печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30924/24-п
08 серпня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №864417, 26.06.2024 о 15 год. 40 хв. в м. Києві по бульв. М. Міхновського, 42, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus GS 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку, яка була подана за допомогою сигнального диска з червоним світлоповертачем. Вказаний автомобіль було зупинено шляхом переслідування. Таким чином водій ОСОБА_1 порушив п. 2.4, п. 8.9.А Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
В суді особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 заперечив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та зазначив, що рухаючись за автобусом не помітив сигнального знаку поліцейського та продовжив рух далі. Одразу, як зрозумів, що поліцейські переслідують саме його автомобіль, зупинився.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Статтею 10 КУпАП України передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Санкція частини 1 статті 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Суддею було досліджено відео з портативного відеореєстратора № 471739 працівника патрульної поліції, на якому зафіксовано, що 26.06.2024 о 15 год. 39 хв.51 год. працівники поліції за допомогою сигнального диска червоного кольору подавали знак про зупинку водію транспортного засобу, який рухався у другій смузі практично паралельно з мікроавтобусом сріблястого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , що ставить під сумнів доводи працівників поліції, що водій ОСОБА_1 однозначно бачив вимогу працівників поліції про зупинку, однак її проігнорував. В подальшому поліцейські почали переслідування автомобіля (час на запису 15 год. 42 хв. 30 с. - 15 год. 43 хв. 45 с.). Після зупинки автомобіля працівниками поліції було встановлено, що за кермом транспортного засобу Lexus GS 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_1 , та йому було роз'яснено, про причину зупинки транспорту засобу та про складання щодо нього постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, порушення п. 17.1 ПДР, а саме рух смугою громадського транспорту та про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, порушення вимог п.п. 2.4, 8.9А ПДР.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі, але не виключно, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах обставин, викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення, та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст.122-2 КУпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи, положення ст. 251 КУпАП, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122-2, 221, 245, 251, 252, 275-280, 283-287 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя С. В. Шапутько