 р., 560.
Згідно акту державного виконавця від 30.07.2025 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, АДРЕСА_1 боржник не проживає, зі слів сусідів у вказаному помешканні з'являється рідко.
На день розгляду подання в суді зазначене зобов'язання боржником не виконане.
Встановлені обставини справи безспірно вказують на те, що боржником не виконуються його зобов'язання за рішенням суду про стягнення боргу, а вжиті державним виконавцем заходи з метою виконання зобов'язань ОСОБА_1 бажаного результату не дали.
Звертаючись із поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , державний виконавець обґрунтовувала свою вимогу наявністю в останнього невиконаних зобов'язань, від виконання яких боржник ухиляється, що в силу ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим, положення ст. 441 ЦПК України передбачають, що така ознака, як ухилення боржника від виконання рішення є обов'язковою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним поданням є посилання приватного виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (тривале невиконання боржником зобов'язання, вказаного приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 12 ч.6 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Проте особа, що має невиконанні зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.
У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
За умовами частини першої ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною третьою ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2, 3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно у демократичному суспільстві).
Оцінюючи обставини справи в сукупності зі наведеними вище нормами закону, що регулює спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що з боку боржника у виконавчому проваджені ОСОБА_1 має місце ухилення від виконання рішення суду.
Судом встановлено та підтверджено доданими до подання доказами, що з моменту відкриття виконавчого провадження й до теперішнього часу боржником ОСОБА_1 не вчинено жодних дій на виконання судових рішень, також всупереч ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не подано державному виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою встановленою Міністерством юстиції України, боржник жодного разу не з'явився за викликами державного виконавця, жодних пояснень не надав.
Покликання боржника, викладені в апеляційній скарзі, на те, що він з'являвся на виклики державного виконавця, а тому з його боку відсутнє ухилення від виконання зобов'язань, не можуть слугувати підставою для скасування обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки боржник був обізнаний про наявність судового рішення про стягнення боргу та свій обов'язок погасити цей борг.
З дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення боргу боржником в добровільному порядку борг на користь стягувачів не сплачується, жодних дій, спрямованих на виконання судових рішень, не вчиняється, що вказує на ухилення від виконання рішень суду.
В порушення п.3 ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не надано пояснень щодо невиконання виконавчих документів, декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.
Вищезазначені обставини у їх сукупності мають наслідком висновок про необхідність застосування до боржника такого виключного заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання рішення суду у даній справі.
На думку апеляційного суду, відмова у задоволенні подання державного виконавця за даних конкретних обставин справи фактично позбавить державного виконавця можливості використати ефективний правомірний засіб впливу на недобросовісного боржника, і, як наслідок, реалізувати повний обсяг наданих законом повноважень, кінцевою метою яких є здійснення своєчасного та повного виконання судового рішення.
Зазначене обмеження переслідує легітимну мету - захист прав і свобод іншої особи - стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таке обмеження пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України в'їзду в країну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
За змістом статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Тимчасове обмеження права виїзду за межі України щодо боржника не порушить його права на вільне пересування і відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року): 1) обмеження ґрунтується на законі (п. 19 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України); 2) обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов'язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувача щодо ефективного виконання судових рішень); 3) обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового
рішення.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Хилевич С. В