Дата документу 18.12.2025Справа № 554/8796/25
Провадження № 2/554/3878/2025
18 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суду міста Полтави в складі головуючого судді Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Мазніченко М.А., представника позивача адвоката Фабро Є.А., представника відповідача адвоката Гиря А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна -
16.06.2025 року до Шевченківського районного суду міста Полтави звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
20.06.2025 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання.
01.09.2025 року від представника відповідача адвоката Гирі А.В. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, так як не сплачений судовий збір.
З'ясувавши думку учасників у судовому засідання, вивчивши матеріали позову та додані до нього додатки, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем не сплачено судовий збір, посилаючись на те що він являється учасником бойових дій і тому звільнений від сплати судового збору.
Відповідачкою ОСОБА_2 подано клопотання про залишення позову без руху.
Враховуючи, що п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» містить положення, що - «Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.»
Позивач справді є учасником бойових дій, проте, дана справа №554/8796/25, яка розглядається у Шевченківському районному суді м.Полтави, не є такою, що пов'язана із порушенням його прав, як військовослужбовця.
Згідно сталої судової практики судів Касаційної інстанції Верховного Суду, та правових висновків закріплених зокрема у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду в контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 вище згаданого Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов 'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а стаття 22 цього ж Закону передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно предметом позовної заяви ОСОБА_1 є поділ спільного майна подружжя, а саме - грошових коштів, подарованих сторонам під час весілля, яке відбулося 12.02.2022 року, які позивач просить визнати спільним майном та поділити.
Відтак це не є спір щодо соціального захисту учасника бойових дій у розумінні ст. 12 і 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Норма пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не є автоматичною підставою для звільнення, а вимагає встановлення зв'язку між предметом спору і соціальним захистом.
Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України виключно у контексті статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, який є конкретним та однозначним - та таким, що позбавляє можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у даній справі, що розглядається.
Також в низці справ Верховний Суд повторно звертав увагу, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус УБД (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет і підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Сама собою наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
За таких обставин Верховним Судом скаржникам - УБД було відмовлено у звільненні від сплати судового збору у низці справ № 380/1139/23 (рішення від 05.09.2023), № 320/14700/21 (11.12.2023), № 560/4971/21 (16.02.2022).
Отже, у зв'язку з відсутністю належних правових підстав для звільнення від судового збору ОСОБА_3 , а також з урахуванням того, що позивач не сплатив судовий збір, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Згідно Закону України «Про судовий збір» статті 4 ч.2 за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За вимогу немайнового характеру: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).
Тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі не виконання вимог даної ухвали, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання ухвали суду.
Інакше позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя В.М.Бугрій