Житомирський апеляційний суд
Справа №296/12207/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/1033/25
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
17 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 24 січня 2026 року,-
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 24 січня 2026 року з визначеним розміром застави 30 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 грн. та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Суд своє рішення обґрунтував тим, що ризики, які були встановлені при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися і вони виправдовують тримання під вартою ОСОБА_8 .
Крім того, суд врахував, що в провадженні Богунського районного суду м.Житомира та Корольовського районного суду м.Житомира є інші провадження щодо ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави до 20 прожиткового мінімумів для працездатних осіб.
Вказує, що ОСОБА_8 повність визнав вину та розкаявся, являється особою молодого віку, має постійне місце проживання та реєстрації, до затримання працював, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні дитину, проблеми зі здоров'ям, інвалід 2 групи, раніше не судимий.
Наголошує на тому, що наявність ризиків не доведено прокурором.
Стверджує, що визначаючи заставу суд належним чином не врахував майнове становище обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Судом враховані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема те, що останній обвинувачується у ряді кримінальних правопорушень, за одне з який, у разі визнання його винним, передбачено покарання у виді позбавлення волі та строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
Усвідомлення обвинуваченим того, що санкція інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на тривалий строк, а тому з метою уникнення покарання та відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду.
Крім того, ОСОБА_8 може бути схильний до протиправних дій враховуючи, що на розгляді в Корольовському районному суді м.Житомира та Богунському районному суді м.Житомира перебувають інші кримінальні провадження щодо ОСОБА_8 за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора повинно містити конкретне обґрунтування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на думку сторони обвинувачення, виправдовують застосування або продовження запобіжного заходу. Саме ці ризики визначають межі судового розгляду.
З аналізу ч. 1 ст. 194 КПК України вбачається, що слідчий суддя під час розгляду клопотання перевіряє, чи доведені стороною обвинувачення ті ризики, на які вона посилається, а не формує їх замість прокурора. У разі якщо певний ризик не зазначений у клопотанні і не обґрунтований стороною обвинувачення, суд не має процесуальних підстав покладати його в основу свого рішення.
Предметом судового розгляду у даному випадку є обґрунтованість конкретного клопотання, а не абстрактна перевірка всіх можливих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Однак, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме впливу на свідків та потерпілих, оскільки у клопотанні прокурора ОСОБА_9 не вказано про наявність цього ризику.
Водночас, такі висновки слідчого судді не впливають на суть прийнятого рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , а тому не дають підстав для скасування ухвали суду.
Твердження сторони захисту, що ОСОБА_8 повність визнав вину та розкаявся, являється особою молодого віку, має постійне місце проживання та реєстрації, до затримання працював, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні дитину, проблеми зі здоров'ям, інвалід 2 групи, раніше не судимий не спростовує правильність висновків суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання рід вартою.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить - від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Розмір застави, визначений судом, на думку колегії суддів, є справедливим, та таким, що співвідноситься з даними про особу обвинуваченого, обставинами кримінального правопорушення, його тяжкістю та особливою суспільною небезпечністю, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч.4, 5 ст.182 КПК України, згідно з якою розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньому та неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 24 січня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: