Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 552/7940/25
Провадження № 2/542/958/25
23 грудня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
19.09.2025 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 23515,00 грн.
В позовній заяві посилався на те, що 23.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір №101856487, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідачка не виконала умов кредитного договору.
10.02.2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали Договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101856487.
10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101856487.
Зазначають, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала своїх зобов'язань, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 23515,00 грн, яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18515,00 грн - заборгованість за відсотками.
Просять стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23515,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 143).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с.146), в позовній заяві просили розглядати справу за їх відсутності (а.с.11 на звороті).
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.145) і не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надавала.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року встановлено заочний розгляд справи.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
23 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит №101856487, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 5000 грн., строком на 30 днів. Проценти за користування кредитом 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.48-52).
Істотні умови кредитного договору №101856487, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 , містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному відповідачкою одноразовим ідентифікатором.
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір №101856487 від 23.10.2021 ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) R90869, дата відправки ідентифікатора позичальнику 23.10.2021, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.91).
З квитанції №1801527459 від 23.10.2021 року вбачається, що згідно договору №101856487 на картку відповідачки НОМЕР_3 зараховані кошти в сумі 5000,00 гривень (а.с.92).
Звертаючись до суд з позовом, позивач зазначив, що через невиконання відповідачкою умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість за кредитним договором №101856487 від 23.10.2021 року в сумі 23515,00 грн, яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18515,00 грн - заборгованість за відсотками.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.
Так, відповідачка в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.
Кредитний договір №101856487 від 23.10.2021 підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідачка має заборгованість за кредитним договором №101856487 від 23.10.2021 року в сумі 23515,00 грн, яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18515,00 грн - заборгованість за відсотками.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
Так в даному випадку відповідачка за договором про споживчий кредит №101856487 від 23 жовтня 2021 року з ТОВ «Мілоан» отримала кредитні кошти в сумі 5000 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачкою отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Таким чином, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Так, за умовами договору №101856487 від 23 жовтня 2021 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було передбачено надання кредиту в розмірі 5000 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,01% по 22.11.2021 року (а.с.48-52).
Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» має право на нарахування та стягнення процентів за період визначений кредитним договором користування кредитними коштами, а саме за 30 днів - з 23.10.2021 року по 22.11.2021 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок (0,01%) становить 15 грн (5000*0,01/100*30).
Разом із цим, п. 2.3. Договору передбачена пролонгація строку кредитування.
Відповідно до п.2.3.1. договору про споживчий кредит №101856487 від 23.10.2021 року продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору (п.2.3.1.1.).
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору (п.2.3.1.2.) (а.с.48 на звороті).
Згідно з п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Враховуючи, що відповідачкою не були вчинені дії, визначені в п.2.3.1.1. Договору по сплаті певної частки заборгованості по кредиту, застосуванню підлягає п.2.3.1.2. Договору.
Та заборгованість за відсотками за користування кредитом у даному випадку становить: 15000 грн (5000 грн (тіло кредиту) * 5,00 % (стандартний розмір відсотків) * 60 днів (строк кредитування).
Отже, проценти за весь час користування кредитними коштами будуть складати 15015 грн (15000 грн + 15 грн).
Відповідачкою не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідачка не оспорювала даний кредитний договір у судовому порядку. Окрім цього, відсотки за користування кредитом (які передбачені саме умовами Договору), ще були нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття права вимоги до відповідачки, та складають 3500 грн (а.с. 27).
Однак такі відсотки були нараховані за період: з 10.02.2022 року по 23.02.2022 року, тобто поза межами строку кредитування, визначеного умовами договору, тому такі вимоги щодо стягнення таких відсотків є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 10.02.2022 року укладено Договір факторингу №10-02/2022-50, за умовами клієнт - первісний зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 50173520,95, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с.53-57).
Як вбачається із Реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №101856487 в сумі 20015,0 грн., яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15015,0 грн - заборгованість за відсотками (а.с.68).
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 10.01.2023 року укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с.29-34).
Як вбачається з Реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №101856487 в сумі 23515,0 грн., яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18515,0 грн - заборгованість за відсотками (а.с.47).
Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 20015 грн, яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15015 грн - заборгованість за відсотками.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року (а.с.77-79), заявку на надання юридичної допомоги №1085 від 01.08.2025 року (а.с.82), Витяг з акту №13 про наданння юридичної допомоги від 31.08.2025 року (а.с.83).
Відповідно до п.п.4.2., 4.5. розліду 4 Договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року передбачено, що клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським об'єднанням послуги після надання Адвокатським об'єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.
Сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).
Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
Так, суд враховує, що Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» виходячи з наданого Витягу з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року (а.с.83), вчинені такі дії: складення позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі представника позивача.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 13000 грн до 5000 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 20015 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. З відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 85,12 % з розрахунку: 20015 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 23515 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 85,12 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки складає 2061,95 грн. з розрахунку: 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 85,12 % (відсоток задоволених позовних вимог).
Та сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки складає 4256 грн з розрахунку: 5000 грн (сума витрат на правничу допомогу) х 85,12 % (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №101856487 від 23.10.2021 року в розмірі 20015 (двадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 00 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн., суми заборгованості за відсотками - 15015 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2061 (дві тисячі шістдесят одну) грн 95 (дев'яносто п'ять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4256 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість грн.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 23 грудня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва