печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53071/25-ц
пр. 2-10028/25
22 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т. В.,
при секретарі Погребняк В. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 26.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про: визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невиготовленні і ненаданні позивачу і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 протиправною; зобов'язання відповідача підготувати і надіслати на адресу позивача і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області та позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2022 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії. Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Миколаївській області підготувати і надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022.
В результаті позивач отримав від управління Служби безпеки України в Миколаївській області оновлену довідку № 109/2-69 від 11.10.2023 року про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, однак, враховуючи: той факт, що у довідці № 108/2-69 від 11 жовтня 2023 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 року у загальному розмірі 19 866,06 грн. надбавка за особливості проходження служби зазначена у розмірі 33 %, що складає cyмy 4 449,06 грн.; той факт, що у довідці № 108/2-136 від 10 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року у загальному розмірі 16 684,32 грн. «Надбавка за Особливості проходження служби» була у розмірі 57 %, що складає суму 5 458,32 грн., можливо зробити висновок про те, що станом на 01.01.2022 року службові особи управління Служби безпеки України в Миколаївської області зменшили надбавку за особливості проходження служби станом на 01.01.2022 року на 24 %, що є порушенням особистих прав і законних інтересів позивача.
Пoзивaч 18.06.2024 року звернувся до начальника управління Служби безпеки України в Миколаївської області зі скаргою про порушення фінансовим відділом вказаного управління його особистих прав і законних інтересів та просив відновити їх.
03.08.2024 року позивач на свій e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав лист управління Служби безпеки України в Миколаївської області № 84/j-269/10 від 24.07.2024 pоку за результатами розгляду його скарги від 18.06.2024 року.
У вказаному листі управління Служби безпеки України в Миколаївської області, в якості пpичини зменшення позивачу розміру надбавки за особливості проходження служби станом на 01.01.2022 року на 24 %, відзначено: «за пунктом 3 глави 2 розділу інструкції № 515/дск від 10.04.2018 персональний розмір надбавки за особливості проходження служби встановлюється, підвищується, знижується або скасовується наказами голови Служби безпеки України, його заступників, начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ Службі безпеки України за мотивованими рапортами керівників функціональних (структурних) підрозділів, погоджених з відповідним фінансовим підрозділом.
Позивач вказує, що службові особи управління Служби безпеки України в Миколаївської області внесли до листа № 84/л-269/10 від 24.07.2024 року завідомо неправдиві відомості.
Зменшенням надбавки без належних на те підстав відповідачі завдали позивачу матеріальної шкоди у розмірі 172 235,35 грн. та моральної в розмірі 2 000 000 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі.
04.12.2025 року від представника відповідача Управління Служби безпеки України в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечив з приводу задоволення позову, вказавши, що позові є необґрунтованим, оскільки надана позивачу довідка відповідає вимогам законодавства та твердження позивача про завдання останньому майнової та моральної шкоди не відповідають дійсності.
27.11.2025 року від представника відповідача Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив на повзуну заяву, вказавши, що ДКСУ є неналежним відповідачем у вказаній справі. Окрім того, позивачем не надано жодного документу про визнання дій службових осіб Управління Служби безпеки України в Миколаївській області неправомірними, що свідчить про відсутність складових елементів шкоди.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Суд встановив, що 26.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про: визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невиготовленні і ненаданні позивачу і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 протиправною; зобов'язання відповідача підготувати і надіслати на адресу позивача і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області та позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2022 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії. Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Миколаївській області підготувати і надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022.
В результаті позивач отримав від управління Служби безпеки України в Миколаївській області оновлену довідку № 109/2-69 від 11.10.2023 року про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року.
Позивач не згоден з розміром його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року зазначеним в довідці наданій управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області та вважає, що в довідку внесено не правомірні відомості службовими особами управління Служби безпеки України в Миколаївській області.
Позивач вказує, що вищевказаними діями службових осіб управління Служби безпеки України в Миколаївській області останньому завдано матеріальну та моральну шкоду.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України, просив стягнути шкоду у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 172 235,35 грн.
Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як визначено у ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» обов'язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заподіяння шкоди відповідачем управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області у заявленій до стягнення сумі.
Окрім того не надано доказів неправомірності дій управління Служби безпеки України в Миколаївській області, відсутнє судове рішення, що підтверджує неправомірність довідки виданої управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зазначене кореспондується зі змістом ст. 81 ЦПК України.
Позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Разом з тим, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а відповідачами не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 19, 46, 55, 56 Конституції України, ст. ст. 12, 48, 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. ст. 11, 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В позові ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Остапчук