Справа № 161/10450/25 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.
Провадження № 22-ц/802/1375/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
23 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
секретар с/з Черняк О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Глевахівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року,
У травні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2014 року був розірваний. У них з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 .
Позивачка також зазначала, що починаючи з 21 серпня 2014 року відповідач не сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 220908,50 грн.
Крім того, відповідач, починаючи з 2014 року, всіляко ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, не цікавиться її життям, ніякої участі у вихованні та утриманні дитини не приймає.
Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їх дочки ОСОБА_5 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року у цій справі позовну заяву ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду.
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.
Представник позивачки подав апеляційному суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачки і її представника.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції врахував, що належним чином повідомлена позивачка ОСОБА_1 повторно не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини своєї неявки, заяву про розгляд справи за її відсутності суду не подавала.
Такі висновки судом зроблені з дотриманням вимог закону.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини 1, 2, 5 статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
За матеріалами справи судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 09 липня 2025 року (а. с. 47).
09 липня 2025 року підготовче судове засідання у цій справі відкладено до 11 години 10 хвилин 19 серпня 2025 року у зв'язку з поданням представником позивачки клопотання про відкладення підготовчого засідання (а. с. 71).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2025 року підготовче провадження у цій справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 09 годину 30 хвилин 22 вересня 2025 року (а. с. 81).
22 вересня 2025 року за клопотанням представника позивачки розгляд цієї справи був відкладений до 16 години 00 хвилин 14 жовтня 2025 року (а. с. 95).
В судове засідання, призначене судом на 16 годину 00 хвилин, позивачка та її представник не з?явилися і не подавали суду будь-які заяви чи клопотання.
З огляду на зазначене суд першої інстанції вчиняв всі дії, передбачені процесуальним законом, для здійснення правосуддя та забезпечення участі позивачки та її представника в судовому розгляді справи.
Також судом за матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи судом 22 вересня 2025 року, про що свідчать довідка про доставку повідомлення та довідка про доставку електронного документа (а. с. 82, 85), а також були належним чином повідомлені про розгляд справи судом 14 жовтня 2025 року, про що свідчать довідка про доставку повідомлення та довідка про доставку електронного документа (а. с. 98, 100).
Позивачка ОСОБА_1 чи її представник ОСОБА_3 заяву про розгляд справи 14 жовтня 2025 року у відсутності позивачки суду не подавали, хоча позивачка та її представник були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з врахуванням того, що належним чином повідомлена позивачка повторно не з'явився в судове засідання та не повідомила про причини неявки, заяву про розгляд справи за її відсутності суду не подавала.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді