Справа № 161/25274/25 Провадження №11-сс/802/694/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою скаржника - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2025 року,
09.12.2025 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Скарга мотивована тим, що за заявою ОСОБА_6 від 27.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення не були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим порушено вимоги ст.214 КПК України. Просить зобов'язати уповноважених осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 27.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, та розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2025 року в задоволенні вищевказаної скарги ОСОБА_6 відмовлено з посиланням на те, що бездіяльність уповноважених осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові встановлено не було. Не погоджуючись із таким судовим рішенням скаржник - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та постановити нове, яким задовольнити його скаргу.
Будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, що підтверджується телефонограмою, яка знаходиться в матеріалах справи ОСОБА_6 в апеляційний суд не з'явився. Разом з тим, на адресу Волинського апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшло клопотання в якому останній просить розгляд його апеляційної скарги проводити у його відсутності, подану ним апеляційну скаргу підтримує повністю та просить її задовольнити.
Водночас, Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, про час, дату та місце розгляду скарги також повідомлявся належним чином, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Положеннями ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Аналіз положень статей 214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 подав заяву до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2025 зобов'язано посадових осіб Луцького РУП ГУНП у Волинській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 15.08.2025.
Зі змісту заяви встановлено, що 29.08.2025 внесено відомості до ЄРДР за №12025030580002313 за ч.1 ст.146 КК України, досудове розслідування здійснюється СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
Окрім цього, з долученого представником Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові листа слідчим суддею встановлено, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування за заявою ОСОБА_6 №12025030580002313, до ГУНП у Волинській області скеровано звернення ОСОБА_6 для організації проведення перевірки викладених у ньому фактів.
Так розглядаючи скаргу, слідчий суддя вірно встановив фактичні обставини провадження, зазначив положення кримінального процесуального закону, якими слід керуватися при розгляді скарги та прийшов до вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги.
Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема, встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку апеляційного суду фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
А тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу скаржника - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді