печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28174/23-п
11 серпня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
27.06.2023 о 08 год. 40 хв. в м. Києві по мосту Патона в напрямку просп. Соборності водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Мерседес Бенс, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, що вчинено повторно протягом року. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.1А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, до суду надав клопотання про направлення справи про адміністративне правопорушення для розгляду за його постійним місцем проживання, а саме до Кіровського районного суду м. Кропивницького.
Вирішуючи клопотання про передачу справи про адміністративне правопорушення для розгляду іншому суду за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 11.06.2004 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч. 2 ст. 276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Таким чином, саме до дискреційних повноважень посадової особи, уповноваженої на складення протоколу про адміністративне правопорушення, відноситься функція з визначення в який саме суд направити матеріали справи, при існуванні обставин для застосування альтернативної підсудності.
Крім цього, направлення справи про адміністративне правопорушення за підсудністю в інший суд не є обов'язком суду.
Враховуючи наведене, клопотання ОСОБА_2 про передачу справи для розгляду іншому суду за його постійним місцем проживання, не ґрунтується на нормі закону, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
З урахуванням строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, визначених ст. 277 КУпАП, належного повідомлення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, про місце, дату та час його розгляду (підтверджується довідкою про доставку 17.07.2023 SMS-повістки за допомогою автоматизованої системи документообігу суду), суддя вважала можливим завершити розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 .
Суддею досліджено відео з портативного відореєстратора № 472856 працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано, що 27.06.2023 в м. Києві по мосту Патона працівниками патрульної поліції при оформленні ДТП виявлено, що ОСОБА_2 , будучи, особою, яка отримала посвідку на постійне місце проживання в Україні, керував транспортним засобом Мерседес Бенс, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії (національного).
Факт керування автомобілем ОСОБА_2 неодноразово підтвердив особисто. Крім того, пояснив працівнику поліції, що після попереднього притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії він вже подав необхідні документи для обміну іноземного посвідчення на українське, натомість процес заміни затягнувся, наразі українське посвідчення водія йому ще не видали.
Відповідно до вимог п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).
Факт отримання ОСОБА_4 09.07.2021 посвідки на постійне проживання підтверджується матеріалами справи (протоколом серії ААД №212647) та дослідженим відеозаписом.
Таким чином, з огляду на приписи п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, посвідчення водія іноземної держави надавало ОСОБА_5 як особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, право керувати транспортними засобами на території України протягом 60 днів з дати видачі документу на постійне проживання в Україні, тобто до 06.09.2021, а після цього підлягало обміну.
Оскільки обмін посвідчення водія ОСОБА_2 у встановлені строки та порядку не здійснив, тому станом на 27.06.2023 останній вже не мав права керувати транспортним засобом на території України на підставі посвідчення водія іноземної держави.
Згідно долученого з Армор витягу, 10.03.2023 ОСОБА_6 притягнуто постановою поліцейського до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, маючи посвідку на постійне проживання та не здійснив заміну посвідчення водія на українське, та за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді 3400 грн. Даних щодо оскарження такої постанови ОСОБА_4 не надано.
Доводи ОСОБА_6 про те, що станом на 27.06.2023 він вже здійснив подачу документів для заміни іноземного посвідчення на українське, жодними доказами не підтверджені, та не виключають наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки з огляду на накладення на ОСОБА_6 11.03.2023 адміністративного стягнення, останній достовірно знав про заборону керувати транспортним засобом без наявності українського посвідчення водія.
За таких обставин, вивчивши та оцінивши наявні матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме даними, що містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №212647, в якому ОСОБА_2 власноручно зазначив «согласен»;
- постанові про адміністративне серії ЕАС №6656234 від 10.03.2023;
- відеозаписі з портативного відеореєстратора № 472856 працівників патрульної поліції.
На підставі викладеного суддя вважає, що вина ОСОБА_2 є доведеною, та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При призначенні стягнення правопорушнику суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Враховуючи викладене, суддя вважає необхідним накласти на ОСОБА_6 адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки порушник не є його власником.
Керуючись, ст. ст. 126, 221, 275-280, 283-287 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя С. В. Шапутько