Справа № 22-6441 Головуючий у 1 інстанції Гайдар А.В.
Категорія 36 Доповідач Біляєва О.М.
13 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С., -
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Келемені І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
В обґрунтування позову вона посилалась на те, що навчається на денному відділенні Вугледарського коледжу Донецького державного університету управління за контрактом. Відповідач є її батьком, але не надає їй матеріальної допомоги, якої вона потребує в зв'язку з навчанням.
Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 має постійний заробіток, що перевищує 2000 гр., тому просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки його доходу, починаючи з дня подання позову до закінчення учбового закладу.
Рішенням Вугледарського міського суду від 22 травня 2006 року позов задоволений частково, на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуті аліменти в зв'язку з навчанням в розмірі 1/10 частки доходів боржника щомісячно, починаючи з 16 лютого 2006 року до закінчення учбового закладу, тобто до 15.07.2009 року.
Не погодившись із рішенням суду, позивачка звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
В обґрунтування скарги апелянт зазначала, що суд, визначаючи розмір аліментів як 1/10 частку доходів ОСОБА_2, прийняв до уваги доводи відповідача, зокрема, про розмір витрат на лікування, надання матеріальної допомоги непрацездатній матері, які не підтверджені належними доказами. Між тим суд не надав належної оцінки тим обставинам, що матір ОСОБА_3 не може надавати їй матеріальну допомогу через хворобу, і позивачка також потребує витрат на лікування.
В апеляційній інстанції представник позивачки ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідач просив відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Біляєвої О.М., пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Згідно статті 309 ч.1 п.3 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з
того, що відповідач є батьком позивачки, яка навчається на денному відділенні
Вугледарського коледжу Донецького державного університету управління. Плата за надання освіти складає 10000 гр. (по 250 гр. щомісячно). ОСОБА_1 не працює, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом хронічний бронхіт; проживає з непрацюючою матір'ю, яка хворіє.
Судом також встановлено, що відповідач працює, має постійний дохід у вигляді середньомісячної заробітної платні близько 2000 гр.; страдає на хронічну, хворобу, що потребує витрат на лікування; також надає матеріальну допомогу непрацездатній матері.
Визначаючи розмір аліментів як 1/10 частка доходу боржника, суд виходив з матеріального стану сторін та стану їх здоров'я.
Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачка є повнолітньою донькою ОСОБА_2, продовжує навчання на денному відділенні за контрактом і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може надавати.
Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1, довідками учбового закладу і про середній заробіток відповідача (а.с.5; 9; 67).
Статтею 200 СК України передбачено, що розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначається у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у відповідача непрацездатної матері.
Між тим суд першої інстанції не прийняв до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Так, з матеріалів справи видно, що мати позивачки перебуває на обліку в Вугледарському міському центрі зайнятості, її доход близько 350 гр. ОСОБА_3 на час розгляду справи не є інвалідом, але потребує постійного лікування в зв'язку з хворобою хребта.
Таким чином, суд при визначенні розміру аліментів не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 не може надати утримання позивачці, тому висновок суду щодо розміру аліментів як 1/10 частка доходу боржника не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи, що розмір щомісячної плати за навчання складає 250 гр., ОСОБА_1 не працює і будь-яких доходів не отримує, приймаючи до уваги можливість надання матеріальної допомоги кожним з батьків, а також обставини, зазначені в ст. 182 СК України, апеляційний суд змінює розмір стягнутих аліментів до 1/8 частки доходу відповідача.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3,309,316 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, 1ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в зв'язку з продовженням навчання в розмірі 1/8 частки доходу боржника щомісячно, починаючи з 16 лютого 2006 року до закінчення учбового закладу, тобто до 15 липня 2009 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.